Ухвала

від 21.09.2015 по справі 369/10024/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10024/14-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В.В. Провадження № 22-ц/780/4903/15 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О. Категорія 26

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Волохова Л.А., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», акціонерного комерційного банку «Промінвестбанк», треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання недійсними кредитного договору, додаткових угод до кредитного договору, договору іпотеки та застосування реституції,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ПАТ «Альфа Банк»звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивувало наступним:

22 березня 2007 року між АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 93н/288, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 3 500 000 грн. строком до 15 березня 2020 року з відсотковою ставкою у розмірі 17 % річних. 23 березня 2007 року між АК «Промінвестбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 94п/290, згідно умов якого остання виступає як поручитель за виконання позичальником ОСОБА_2 обов'язків за договором кредиту. Відповідно до умов п. 2.2. договору поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що й позичальник. 30 липня 2007 року між банком та ОСОБА_3 були укладені іпотечні договори, згідно умов яких предметами іпотеки є належні їй житловий будинок та земельна ділянка площею 0,2029 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, які розташовані по АДРЕСА_1. Між АКБ «Промінвестбанк» та позичальником ОСОБА_2 неодноразово укладалися договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору, згідно умов яких змінювався графік погашення кредиту та інші його умови.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, станом на 26 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 2 142 299,04 грн., з яких борг за кредитом - 1 956 296,15 грн., за відсотками - 169 982,10 грн., пеня - 16020,79 грн.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Промінвестбанк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа Банк» приймає право вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за договором № 93н/288, укладеним з ОСОБА_2

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 142 299,04 грн. та понесені судові витрати.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, яку мотивувала наступним:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА_4 У відповідності до акту амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 36ц від 11 лютого 2015 року ОСОБА_2 під час укладання договорів від 22 березня 2007 року, 23 березня 2007 року та 30 липня 2007 року страждав на психічний розлад, у зв'язку з чим не міг розуміти значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила суд визнати недійсним кредитний договір № 93н/288, укладений між АКБ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 та додаткові угоди до нього; визнати недійсними договори іпотеки, укладені між АКБ «Промінвест банк» та ОСОБА_3; зобов'язати реєстраційну службу Києво-Святошинського РУЮ зняти заборону, накладену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на передані в іпотеку земельну ділянку та жилий будинок; визнати таким, що не підлягають виконанню, видані 07 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. виконавчі написи, відповідно до яких для задоволення вимог ПАТ «Альфа Банк» у сумі 2 131 898,25 грн. було звернуто стягнення на вищевказані земельну ділянку та житловий будинок.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції незаконно взято до уваги акт проведеної в рамках справи амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи №36ц від 11 лютого 2015 року. Вказував, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється за правилами ст. 212 ЦПК України. Вважає даний висновок сумнівним, оскільки розлад психіки ОСОБА_2 є тимчасовим явищем, встановити точний період захворювання фактично неможливо. Крім того зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, в порушення вимог закону не направив копій ухвали про призначення вказаної судової експертизи та зустрічної позовної заяви. Суд не звернув уваги на той факт, що тривалий час зобов'язання виконувалося належним чином, було погашено більшу частину заборгованості. За таких умов є усі правові підстави для задоволення вимог банку про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості за кредитним договором. Вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Заявляючи про необхідність відхилення висновків проведеної в рамках справи амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи, апелянт натомість не наводить жодного доказу на підтвердження таких своїх посилань. Фактично зазначені твердження апелянта є голослівним викладенням його позиції, що не підтверджується відповідними засобами доказування. Не було ним заявлено в ході розгляду справи й своїх претензій до висновків експертизи та не ставилося питання про проведення повторної чи додаткової такої експертизи, хоча судом неодноразово направлялися позивачу виклики в судові засідання, зустрічний позов та зміни до нього, що спростовує твердження апелянта про відсутність у нього як даних про час та місце судових засідань, так і зустрічного позову, в якому, серед іншого, ставилося питання про призначення згаданої вище експертизи. За таких умов колегія суддів вважає, що твердження апелянта залишилися недоведеними, відтак не можуть бути прийняті судом. Натомість зустрічні позовні вимоги підтверджені відповідним висновком судової експертизи, підстави для критичного відношення до якого у суду відсутні, та який чітко та безапеляційно підтверджує, що на час укладення кредитного договору та додаткових угод до нього ОСОБА_2 через психічний розлад не міг розуміти значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.

В апеляційній скарзі апелянт також посилався на те, що у ОСОБА_4 відсутнє право на звернення до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, оскільки відповідно до положень ст. 225 ЦК України правом на оскарження правочину, який вчинила дієздатна фізична особа у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, наділена лише сама така особа, а в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. Колегія суддів не може погодитися з наведеною позицією, оскільки у відповідності до положень ч. 2 ст. 225 ЦК України у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун. Враховуючи той факт, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, його опікуном призначено ОСОБА_4, пред'явлення нею позову відповідає положенням законодавства України.

Не відповідають дійсності й послання апелянта на вихід судом першої інстанції при ухваленні рішення по справі за межі позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вона була вирішена виключно в межах вимог, заявлених у зустрічному позові.

Таким чином суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому передбачених законом підстав для скасування рішення суду при апеляційному розгляді колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді