Ухвала

від 17.05.2011 по справі 22-ц-6285/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-6285 / 2011 р. Головуючий: 1 інстанції

Категорія: відшкодування шкоди ОСОБА_1

Доповідач: Даниленко В.М

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарях: Андрійко О.В., Подпрядовій В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_4 компанія «АХА Україна» (далі: АТ «СК «АХА Україна»), третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виплату страхового відшкодування, з урахуванням пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в подальшому уточненим, у якому вказував на те, що він є власником придбаного в кредит автомобіля «MITSUBISHI L200», випуску 2008 року, реєстраційний номер - АХ 5323 ВО.

10 жовтня 2008 року між ним, як страхувальником та ЗАТ «ОСОБА_4 компанія «Український ОСОБА_4» (на теперішній час - АТ «СК «АХА Україна»), як страховиком був укладений Договір страхування наземного транспортного засобу (серія IБ 10939032\05 АК), а саме: належного йому автомобіля «MITSUBISHI L200», на повну його вартість, що складала 151 359,00 грн., зі строком дії цього договору до 15 жовтня 2009 року.

Відповідно до п.п. 11, 12, 17 вказаного Договору страхування та п.п. 2.3, 7.1 Умов страхування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди страхове відшкодування повинно виплачуватися страхувальнику в розмірі прямих збитків (витрат на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу автомобіля), за виключенням безумовної франшизи в розмірі - 1 956,00 грн., та без компенсації втрати товарної вартості.

02 березня 2009 року, тобто в період дії зазначеного Договору страхування, близько 18 години 20 хвилин на пр. Героїв Сталінграду в м. Харкові, в районі будинку № 144 з вини відповідача ОСОБА_3, який керуючи автомобілем «ВАЗ-2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснюючи відповідний маневр на проїжджій частині, не впевнився в безпечності цього маневру для нього самого та інших учасників дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої застрахований автомобіль позивача «MITSUBISHI L200» зазнав значних механічних ушкоджень.

На його заяву від 3 березня 2009 року ЗАТ «ОСОБА_4 компанія «Український страховий ОСОБА_4» виплатило йому лише 59 403,00 грн. страхового відшкодування, з відрахуванням франшизи та вартості придатних на думку оцінювача для подальшої експлуатації деталей і вузлів. При цьому, страховик дійшов хибного висновку про фактичну конструктивну загибель транспортного засобу, не зважаючи на те, що він, ОСОБА_2, надав страховій компанії копію попереднього рахунку-фактури № 18 від 31 березня 2009 року щодо можливості здійснення ремонту належного йому автомобіля «MITSUBISHI L200» за суму меншу ніж 80 % розміру дійсної ринкової вартості автомобіля.

Не погодившись з такими діями страховика він звернувся до страхової компанії з письмовою претензією щодо необхідності здійснення відповідного перерахунку розміру належного йому страхового відшкодування, але в задоволенні цієї претензії страховиком було безпідставно відмовлено.

Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_2 просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідача АТ «СК «АХА Україна» на його користь 48 051,68 грн. у рахунок заборгованості з виплати страхового відшкодування за пошкоджений у ДТП автомобіль, 17 298, 60 грн. пені за прострочку виконання страховиком своїх зобов’язань, щодо виплати йому страхового відшкодування в повному обсязі, 10 000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди, 270,65 грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг спеціаліста - автотоварознавця, а також 1 394,25 грн. судових витрат, понесених ним по справі.

Крім того, позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути й з іншого відповідача по справі - ОСОБА_3 на його користь 42 988,12 грн., як різницю між сумою страхового відшкодування та вартістю необхідного відновлювального ремонту належного йому автомобіля «MITSUBISHI L200», 13 446,21 грн. у рахунок компенсації втрати товарної вартості пошкодженого внаслідок ДТП авто, 10 000 грн. на відшкодування завданої пошкодженням належного йому автомобіля моральної шкоди, 240,01 грн. понесених ним витрат на оплату послуг спеціаліста автотоварознавця, 940,00 грн. витрат на оплату юридичної допомоги, а також 388,43 грн. сплаченого ним при зверненні до суду судового збору, та 56,40 грн. оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник підтримали заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі й наполягали на їх задоволенні, додатково пославшись в їх обґрунтування на те, що при визначенні розміру страхового відшкодування, належного до виплати позивачеві, страхова компанія повинна була виходити із дійсної ринкової вартості пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля на момент виникнення страхового випадку, а не на момент укладання Договору страхування, що призвело до безпідставного зменшення розміру цього відшкодування.

При цьому позивач ОСОБА_2 вказував і на те, що на момент виникнення страхового випадку ринкова вартість належного йому автомобіля в порівнянні з його вартістю на момент страхування значно зросла, й хоча ним і не був збільшений страховий платіж після підвищення ринкових цін на авто, страхове відшкодування за умовами укладеного між сторонами Договору страхування повинно нараховуватися пропорційно забезпеченої частки дійсної ринкової вартості транспортного засобу на час виникнення страхового випадку.

Представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача - АТ «СК «АХА Україна» заявлені до нього позивачем вимоги не визнав та заперечуючи проти задоволення цих вимог, посилався на їх безпідставність.

При цьому він вказував на те, що страхове відшкодування за пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль було виплачено страхувальнику ОСОБА_2 у повному обсязі відповідно до умов укладеного між сторонами Договору страхування та Умов страхування (додаток № 1 до цього Договору, які є його невід’ємною частиною).

Що ж стосується самого розміру страхового відшкодування, то його розрахунок було здійснено за правилами, передбаченими страховою угодою та погодженими страховиком і страхувальником при її підписанні, в межах страхової суми, з урахуванням вартості необхідного відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, яка перевищує 80 % його дійсної ринкової вартості на час укладення Договору страхування, що свідчить про фактичну конструктивну загибель авто.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 - 42 988,12 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням внаслідок ДТП належного тому автомобіля «MITSUBISHI L200» (різницю між страховим відшкодуванням та вартістю необхідного відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням безумовної франшизи); 13 446,21 грн. - в рахунок компенсації втрати товарної вартості автомобіля; 240,01 грн. витрат на оплату послуг автотоварознавця; 2 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також судові витрати, понесені ним по справі, а саме: 388,43 грн. сплаченого судового збору, 56,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрати на правову допомогу в сумі - 940 грн., а всього в сумі 60 059 грн.17 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, заявлених позивачем ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3, а також заявлених позовних вимог до відповідача - АТ «СК «АХА Україна» судом першої інстанції відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, у частині, що стосується відмови в задоволенні заявлених ним позовних вимог до відповідача - АТ «СК «АХА Україна», позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення в зазначеній частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги до АТ «СК «АХА Україна» в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті заявлених ним позовних вимог.

Зокрема, апелянт вказує на те, що відповідно до п. 17.2 укладеного між сторонами Договору страхування страхове відшкодування розраховується і виплачується у тому відношенні до визначеної суми збитків, в якому страхова сума за Договором відноситься до повної вартості предмету страхування.

Згідно п. 7.6.1 Умов страхування, викладених у додатку № 1 до Договору, виконання ремонту застрахованого транспортного засобу вважається недоцільним, лише в тому випадку, якщо вартість відновлювальних робіт перевищує 80 % його дійсної ринкової вартості.

За висновком проведеної по справі судової автотоварознавчої експертизи № 6234 від 10 вересня 2010 року ринкова вартість належного позивачеві автомобіля «MITSUBISHI L200» на час виникнення страхового випадку складала 208 122,92 грн., а вартість його відновлювального ремонту за більш повним варіантом дослідження - 150 442,80 грн., тобто перебуває в межах 80 % від першої.

Таким чином, пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль у даному випадку підлягає ремонту, а страхове відшкодування - виплаті пропорційно співвідношенню сплаченого позивачем страхового внеску до дійсної ринкової вартості авто на час виникнення страхового випадку, за виключенням безумовної франшизи, в зв’язку з чим страхова компанія повинна доплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі, який за підрахунками останнього становить 48 051,68 грн.

Однак, суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, на зазначені обставини належної уваги не звернув, у зв’язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, заявлених позивачем до страховика - АТ «СК «АХА Україна».

Відповідач - АТ «СК «АХА Україна» у своїх письмових запереченнях на подану апеляційну скаргу просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий, і надав їм належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Пункт 6 ч. 4 ст. 6 Закону відносить страхування наземного транспорту до добровільного виду страхування.

Правила страхування розробляються страховиком окремо для кожного виду страхування і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника (ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено по справі, позивач ОСОБА_2 є власником придбаного ним у кредит автомобіля «MITSUBISHI L200», випуску 2008 року, реєстраційний номер - АХ 5323 ВО.

10 жовтня 2008 року між позивачем як страхувальником та страховиком ЗАТ «ОСОБА_4 компанія «Український ОСОБА_4» (на теперішній час АТ «СК «АХА Україна») був укладений Договір страхування наземного транспортного засобу (серія IБ 10939032\05 АК), а саме: належного йому автомобіля «MITSUBISHI L200», на повну його дійсну вартість, що складала 151 359,00 грн. та дорівнює страховій сумі, зі строком дії цього договору з 16 жовтня 2008 року по 15 жовтня 2009 року та сплатою страхувальником страхової премії в розмірі 9 278,31 грн. (а.с. 8-10).

За умовами вказаного Договору страховик зобов’язався компенсувати страхувальнику прямі збитки, пов’язані з можливим знищенням, пошкодженням транспортного засобу, його деталей, приладів, у тому числі, й внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за виключенням безумовної франшизи, в межах розміру страхової суми.

Відповідно до п.13.1 Умов страхування, які є додатком до № 1 до Договору страхування наземного транспортного засобу ОСОБА_5 10939032\05 АК від 10.10.2008 року та його невід’ємною частиною (далі: Умови страхування), у своїх правовідносинах сторони керуються Заявою на страхування, цим договором, Правилами страхування та чинним законодавством України.

Як встановлено судом, і ця обставина сторонами спору не заперечується, 02 березня 2009 року, тобто в період дії зазначеного Договору страхування, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_3, застрахованому автомобілю позивача були спричинені механічні пошкодження.

Згідно п. 11.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту АТ «СК «АХА Україна», які зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 3 квітня 2007 року, за рішенням ОСОБА_4, розрахунок страхового відшкодування проводиться на підставі автотоварознавчого дослідження (експертизи), яке замовляє ОСОБА_4, та/або попередньої калькуляції чи рахунку з СТО, актів виконаних робіт, які були узгоджені зі Страховиком, та документів, що підтверджують оплату цих робіт, та/або самостійно проведеного Страховиком розрахунку на програмному забезпеченні (а.с. 133-155).

Відповідно до п.п. 11.12 - 11.12.3 Правил розмір збитків визначається:

- Розміром дійсної ринкової вартості ТЗ на момент укладання договору страхування, визначеного експертним шляхом та/або страхової суми з врахуванням п. 11.9 цих Правил в разі повного знищення - конструктивної чи фактичної загибелі (вартість відновлювального ремонту перевищує 80,0 % дійсної ринкової вартості ТЗ).

- Витратами на рятування ТЗ, які були погоджені Страховиком.

У разі, коли страхова сума становить певну частку дійсної ринкової вартості застрахованого об’єкта при укладенні Договору страхування (при пропорційному (частковому) страхуванні), страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків за вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 11.9 Правил при визначенні розміру збитків враховується :

- страхова сума для ТЗ у випадках його повного знищення (фактична конструктивна загибель) чи незаконного заволодіння, якщо інше не зазначено в договорі страхування;

- вартість роботоздатних придатних деталей (залишків) для ТЗ у випадку його повного знищення (фактична конструктивна загибель);

- фактична дійсна вартість ТЗ на час укладення договору страхування;

- витрати на рятування ТЗ в зв’язку з настанням страхового випадку, що погоджені Страховиком;

- ціни на запасні частини та вартість відновлювальних робіт з врахуванням п. 11.11 цих Правил.

Такий же підхід при визначенні розміру страхового відшкодування в разі повного знищення транспортного засобу передбачений і п.п. 7.3, 7.3.1, 7.6 Умов страхування.

Відповідно до п. 11.12.1 Правил, а також п.п. 7.6.1 Умов страхування повне знищення - це фактична конструктивна загибель транспортного засобу (вартість відновлювального ремонту перевищує 80,0 % дійсної ринкової вартості транспортного засобу).

Таким чином, при визначенні фактичної конструктивної загибелі транспортного засобу відповідно до Правил та Умов страхування приймається дійсна ринкова вартість транспортного засобу на час укладення Договору страхування.

Відповідно до ч. 15 ст. 9 Закону України «Про страхування» при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 4.1.3 Правил страхова сума встановлюється в межах дійсної (ринкової) вартості ТЗ з/без урахування вартості додаткового обладнання до нього за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно з п. 4.6 Правил, при значних темпах інфляції та у зв’язку з зростанням рівня цін Страхувальник, за згодою зі Страховиком, має право у встановленому законом порядку внести зміни до діючого договору страхування, збільшивши страхову суму до моменту настання страхового випадку, що оформлюється додатковою Угодою (Адендум) до договору страхування. При цьому страховик визначає розмір додаткового платежу, який має сплатити Страхувальник до набуття цієї додаткової Угоди чинності. Якщо страхова сума, вказана в договорі страхування, перевищує ринкову вартість ТЗ на час укладання договору страхування, то ліміт відповідальності ОСОБА_4 встановлюється згідно з дійсною вартістю ТЗ.

Надлишково сплачена частина страхового платежу поверненню не підлягає.

Право Страхувальника вносити за згодою ОСОБА_4 зміни в умови договору страхування, які стосуються строку страхування і розміру страхової суми, з відповідними перерахунками страхового платежу, шляхом укладення додаткової угоди (Адендуму), передбачено й п. 8.4.2 Правил.

Згідно п. 11.17. Правил, п. 7.12 Умов страхування при виплаті страхового відшкодування в разі знищення - фактичної чи конструктивної загибелі ТЗ (коли вартість відновлювального ремонту перевищує 80 % дійсної ринкової вартості ТЗ) виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі страхової суми ТЗ (з урахуванням п 11.9 Правил) за вирахуванням вартості придатних деталей (залишків), що визначається експертом та безумовної франшизи.

Згідно розрахунку від 22.06.2009 року, складеного старшим спеціалістом відділу експертиз центру виплат ЗАТ «СК» АХА Страхування» ОСОБА_6, ринкова вартість транспортного засобу - належного позивачу ОСОБА_2 автомобіля «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - АХ 5323 ВО на момент страхування складала 150 670,10 грн. (а.с. 74).

Відповідно до звіту № 181 від 25.03.2009 року, складеного на замовлення ЗАТ «СК» АХА Україна» ФОП ОСОБА_7 (оцінювач ОСОБА_8Є.) щодо визначення суми матеріального збитку, заподіяного позивачу, як власнику автомобіля «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - АХ 5323 ВО, вартість відновлювального ремонту цього автомобіля на момент ДТП 2 березня 2009 року становить 148 256,42 грн. (а.с. 80-88).

Як вбачається з розрахунку аварійного комісара ОСОБА_9 від 09.04.2009 року, вартість роботоздатних придатних деталей автомобіля «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - АХ 5323 ВО, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 90 000,00 грн. (а.с. 73).

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6234 від 10.09.2010 року, проведеної по справі експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_10, вартість відновлювального ремонту автомобіля «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП 2 березня 2009 року, становить 150 442,80 грн. (а.с 182-193).

Як встановлено судом, страхова компанія в повному обсязі та відповідно до умов укладеного між сторонами Договору страхування наземного транспортного засобу (серія IБ 10939032\05 АК) здійснила виплату страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачеві ОСОБА_2 застрахований автомобіль «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер - АХ 5323 ВО, в розмірі страхової суми за виключенням безумовної франшизи (збитків, які не підлягають відшкодуванню) та вартості роботоздатних придатних деталей (залишків) для ТЗ.

За таких обставин, враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позивачем ОСОБА_2 вимог до відповідача ПАТ «СК «АХА Україна», за їх безпідставністю.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що розмір страхового відшкодування повинен розраховуватися, виходячи з дійсної ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу (що значно зросла) на момент ДТП, тобто на час виникнення страхового випадку, то ці доводи апеляційної скарги судова колегія оцінює критично, та з урахуванням наведеного вище відхиляє, оскільки за період дії укладеного між сторонами договору страхування Страхувальник ОСОБА_2 своїм правом на внесення змін в умови договору, що стосується збільшення розміру страхової суми, не скористався й це питання в установленому порядку сторонами договору взагалі не вирішувалося.

Те ж саме стосується й доводів апелянта, щодо необхідності розрахунку і виплати страхового відшкодування в пропорційному співвідношенні від дійсної ринкової вартості застрахованого транспортного засобу на час виникнення страхового випадку, оскільки відповідно до Правил та Умов страхування принцип пропорційності може застосовуватися лише в конкретно визначених випадках, а саме: в разі пропорційного (часткового) страхування, тобто первісного страхування транспортного засобу на суму в частці від його повної вартості.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору, в оскаржуваній його частині не спростовують, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: