Ухвала

від 27.02.2007 по справі 15/347-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002,

м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412)

48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" лютого 2007 р.                                                          

Справа № 15/347-06

Житомирський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при секретарі                                                  

           ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Федик Ю.Ю., довіреність №25/10/10 від

10.01.2004 року,

від відповідачів:

- підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2,

довіреність НОМЕР_1,

- ПП "Компсервіс": не

з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної

податкової інспекції у Калинівському районі

на постанову господарського суду

Вінницької області

від "08" листопада 2006

р.  у справі   

за позовом Державної податкової

інспекції у Калинівському районі (м.Калинівка Вінницької області)

до підприємця ОСОБА_1 (м.Калинівка

Вінницької області) та

приватного підприємства

"Компсервіс" (м.Київ)

про визнання договору

недійсним,- 

ВСТАНОВИВ:

У липні 2006

року Державна податкова інспекція у Калинівському районі Вінницької області

звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом  про визнання недійсним на підставі ст.207

Господарського кодексу України договору поставки від 25.09.2004 року,

укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "Компсервіс"

із застосуванням наслідків, передбачених ч. 2 ст. 208 ГК України.

В заяві

№3761/10/10 від 12.10.2006 року (а.с.4-7, т.2), якою внесено зміни до позовної

заяви, позивач підтримує позов і вказує, що даний договір укладений  з метою, яка завідомо суперечить інтересам

держави і суспільства, оскільки рішенням господарського суду м.Києва від

30.08.2005 року припинено діяльність юридичної особи - приватного підприємства

"Компсервіс" у зв'язку з неподанням протягом року (з 12.10.2005 року)

до державної податкової служби документів бухгалтерської звітності, податкових

декларацій. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що укладена угода

спрямована на приховування від оподаткування доходів, що спричиняє шкоду

інтересам держави і суспільства.

Крім того

зазначає, що у зв'язку із прийняттям 30.08.2005 року господарським судом

рішення, ПП "Компсервіс", як сторона договору втратило статус

юридичної особи і не мало право здійснювати господарську діяльність, в тому

числі укладати договори та виконувати господарські зобов'язання. 

Постановою господарського

суду Вінницької області від 08 листопада 2006 року у справі №15/347-06 в

задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись

із прийнятою постановою, ДПІ у Калинівському районі подала апеляційну скаргу, в

якій просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на невідповідність

висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають

значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове судове

рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній

скарзі позивач зазначає, що рішенням господарського суду м.Києва від 30.08.2005

року припинено діяльність юридичної особи - приватного підприємства

"Компсервіс", тобто дане підприємство як сторона договору втратило

статус юридичної особи та необхідний обсяг цивільної дієздатності, що

відповідно до ст.203 ГК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, зазначеним рішенням встановлено факт неподання підприємством

податкової звітності з 12.10.2000 року, а відтак оспорюваний договір був

спрямований на приховування від оподаткування доходів. Посилаючись на наведене,

позивач вказує, що оспорюваний договір укладений з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач -

підприємець ОСОБА_1 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про

необґрунтованість доводів скарги.

Відповідач - ПП

"Компсервіс" письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав, його

представник в судове засідання не з'явився.

Представник

позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представник відповідача

- підприємця ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її

без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмовляючи в

задоволенні позову, господарський суд Вінницької області виходив з того, що

будь-яких доказів про укладення оспорюваного договору з метою, що суперечить

інтересам держави і суспільства в судовому засіданні не встановлено і прийшов

до висновку про недоведеність позову.

Заслухавши

представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський

суд встановив.

Державною

податковою інспекцією у Калинівському районі проведено планову

документальну

перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства

підприємця -

фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, за

результатами якої складено акт НОМЕР_2 (а.с.8-18, т.1).

Перевіркою

встановлено, що між підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством

"Компсервіс" 25 вересня 2004 року укладено договір поставки

пестицидів та агрохімікатів (а.с.134-135, т.1). Відповідно до умов укладеного

договору за період з 31.03.2005 року по 01.12.2005 року ОСОБА_1 було отримано

від ПП "Компсервіс" товарно-матеріальні цінності (засоби захисту

рослин) згідно податкових накладних :

ІНФОРМАЦІЯ_1

За отримані

засоби захисту рослин підприємець ОСОБА_1 розрахувався в повному обсязі, про що

свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів за період з березня по

грудень 2005 року. В подальшому отримані засоби захисту рослин підприємцем

реалізовані.

Рішенням

господарського суду м. Києва від 30 серпня 2005 року по справі №49/54 припинено

діяльність юридичної особи - приватного підприємства "Компсервіс",

код ЄДРПОУ - 30867362 в зв'язку з тим, що підприємство не подає податкової

звітності з 12.10.2000 року (а.с.45, т.1).

Згідно акта ДПІ

у Оболонському районі м.Києва від 30.03.2005 року №974-15-105 анульовано

свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36706195 ПП

"Компсервіс" з 30.03.2005 року (а.с.47, т.1).

Дослідивши

доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд приходить до висновку

про її необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до

ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Ч.1 ст.208

цього Кодексу передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним

як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання

зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все

одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною

з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все

належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності  наміру 

лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується  за рішенням суду в доход

держави

Необхідними

умовами для визнання угоди недійсною є її укладенням з метою завідомо

суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї

із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору

необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам

держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі

виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність

умислу у сторін (або однієї із сторін) угоди означає, що вони (вона), виходячи

з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність

укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та

прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Колегія суддів

апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду м.Києва

від 30.08.2005 року у справі №49/54 про припинення юридичної особи - ПП

"Компсервіс" не свідчить про наявність умислу у сторін на укладення

угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та про

відсутність у даного підприємства необхідного обсягу цивільної дієздатності на

момент укладення оспорюваного правочину, оскільки станом на 30.08.2005 року ПП

"Компсервіс" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької

діяльності, взято на облік як платник податків. Операції по спірному договору

зі сторони підприємця         ОСОБА_1

відображені у його податковому обліку, підприємець сплатив продавцю в ціні

товару податок на додану вартість.

Згідно довідки

Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від

09.06.2006 року щодо ПП "Компсервіс" внесено запис про судове рішення

про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством, запис про

ліквідацію підприємства відсутній (а.с.49, т.1).

Лише факти

неподання ПП "Компсервіс" з 12.10.2000 року податкової звітності та

незнаходження підприємства за юридичною адресою не можуть бути доказами

наявності умислу у підприємства на укладення угоди з метою завідомо суперечною

інтересам держави і суспільства, оскільки дані про те, що укладаючи спірну

угоду, ПП "Компсервіс" мало за мету не сплачувати податки відсутні,

причини неподання звітності та відсутності підприємства за місцезнаходженням не

встановлені.

Отже, умисел

відповідачів на укладення оспорюваної угоди з метою суперечною інтересам

держави і суспільства належними доказами не доведений, у зв'язку з чим відсутні

правові підстави для задоволення позову.

Санкції,

встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, не можуть

застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових

платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є

несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій,

передбачених ч.1 ст.208 вказаного Кодексу, необхідним є наявність умислу на

укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства (наприклад вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення

від сплати податків тощо)

З огляду на

викладене, постанова господарського суду Вінницької області від 08 листопада

2006 року у справі №15/347-06 прийнята з додержанням норм матеріального та

процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись

ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та

перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський

апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Калинівському районі залишити без

задоволення, а постанову господарського суду Вінницької області від                                                                                     08

листопада 2006р. - без змін.

Ухвала суду

апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну

скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 

судді:

 Віддрук. 4 прим.

1- в справу

2-3- сторонам

4- в наряд