Рішення

від 24.06.2010 по справі 2-1713/2010

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1713/2010

Номер провадження -

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючої - судді Мішуровської С.Т., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському рйоні Харківської області про зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» за 2006- 2009 роки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо невиплати їй надбавки 30% мінімальної пенсії незаконними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, посилаючись на те, що вона є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2009 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, просила слухати справу у її відсутності в зв'язку з її похилим віком та незадовільним станом здоров'я, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача надіслав до суду свої заперечення, в яких позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, слухати справу у відсутності їх представника. В обґрунтування своїх доводів зазначив наступне.

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України ,Діро соціальний захист дітей війни" правомірним через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов'язок здійснення таких виплат особам, які мають статус «дитини війни», за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач посилається на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 народилася 02 червня 1945 року, що підтверджується копією паспорту.

Позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Про те, факт, що позивачка є дитиною війни, підтверджується копією посвідчення позивача № 130497 з проставленим в ньому штампом «Дитини війни», та не заперечується відповідачем.

Тому соціальний захист позивача регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає, доводи відповідача щодо застосування положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не обґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_2 - є Управління Пенсійного фонду України в Лозівському рйоні Харківської області. Тому до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Лозівському рйоні Харківської області відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Лозівському рйоні Харківської області, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, а вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, тому суд вважає, що відповідачі не виконали свої повноваження без поважних причин.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, ЗО, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07 пункт 12 статті 71 Закону

України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V втратило чинність 09 липня 2007 року.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Лозівському рйоні Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Із довідки Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вбачається , що позивачу за 2006-2007 роки грошові суми згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» не нараховувалися та не виплачувалися, тому суд вважає за необхідне за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 742,65 грн.

Позивачка просить зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачене підвищення до пенсії в 2008 році в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, тому суд вважає дану вимогу такою, що підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10—рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточні і не можуть бути оскарженими.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Лозівському районі Харківської області повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Однак, пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено розмір підвищення до пенсії дітям війни: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн., з 1 жовтня - 29,9 грн., що складає 10 % прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Із довідки Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вбачається, що за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивачці була здійснена часткова виплата підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму замість 30%, що склало 390,20 грн., хоча згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний період часу повинно було бути нараховане та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1170,60 грн., тобто не донараховано підвищення до пенсії в сумі 780,40 грн.

Що стосується позовної вимоги позивача щодо стягнення недоплаченого підвищення до пенсії за 2008 рік, то суд вважає дану вимогу обґрунтованою з наступних підстав.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено, що в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірах, які діяли у грудні 2008 року.

Рішення Кабінетом Міністрів України в 2009 році щодо обмежень виплати соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також рішення Конституційним Судом України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень не приймалося.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розмірі соціальних виплат які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Отже нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Що стосується 2009 року, то грошові суми згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року повинно було бути нараховане та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1792,80 грн., однак виплата була здійснена частково в сумі 597,60 грн., тому суд вважає, що за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачу необхідно виплатити, з урахуванням виплаченого, підвищення до пенсії в сумі 1195,20 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, відповідач повинен здійснити перерахунок підвищення до пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року і виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 2 718,25 грн.

Позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 8.50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн., що підтверджується квитанціями від 09.02.2010 року, від 29.03.2010 року і від 17.05.2010 року ( платежі № СР085430.1, № 1571, № 1570 і № 1752).

Тому суд стягує на користь позивача сплачені їм судові витрати у сумі 45,50 грн., оскільки відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік", Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лозівському рйоні Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 (місце проживання: 64606, м. Лозова Харківської області, мікр. 5 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області на користь ОСОБА_2 (місце проживання: 64606, м. Лозова Харківської області, мікр. 5 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) сплачені судові витрати у сумі 45 ( сорок п'ять) гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя