Рішення

від 23.09.2015 по справі 907/400/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.2015 Справа № 907/400/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕОТЕК", м.Львів

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

за участі третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача

товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимальні логістичні системи", м.Київ

за участі третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору н

а стороні відповідача

товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», м.Київ

про стягнення суми 368104,82 грн.

Колегія суддів у складі: головуючого судді - Васьковського О.В., суддів - Йосипчук О.С., Ушак І.Г.

Представники:

від позивача - Білич Т.С. (дов. №б/н від 02.04.15)

від відповідача - ОСОБА_3 (дов. №1180 від 13.05.15)

треті особи - не з'явилися

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 368104,82 грн., в т.ч. 354324,98 грн. - основного боргу, 10984,07 грн. інфляційних втрат та 2795,77 грн. - 3% річних за невиконання зобов'язання за договором на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу за договором на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року (п.2.2.6 договору), зокрема відповідачем було прийнято до перевезення та недоставлено вантаж загальною вартістю 354324,98 грн., внаслідок крадіжки, яка сталася на території Російської Федерації, що є порушенням п.п.5.2, 5.3 договору. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача суму 10984,07 грн. інфляційних втрат та 2795,77 грн. - 3% річних, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. У поданому 16.06.15 відзиві вказує, що позов не відповідає обставинам справі з наступних підстав: відповідач не укладав жодного договору на транспортне обслуговування, була підписана лише заява на транспортно-експедиційне обслуговування; при здійсненні вимушеної зупинки для відпочинку водієм транспортного засобу було виявлено крадіжку вантажу та було вжито необхідні заходи для встановлення винних осіб, які здійснили крадіжку майна та притягнення їх до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законодавством Росії; внаслідок скоєння невстановленими особами злочину, який неможливо було з боку відповідача ані передбачити, ані відвернути, товар не було доставлено до пункту призначення, а в заявці на здійснення перевезення не зазначено конвойного супроводження вантажу, тому відповідач в порядку п.п.1, 2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, ст.ст.614, 314 Цивільного кодексу України не несе відповідальності за втрату вантажу, якій запобігти не міг.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -товариство з обмеженою відповідальністю "Оптимальні логістичні системи" у письмових поясненнях №7 від 10.07.15 по суті позову вказала, що для виконання своїх зобов'язань по договору NS-275 від 05.06.2009 року, укладеного між ТОВ "Нокіан Шина" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимальні логістичні системи", уклало договір з позивачем №15 від 13.10.14; ТОВ "Нокіан Шина" звернулась до ТОВ "Оптимальні логістичні системи" з претензією №PL-NS14-0120 від 21.11.14 про сплату суми збитків 1076220,06 руб., з метою недопущення порушення вимог своїх зобов'язань за договором, погасила суму претензії у повному обсязі; в свою чергу, виставлено претензію позивачу для компенсації понесених витрат, яка є непогашена.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», м.Київ письмові пояснення по суті позову не подала участь представника у судове засідання не забезпечила.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Між позивачем (експедитор по договору) та відповідачем (перевізник по договору) укладено договір на транспортне обслуговування №15 від 01.10.14 (далі договір), згідно п.1.1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях. Згідно п.2.1.1 договору експедитор зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженої заявки на перевезення, що і є невід'ємною частиною даного договору, в якій вказані: пункт завантаження дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефон, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Згідно п.п.2.1.7, 2.1.8 договору експедитор зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги перевізника, а також бере на себе повну відповідальність за витрати та збитки перевізника, понесені внаслідок невиконання експедитором обов'язків, встановлених п.п.2.1.1-2.1.7 цього договору. При виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19.05.1956 року та Протоколу до КДПВ 1978 р., Митної конвенції МДП, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (ADR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ESTP), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення.

23.10.14 позивач та відповідач підписали заявку №25/10 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якої вантаж - автомобільні шини вагою до 22 т доставляється за маршрутом Росія, Всеволожськ, Кірпічний завод, квартал 6 - м.Львів, вул.Городоцька, 357. Загальна вартість транспортних послуг становить 14500,00 грн. без ПДВ. Перевізник заявку підтвердив і надав автомобіль VOLVO НОМЕР_1 та причіп НОМЕР_2 для перевезення, що також підтверджується внесеними даними, згідно міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) А №068180 від 28.10.14. Заявку №25/10 від 23.10.14 скріплено печатками та підписами обох сторін.

Водієм ОСОБА_4, згідно довіреності б/н від 28.10.14 виданої ТОВ "Оптимальні логістичні системи", м.Київ на прийняття від ТОВ «Нокіан Шина» згідно договору №NS-275 від 05.06.2009 товаро-матеріальних цінностей, прийнято вантаж у кількості 1162 шт., що підтверджується актом про повернення товаро-матеріальних цінностей переданих на зберігання №14444201-SVG від 28.10.14.

Під час митного огляду, що підтверджено актом митного догляду №10102090/031114/000183 від 03.11.14, складеним інспектором МП МАПП Троєбортне, Брянська обл., Росія, встановлено, що вантажне відділення має пошкодження (порізи на тенті на задній частині причіпа), пломбіруючі троси поривів не мають, митне забезпечення не порушене, відповідає відомостям в ТСД, порізи на тенті заклеєні скотчем і опечатані печаткою Міжмуніципального відділу МВД РФ «Велжский» ОГРП 1026700645252. При відкритті вантажного відділення встановлено, що загрузка вантажного відділення склала приблизно 60% від загального об'єму; у вантажному відділенні знаходяться автомобільні шини, нові, різних розмірів, на всіх автошинах присутні паперові етикетки з написом NOKIAN та іншим літерно-цифровим маркуванням. Всього у вантажному відділенні знаходяться 830 шт., вага-7199 кг, в тому числі з написом- NOKIAN 245/55 R 19- 25 штук, фактична вага склдає-365 кг, NOKIAN 205/70 R 15 NORDMAN-200 штук, фактичною вагою - 1980 кг, NOKIAN 185/65 R 15 NORDMAN-150 штук, фактична вага -1110 кг, NOKIAN 205/60 R 16, NORDMAN-295 штук, фактична вага - 2596 кг, NOKIAN 185/70 R 14 NORDMAN-10 штук, фактична вага -1248 кг. Також, до вказаного акту митного огляду додано додаткові листи-фотокопії, що підтверджують обставини викладені в ньому.

Згідно акту митного огляду №10102090/031114/000181 від 03.11.14, складеним інспектором МП МАПП Троєбортне, Брянська обл., Росія встановлено, що у вантажному відділі автомобільного транспорту знаходиться ймовірно не задекларований товар. До вказаного акту митного огляду додано додаткові листи-фотокопії, що підтверджують обставини викладені в ньому.

Позивач звертався до відповідача з претензією №2 від 13.01.15 про сплату вартості недоставленого внаслідок крадіжки вантажу, що складає суму 354324,98 грн., згідно претензії вантажоодержувача - ТОВ "Нокіан Шина" №PL-NS14-0120 від 21.11.14.

Позивачем подано суду докази про те, що 05.06.2009 року, укладено договір NS-275 між ТОВ "Нокіан Шина" та товариством з обмеженою відповідальністю "Оптимальні логістичні системи", згідно умов якого перевізник зобов'язується по заявкам компанії здійснювати доставку ввірених йому компанією вантажів в пункт призначення і видавати їх уповноваженому на отримання вантажів представнику компанії, а компанія зобов'язується оплачувати перевезення вантажу в порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно п.2.1 вказаного договору перевізник зобов'язується забезпечити доставку вантажів компанії в пункт призначення у вказаний в заявці на перевезення строк; п. 2.9 право вказаного договору передбачено право перевізника залучати до виконання своїх обов'язків за вказаним договором третіх осіб. Пунктом 2.7. вказаного договору, передбачено, що перевізник несе відповідальність за цілісність пломби і збереження вантажів з моменту закінчення загрузки автомобіля і пломбування трейлера (контейнера), до моменту передачі вантажу уповноваженому представнику компанії. Також, умовами вказаного договору передбачено відповідальність перевізника за втрату, гибель та пошкодження вантажу чи його недостачі, в тому числі внаслідок дії/бездіяльності агента перевізника, перевезення на території Росії та країн СНГ - у відповідності з положеннями Цивільного кодексу РФ, транспортних статутів і кодексів РФ, в тому числі, Статуту автомобільного транспорту і міського наземного електричного транспорту РФ від 08.11.2007 року.

23.10.14 позивач та ТОВ "Оптимальні логістичні системи" уклали заявку №YT-2 на міжнародне перевезення автотранспортом по маршруту Всеволожськ (Росія) - Львів (Україна), розмір вантажу - 86 куб., найменування вантажу - а/м покришки легкові, ставка - 16000,00 грн., яку прийнято позивачем.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором NS-275 від 05.06.2009 року між позивачем (експедитор 2 за договором) та ТОВ "Оптимальні логістичні системи" (експедитор 1 за договором) 13.10.14 було укладено договір транспортного експедирування №15, згідно п.1.2 експедитор 1 доручив, а експедитор 2 прийняв на себе зобов'язання щодо організації міжнародних автомобільних перевезень вантажу на умовах, що передбачені даним договором та згідно Конвенції про договір міжнародного автомобільних перевезень вантажів (КДПВ), Женева,19.05.1956 року. Предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором 1 та експедитором 2 при організації та виконанні обсягу послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів номенклатури експедитора 1 у міжнародному та внутрішньому сполученні.

Згідно виставленої заявки ТОВ "Нокіан Шина" до ТОВ "Оптимальні логістичні системи" №YT-2 від 23.10.14 на міжнародне перевезення автотранспортом вартість вантажу становила 3000000 руб.

Вантажоодержувач - ТОВ "Нокіан Шина" зверталась до ТОВ "Оптимальні логістичні системи" з претензією №PL-NS14-0120 від 21.11.14 про сплату збитків у розмірі 1076220,06 руб.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №144 від 12.02.15 ТОВ "Оптимальні логістичні системи" оплатило суму 1076220,06 руб., що еквівалентно 354324,98 грн. по курсу НБУ станом на день розвантаження - 06.11.14. у відшкодування збитків згідно претензії №PL-NS14-0120 від 21.11.14 ВО20200.

В свою чергу, ТОВ "Оптимальні логістичні системи" звернулись з претензією №1 від 26.11.14 до позивача про перерахування вартості недоставленого позивачем товару у розмірі 1076220,06 руб., що еквівалентно 354324,98 грн. по курсу НБУ станом на день розвантаження - 06.11.14.

Таким чином, позивач, внаслідок крадіжки та недоставляння вантажу вантажоотримувача - ТОВ "Нокіан Шина" при перевезенні відповідачем, просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 368104,82 грн., в т.ч. 354324,98 грн. - основного боргу- вартості недоставленого товару, 10984,07 грн. інфляційних втрат та 2795,77 грн. - 3% річних, за порушення грошового зобов'язання щодо неповернення коштів-вартості недоставленого товару.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем укладено (експедитор по договору) та відповідачем (перевізник по договору) укладено договір на транспортне обслуговування №15 від 01.10.14, який скріплений печаткою та підписами обох сторін. Факт укладення вказаного договору заперечується відповідачем, зокрема щодо скріплення підписом вказаного договору відповідачем, у зв'язку з чим ним заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що засвідчують факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про крадіжку, втрату чи незаконне використання іншими особами печатки відповідача, її підробку чи використання всупереч волі відповідача, тобто саме відповідач несе відповідальність особисто за збереження та використання печатки як фізична особа - підприємець. Таким чином, доводи відповідача щодо неукладення договору відхиляються судом.

Факт укладення 23.10.14 заявки №25/10 на транспортно-експедиційне обслуговування підтверджується обома сторонами. Відповідач вказав, що єдиною підставою для виникнення правовідносин між сторонами по справі є саме заявка, на підставі якої було виконано перевезення..

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України).

Ст.920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Обов'язковими умовами заявки сторонами погоджено, що перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження товару з моменту завантаження і до моменту вивантаження. Вказане положення визначене і п.5.3 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положенням ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 статті 314 ГК України).

Вказані норми ГК України співвідносяться з приписами ст.909 ЦК України, згідно якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену оплату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаменту або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч.ч. 1, 2 статті 924 ЦК України).

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться на території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

За статтями 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1 статті 13 Конвенції після прибуття вантажу на місце, передбачене для його поставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору та заявки, згідно якого здійснювалось міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником та крадіжка вантажу відбулось при перевезенні вказаного вантажу, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956. Крім того, умовами договорів, згідно яких організовувалося перевезення вантажу, який частково був вкрадений на території Росії, передбачена відповідальність перевізника згідно з Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.).

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Отже, за приписами вказаних норм вбачається, що загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається.

Обов'язок доведення невинуватості покладається на перевізника, шляхом посилання на обставини, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.15 за результатами розгляду матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_4 слідчим направлення по розслідуванню злочинів, вчинених на території Усвятського району СО МО МВД Росії «Невельський» Псковської області прийнято постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження №120152600026 та встановлено, що в період часу з 20 год. 29.10.14 по 11 год. 30.10.14 на шляху слідування автомобіля VOLVO НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 з м.Псков до м.Веліж Смоленської області, невстановленою особою, шляхом пошкодження тента, здійснено проникнення до фургону полупричіпа та здійснено викрадення 332 автошин. Порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого п. «б» ч.2 ст.158 Кримінального кодексу РФ.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем, відповідно до умов договору та заявки до нього, було надано за адресою навантаження автомобіль, марка та номерні знаки якого були погоджені сторонами у заявці.

Після завантаження автомобіля та надання вантажовідправником перевізнику належних товаро-супровідних документів на вантаж, водієм відповідача здійснювалось перевезення вантажу за погодженим сторонами договору маршрутом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок скоєння невстановленими особами кримінального злочину, який неможливо було з боку відповідача (водія відповідача) ані передбачити, ані відвернути, частково товар не було доставлено до пункту призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-IV експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до умов заявки від 23.10.14 №25/10 на транспортно-експедиційне обслуговування на здійснення перевезення, так і умовами договору не передбачено конвойного супроводження вантажу. Колегія суддів зазначає, що перевізником, враховуючи положення визначені договором та заявкою було належним чином виконано покладені на нього обов'язки щодо схоронності вантажу, а причинам, що зумовили втрату вантажу перевізник не міг запобігти та усунення останніх від нього не залежало.

Також, колегія суддів констатує, що водієм відповідача було вжито всіх необхідних мір щодо усунення обставин, що зумовили втрату товару, що підтверджується фактом подачі заяви водія ОСОБА_4, факт подачі якої підтверджується талоном-повідомленням №44 від 30.10.14, поясненнями водія - ОСОБА_4 від 17.04.15 щодо обставин крадіжки вантажу та постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до провадження №120152600026 прийнятої 22.06.15 слідчим направлення по розслідуванню злочинів, вчинених на території Усвятського району СО МО МВД Росії «Невельський» Псковської області.

Позивачем 05.06.15 подано заяву про забезпечення позову, яка обгрунтована тим, що в добровільному порядку врегулювати спір не вдалося, відповідач борг не повертає, відповіді на претензію відповідачем не надано, позов у судовому порядку не визнано, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач намагатиметься відчужити належне йому майно, або зняти кошт з свого рахунку, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Розглянувши вказану заяву, враховуючи вищенаведенені висновки по суті спору, судова колегія констатує, що позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у відповідності до положень ст.66 Господарського процесуального кодексу.

Крім того, встановлено, що послуги відповідача як перевізника застраховані, оскільки між відповідачем та ТДВ «СТ ДОМІНАНТА» укладений договір добровільного страхування відповідальності перевізника, який здійснює міжнародні перевезення ДЦВ-14 №0005УЖ від 25.02.14 щодо вказаного вантажу; постановою слідчого направлення по розслідуванню злочинів, вчинених на території Усвятського району СО МО МВД Росії «Невельський» Псковської області від 02.07.15 відповідача визнано потерпілим у кримінальній справі №120152600026. Згідно листа ТДВ «СТ ДОМІНАНТА» №1848 від 19.01.15 матеріали по події, що сталася 30.10.14 в м.Веліж Російської Федерації, а саме крадіжка вантажу, який застрахований за договором добровільного страхування відповідальності перевізника, який здійснює міжнародні перевезення ДЦВ-14 №0005УЖ від 25.02.14, яка може бути кваліфікована як страховий випадок.

Тобто, твердження позивача, щодо необхідності вжити заходи по забезпеченню позову є необгрутнованими, відтак відхиляються судом повністю.

За наявних обставин справи, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити відмовити повністю.

Щодо клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у справі судова колегія встановила наступне.

Вказане клопотання вмотивоване відповідачем тим, що ним заперечується факт підписання договору на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року, однак як вбачається з матеріалів справи правовідносини, що виникли між сторонами ґрунтуються головним чином на заявці на транспортно-експедиційне обслуговування №25/10 від 23.10.14, факт укладення якої підтверджується обома сторонами та не заперечується. Крім того обома сторонами погоджено умови заявки.

Таким чином, враховуючи обставини справи, факт підписання/непідписання самого договору на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року та висновки експертизи, які можуть підтвердити вказані факти та обставини по справі ніяким чином не вплинуть на розгляд справи та вищенаведені висновки колегії суддів.

Відтак у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у справі слід відмовити повністю.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Положенням ч.1 ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За оцінкою суду в даному випадку відповідачем не порушені зобов'язання, визначені умовами статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що свідчить про відсутність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Таким чином, відповідачем доведено одну із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за пошкодження вантажу, зокрема те, що нестача вантажу не є наслідком протиправних дій чи бездіяльності відповідача.

Позовні вимоги позивачем належним чином не обґрунтовані та не доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Відповідачем спростовано доводи позивача щодо наявності в діях відповідача порушень умов договору в частині забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, а відповідачем, були виконані вимоги законодавства та договору щодо збереження вантажу під час його перевезення. Таким чином, колегією суддів встановлено, що нестача вантажу , яка сталася внаслідок крадіжки, не є наслідком протиправних дій або бездіяльності відповідача, що унеможливлює висновок про задоволення позову. Доводи позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року та наявності вини у відповідача, у зв'язку з крадіжкою вантажу, відтак і сплати заборгованості у вигляді розміру недоставленого товару, інфляційних втрат та 3% річних, спростовуються наявними матеріалами справи та вищенаведеними висновками колегії суддів.

З огляду на викладене, у вимозі позивача про стягнення з відповідача суми 368104,82 грн., в т.ч. 354324,98 грн. - основного боргу, 10984,07 грн. інфляційних втрат та 2795,77 грн. - 3% річних за невиконання зобов'язання за договором на транспортне обслуговування №15 від 01.10.2014 року слід відмовити повністю.

Отже, у позові слід відмовити повністю.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4-6, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

у позові відмовити повністю.

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.09.15.

Головуючий суддя Васьковський О.В.

Суддя Йосипчук О.С.

Суддя Ушак І.Г.