Постанова

від 23.09.2015 по справі 522/9255/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 522/9255/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Донцов Д.Ю.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.,

за участю представників апелянта - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

за участю представника Прокуратури Одеської області - прокурора Дичка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, за участю - Прокуратури Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправним рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №1183 від 07 жовтня 2004 року «Про надання земельної ділянки ТОВ «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт Затока»; скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №1183 від 07 жовтня 2004 року «Про надання земельної ділянки ТОВ «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 35,034 га укладений 22 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока, терміном на 25 років; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яку проведено на підставі договору оренди від 22 жовтня 2004 року зареєстрованому в Білгород-Дністровському міському відділі, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 28 жовтня 2004 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, рішення Затоківської селищної ради №1183 «Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока» прийняте із порушенням норм, чинного на період його прийняття законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню, у звязку з чим є недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2004 року укладений на підставі рішення №1183 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока» та проекту відведення земельної ділянки, площею 35,034 га. Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока у довгострокову оренду терміном на 25 років та підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яку проведено на підставі договору оренди від 22 жовтня 2004 року зареєстрованому в Білгород-Дністровському міському відділі, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 28 жовтня 2004 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, зокрема з виходом за межі позовних вимог та перевищенням підстав позовних вимог, просять скасувати постанову суду першої інстанції, закрити провадження по справі №522/9255/15-а за позовом ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», третя особа Реєстраційна служба Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест», третя особа Реєстраційна служба Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки в повному обсязі та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 лютого 2015 року позивач звернувся до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області із заявою, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, що розташована у Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, орієнтовною площею 0,1 га. До заяви позивачем було додано ситуаційну схему, на якій зображене бажане місце розташування земельної ділянки.

20 лютого 2015 року за результатами розгляду поданої позивачем заяви та доданих до заяви графічних матеріалів, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки, Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області позивачеві відмовлено у наданні дозволу, на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва, що розташована у Лиманському районі смт Затока, у зв'язку з тим, що зображена на доданих до заяви графічних матеріалах земельна ділянка, розташована в межах земельної ділянки загальною площею 34,6492 га, наданої в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест».

20 лютого 2015 року в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач звернувся до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області із проханням надати копію рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» надано в користування земельну ділянку загальною площею 34,6492 га, розташовану в Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, копії документів, що стали підставою для прийняття зазначеного рішення та договору оренди земельної ділянки загальною площею 34,6492 га розташованої в Лиманському районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області, укладеного між Затоківською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» з додатковими угодами, якщо такі укладались.

23 лютого 2015 року, на запит від 20 лютого 2015 року, на отримання інформації відповідно до закону України «Про доступ до публічної інформації» Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надала позивачеві копію рішення Затоківської селищної ради № 1183 «Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока»; копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; копію договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2004 року; копію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28 квітня 2005 року; копію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 липня 2007 року.

З наданих документів позивачу стало відомо, що ТОВ «Укрбудінвест» було укладено договір на складання проекту землеустрою № 236 від 01 вересня 2004 року. Натомість висновки про погодження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, отримання яких передбачено ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, надані відповідними органами до 01 вересня 2004 року, тобто до замовлення робіт із розроблення самого проекту землеустрою шляхом укладання відповідного договору, зокрема:

висновок про погодження проекту землеустрою наданий Затоківською селищною радою 07 липня 2004 року.

висновок про погодження проекту землеустрою наданий Білгород-Дністровським міським відділом земельних ресурсів 07 липня 2004 року.

висновок про погодження проекту землеустрою наданий Білгород-Дністровським управлінням містобудування і архітектури 29 липня 2004 року.

висновок про погодження проекту землеустрою наданий Одеською обласною санітарно-епідеміологічною станцією 01 вересня 2004 року.

У зв'язку з наведеним, позивач прийшов до висновку, що рішенням Затоківської селищної ради №1183 «Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока» затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, який фактично не було погоджено, як того вимагає ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України та п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України №677 від 26 травня 2004 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» а тому позивач вважає, що надання земельної ділянки в оренду відбулося з порушенням законодавства, оскілки в оренду земельна ділянка була надана за фактично не погодженим проектом відведення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області №1183 від 07 жовтня 2004 року прийнято в порушення ст. 19 Конституції України, п. 3 ст. 124, п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 11 Порядку розробленні проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, суд першої інстанціх прийшов до висновку, що ТОВ «Укрбудівест» отримало в оренду земельну ділянку, за проектом землеустрою, який не було та не могло бути погоджено в установленому законодавством порядку. Суд першої інстанції також вважає, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 35,034 га укладений 22 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока, терміном на 25 років є недійсним на підставі п. 1 ст. 215, п.1 ст. 203 ЦК України, оскільки його укладено на підставі протиправного рішення та за непогодженим в установленому порядку проектом землеустрою. Скасовуючи рішення селищної ради та визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, суд першої інстанції прийшов до висновку що реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, яку проведено на підставі договору оренди від 22 жовтня 2004 року зареєстрованому в Білгород-Дністровському міському відділі, Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» 28 жовтня 2004 року за №04.04.506.00002 також підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що даний спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства, крім того, апелянт вважає, що позивачем не доведено, а судовим рішенням не вмотивовано, яке саме право виникло у позивача, що порушується не визнається або оспорюється, та яким чином спірне рішення Затоківської селищної ради порушують його права та інтереси.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 10, статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради

Відповідно до пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить про те, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Так, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта на відсутність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підстави, для закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю у даному спорі ознак справи адміністративної юрисдикції відсутні.

Апелянт посилається на висновки рішення Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-493а14, в якому суд зазначає, що орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин та при розпорядженні земельними ділянками комунальної власності є вільним у виборі суб'єкта, щодо надання земельної ділянки; позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній на даний час редакції) висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів, вважає за можливе відступити від зазначеної позиції Верховного Суду України у цій справі з мотивів, викладених вище та зазначає про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного Кодексу з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами частини другої статті 55 Конституцій України і частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, визнання протиправними та скасування (визнання незаконними - в редакції статті 16 Цивільного кодексу України) рішень органів місцевого самоврядування є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав. Водночас, це не впливає на визначення судової юрисдикції спору, оскільки вона визначається виключно процесуальним законодавством, в даному випадку - статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Кодекс адміністративного судочинства України відносить спір до публічно-правового та, відповідно, підсудного адміністративним судам, виходячи з природи дій суб'єкта владних повноважень, який повинен здійснювати у спірних правовідносинах владні управлінські функції. Реалізація у цих правовідносинах суб'єктивних прав фізичних і юридичних осіб, що передбачені нормами приватного права, не переводить такий спір у категорію приватноправового.

Така позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яким надано офіційне тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу та пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України установлено, що до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Згідно з вимогами частини другої цієї статті з питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З підстав наведеного судова колегія вважає, що оскарження рішень, дій та бездіяльності органів місцевого самоврядування та органів державної влади є окремим способом захисту права, пов'язаним з їх діяльністю як суб'єктів владних повноважень що здійснюють владні функції. В іншому ж випадку (наприклад, оспорювання формування волі власника) виокремлення цього способу захисту було б позбавлено сенсу. Особа, яка реалізує своє суб'єктивне право через прийняття суб'єктом владних управлінських функцій відповідного рішення, чи вчинення ним дій, вступає з ним в публічно-правові відносини і має право на захист свого права в адміністративному суді.

Що стосується позовних вимог, щодо визнання нечинним договору оренди, судова колегія зазначає.

Господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік справ, які підвідомчі господарським судам.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року №10, передбачено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року №10, передбачено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності а також спори, пов'язані з: укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договору оренди, який укладено 22 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока, терміном на 25 років підлягають розгляду у господарському суді, в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Крім того, за змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також убачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_4 оспорив рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області від 07 жовтня 2004 року, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Таким чином, право на захист - це самостійне суб'єктивне право і відсутність у будь-кого (крім власників (користувачів) вказаних земельних ділянок), в тому числі і позивача ОСОБА_4 прав чи обов'язків, у зв'язку із оскарженням рішення, не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом.

Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосуються його безпосередньо.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 не довів, які його права, свободи або інтереси, та коли саме, були порушені рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області від 07 жовтня 2004 року в даному спорі, оскільки у даній справі оскаржуються дії відповідача, щодо прийнятого рішення відносно інших осіб.

Між тим, позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази (перевірки, висновки, зауваження, приписи, рішення) органів владних повноважень, які наділені законом здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства, які дають підстави, вважати рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської ради Одеської області, яке прийнято 07 жовтня 2004 року і на підставі якого більше 10 років за договором оренди підприємство здійснює господарську діяльність - незаконним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, про наявність підстав задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, в чому саме порушені його права та інтереси в даних спірних правовідносин, а позовні вимоги в частині визнання договору оренди недійсним не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" - задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки загальною площею 35,034 га укладеного 22 жовтня 2004 року між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» для реконструкції, експлуатації та обслуговування пансіонату в Лиманському курортному районі смт. Затока, терміном на 25 років - закрити.

У задоволенні інших позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (код ЄДРПОУ 31829910) судовий збір в сумі 36,54 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик