Рішення

від 23.09.2015 по справі 734/1253/15-ц

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/445/15 Справа № 734/1253/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого - судді Бараненка С.М.,

при секретарі - Москалюк О.Є.

за участю позивача, представника позивача

представника відповідача, представника третьої особи та третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Козелецької селищної ради Чернігівської області про визнання незаконним розпорядження про звільнення, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Козелецької селищної ради Чернігівської області про визнання незаконним розпорядження про звільнення, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що на підставі трудового контракту від 01.10.2013 року він був прийнятий на роботу відповідачем до комунального підприємства Козелецької селищної ради «Козелецьводоканал» на посаду начальника. Відповідно до п.7.1 трудового контракту, контракт діє протягом трьох років. Він сумлінно виконував свої службові обов"язки, будь-яких доган, зауважень з боку роботодавця до нього не було. Голова Козелецької селищної ради ОСОБА_3 в майбутньому бажаючи обійняти посаду начальника «Козелецьводоканал», в лютому 2015 року в приватній бесіді запропонував ОСОБА_1 за власним бажанням звільнити обійману посаду, але він з даною пропозицією не погодився, посилаючись, що контракт з ним укладено на три роки. Тоді селищний голова почав психологічно на нього тиснути. 27 квітня 2014 року, коли він перебував на лікуванні в терапевтичному відділенні Козелецької ЦРЛ, його працівники Козелецької селищної ради ознайомили з розпорядженням про звільнення з займаної посади з 01 квітня 2015 року у зв"язку з закінченням строку дії контракту. В зазначеному розпорядженні викривлені дійсні обставини справи, так-як строк дії контракту ще не стік. Його звільнення обумовлено конфліктом інтересів ОСОБА_3, який звільняв цю посаду для себе так-як збирався йти з посади голови селищної ради.

Дії відповідача щодо його звільнення є незаконними, які ж до того завдали йому моральних страждань.

Позивач в судовому засіданні позовну вимогу про стягнення з комунального підприємства «Козелецьводоканал» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, просив суд залишити без розгляду, а інші позовні вимоги підтримав в повному обсязі і допитаний в якості свідка у відповідності до ст. 62 ЦПК України, дав наступні показання.

В кінці лютого 2015 року ОСОБА_3 викликав його до себе в кабінет та почав нарікати на його роботу, хоча до цього до нього не було ніяких претензій. 16 березня 2015 року ОСОБА_3, запропонував йому зробити ротацію, і знайти собі якусь посаду, у зв"язку з його хворобою, а саме цукровим діабетом, а ОСОБА_3 буде директором водоканалу, але він не погодився, так-як трьохрічний термін дії контракту ще не сплив. Тоді ОСОБА_3 почав на нього тиснути, почав говорити, подумай що ти робиш та з ким ти тягаєшся. Коли він перебував на лікуванні, його екземпляр контракту, що зберігався в сейфі водоканалу, працівниця водоканалу ОСОБА_2 без його дозволу, віднесла в селищну раду. В подальшому контракт не повернули. Він не звертався до селищної ради за два місяці до закінчення контракту про його продовження, так-як термін дії контракту закінчувався аж в 2016 році. Він би обов"язково звернувся про продовження контракту, якщо б дійсно він закінчувався 01 квітня 2015 року, адже інших заробітків він не має і мав бажання далі працювати на займаній посаді. Дії відповідача призвели, що він знервувався, в нього загострився цукровий діабет, він був вимушений лікуватись в лікарні поза планом. Погіршились стосунки зі знайомими, інших доходів він не має.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та пояснив суду, що в розпорядженні 82-Р стороною відповідача виправляли помилку, але не врахували, що десь можуть зберігатись інші копії даного розпорядження. В контракті від 01.10.2013 року немає застереження, що цей контракт скасовує дію іншого контракту, адже позивач приймався на роботу згідно розпорядження та записів у трудовій на підставі контракту від 01.07.20013 року, а звільнений зовсім на підставі іншого контракту. Для чого було робити копію контракту в нотаріуса, як селищна рада могла сама завірити копію.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та надав суду письмове заперечення.

Представник третьої особи комунального підприємства Козелецької селищної ради «Козелецьводоканал» в судовому засіданні залишив задоволення позовних вимог на розсуд суду та дав пояснення, що на зборах бухгалтерії водоканалу ОСОБА_3 говорив, що пропонував позивачу іншу посаду, але яку не говорив. Позивач йому особисто говорив, що ОСОБА_3 пропонував йому іншу посаду. Контракт в приміщенні водоканалу був.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі і пояснила суду, що трудовий контракт з позивачем готувала вона. Розпорядження також видавалось, а чи вносились до нього зміни не пам"ятає. Чи були в контракті застереження вона не пам"ятає. Дійсно працівниця водоканалу ОСОБА_2 приносила другий екземпляр контракту, що був у водоканалі. Копію контракту завірили в нотаріуса, бувають випадки, що завіряюєм у нотаріуса, але на даний час оригіналів контрактів немає, де вони поділись вона не знає. Можливо під час обшуку 02 липня 2015 року їх вилучили працівники правоохоронних органів. Давати показання в якості свідка на підставі ст. 62 ЦПК України відмовилась.

Дослідивши матеріали справи, та заслухавши пояснення сторін, показання свідків, суд прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 11 ч.1 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні дала показання, що коли це було вже не пам"ятає, що зателефонували з селищної ради і сказали принести контракт позивача. Головний бухгалтер їй віддала контракт і вона віднесла його до селищної ради та віддала ОСОБА_4

Згідно ч.3 ст. 21 КЗпП України - особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно нотаріально завіреної копії трудового контракту від 01 жовтня 2013 року укладеного між позивачем та відповідачем в п. 7.1 зазначено, що цей контракт діє протягом років з «01» жовтня 2013 року по «01» квітня 2015 року.

В самому тексті контракту відсутній пункт, де було б зазначено, що цей контракт скасовую дію іншого контракту укладеного між тими ж сторонами.

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої на ім"я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під записом № 27 від 01.07.2013 року значиться - прийняти на посаду начальника на умовах контракту п.2.2.1 ст. 23 КЗпП України на підставі розпорядження № 82-р від 27.06.2013 року /а.с. 208-209/.

Також згідно наступного запису № 28 від. 01.04.2015 року, у вище вказаній трудовій книжці зазначено - звільнений у зв"язку із закінченням строку дії контракту. Розпорядження № 37-р від 01.04.2015 року/а.с.210/.

В належним чином завіреній копії розпорядження Козелецької селищної ради від 27 червня 2013 року № 82-Р «Про прийняття на роботу за контрактом», яка міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 734/1338/14, яка розглядалась Козелецьким районним судом відносно ОСОБА_1 за ст. 188-28 КупАП і за результатами якої 23.05.2014 року ухвалено відповідне судове рішення, зазначено- призначити на посаду начальника КП «Козелецьводоканал» ОСОБА_1 на умовах укладеного з ним контракту від 01.07.2013 року. Підства: контракт від 01 липня 2013 року.

В належним чином завіреній копії розпорядження Козелецької селищної ради від 27 червня 2013 року № 82-Р «Про прийняття на роботу за контрактом», наданої стороною відповідача вже під час розгляду даної справи, зазначено :

1.Прийняти на посаду начальника КП « Козелецьводоканал» ОСОБА_1 з 01.07.2013 року з випробувальним терміном 3 (три) місяці.

2.Головному бухгалтеру КП «Козелецьводоканал» ОСОБА_5 провести відповідні розрахунки. /а.с.67/.

Отже судом було досліджено дві копії розпорядження видані під одним і тим же номером та від одного ж і того числа, але вони різняться за змістом і тому з даного приводу судом було постановлено окрему ухвалу /а.с.203-204/.

Крім того в копії зазначеного розпорядження наданого стороною відповідача, не зазначено підставу його видачі, та відсутні відмітки, що позивач ознайомлений, що йому встановлено випробувальний термін, та беручи до уваги, що дана копія була надана суду під час розгляду даної справи, а існує належним чином завірена копія даного розпорядження, але з іншим змістом і яка була завірена значно раніше до звільнення та звернення до суду позивача з даним позовом до відповідача, тобто до виникнення правового конфлікту між сторонами, тому суд вважає надану стороною відповідача копію розпорядження від 27 червня 2013 року № 82-Р , не належним та не допустимим доказом.

Згідно розпорядження № 37-Р від 01 квітня 2015 року виданого Козелецькою селищною радою, зокрема зазначено, що підставою звільнення ОСОБА_1 з посади начальника комунального підприємства Козелецької селищної ради «Козелецьводоканал» у зв"язку із закінченням дії трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України) та трудовий контракт від 01.10.2013 року і рішення виконкому селищної ради № 27 від 31.03.2015 року /а.с.71//

У вище зазначеному розпорядженні нічого не зазначено про трудовий контракт від 01.07.2013 року, згідно якого позивач був прийнятий на роботу і видано відповідне розпорядження відповідачем від 27 червня 2013 року № 82-Р та зроблено запис у трудовій книжці позивача.

В рішенні виконкому Козелецької селищної ради № 27 від 31 березня 2015 року зокрема зазначено, про трудовий контракт укладений між позивачем та відповідачем 01 жовтня 2013 року і що дія його закінчується 01 квітня 2015 року і тому рекомендовано Козелецькому селищному голові у встановленому порядку припинити термін дії контракту з позивачем /а.с. 70/.

В зазначено рішенні нічого не говориться про контракт від 01.07.2015 року, згідно якого позивач був прийнятий на роботу і видано відповідне розпорядження відповідачем від 27 червня 2013 року № 82-Р та зроблено запис у трудовій книжці позивача, а отже рекомендацій виконкомом Козелецької селищної ради Козелецькому селищному голові у встановленому порядку припинити термін дії саме контракту від 01.07.2015 року з позивачем, не надавалось.

Пояснення сторони відповідача та третьої особи ОСОБА_4, що можливо під час обшуку від 02.07.2015 року, що відбувався в приміщенні Козелецької селищної ради було вилучено і контракти, спростовується довідкою першого заступника начальника Управління начальника слідчого управління в Чернігівській області від 21.09.2015 року № 5/5501, в якій зазначено, що під час обшуку в кабінеті голови Козелецької селищної ради ОСОБА_3, папка з установчими документами КПК «Козелецьводоканал», в тому числі трудові контракти від 01.07.2013 року та 01.10.2013 року укладені Козелецькою селищною радою та ОСОБА_1 не вилучались/а.с.174/.

До того ж, як було встановлено в судовому засіданні, без дозволу відповідача, його екземпляр трудового контракту було передано відповідачеві, який в подальшому зник з невідомих причин.

Що стосується письмових пояснень представника відповідача, де він зазначає, щоб суд зобов"язав позивача подати до суду оригінал його трудового контракту від 01.07.2013 року, або переконливі докази неможливості цього зробити, не заслуговує на увагу та суперечить вимогам ст..21 КЗпП України, так-як в даному випадку доводити необґрунтованість позовних вимог позивача покладаються на роботодавця, а не на працівника.

Аналізуючи в сукупності вище викладене, суд остаточно приходить до висновку, що позов в частині визнання незаконним розпорядження № 37-Р від 01.04.2015 року « Про звільнення з роботи начальника КП «Козелецьводоканал» Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, його скасування та поновлення на роботі позивача, підлягає задоволенню в повному обсязі, так-як відповідачем було звільнено позивача з займаної посади не на підставі закінчення строку дії контракту від 01.07.2013 року, згідно якого видавалось розпрядження Козелецької селищної ради від 27 червня 2013 року № 82-Р «Про прийняття на роботу за контрактом» і заносились відповідні записи до трудової книжки позивача, а на підставі зовсім іншого контракту від 01.10.2013 року, в якому відсутній пункт чи будь-яке інше застереження, що цей контракт скасовує умови контракту від 01.07.2013 року.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в сумі 20000 грн., суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.. 237-1 КЗпП України - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як було встановлено в судовому засіданні, заробітна плата, яку отримував позивач, перебуваючи на відповідній посаді до незаконного звільнення, була єдиним джерелом його доходів, даний факт жодним доказом по справі не спростовано і зрозуміло, що втративши єдиний заробіток, в результаті незаконних дій відповідача, позивач не міг не зазнати моральних страждань, адже йому потрібно було в першу чергу постійно купувати відповідні ліки, так-як позивач хворіє на цукровий діабет, також купувати предмети першої необхідності, оплачувати комунальні послуги, тощо, і дані обставини не могло не вимагати від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, але виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна вимога в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в сумі 20000 грн., підлягає зменшенню до 5000 грн.

Негайне виконання рішення необхідно допустити відповідно до вимог ст.. 367 ЦПК України.

Судові витрати необхідно вирішити у відповідності до ст.. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір».

Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст.88,215, 367 ЦПК України, ст. 21, 233, 235, 237-1 КЗпП України суд,

В И Р І Ш И В:

Визнати незаконним розпорядження № 37-Р від 01.04.2015 року « Про звільнення з роботи начальника КП «Козелецьводоканал» Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області.

Скасувати розпорядження № 37-Р від 01.04.2015 року «Про звільнення з роботи начальника КП «Козелецьводоканал» Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області.

Поновити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на роботі на посаді начальника комунального підприємства «Козелецьводоканал» (код ЄДРПОУ 32895627).

Стягнути з Козелецької селищної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412419) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п"ять тисяч гривень).

Стягнути з Козелецької селищної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412419) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 258,6 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на посаді начальника комунального підприємства «Козелецьводоканал» (код ЄДРПОУ 32895627).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.М. Бараненко