Рішення

від 23.09.2015 по справі 912/2075/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 рокуСправа № 912/2075/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі колегії суддів Тимошевської В.В. - головуючого, суддів Колодій С.Б. та Поліщук Г.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2075/14

за позовом: Фермерського господарства "Ніка", с. Володимирівка, Знам'янський район, Кіровоградська область

до відповідача І: Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, м. Кіровоград

відповідача ІІ: Фермерського господарства "Бойченко Олексія Олександровича", Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Зелений Гай

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 районної державної адміністрації Кіровоградської області, м. Знам'янка, Кіровоградська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_2, м. Кіровоград

- ОСОБА_3, м. Знам'янка, Кіровоградська область

про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним договору

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - ОСОБА_4, довіреність № б/н від 31.08.15 ;

від 3-ї особи ОСОБА_1 РДА - участі не брали;

від 3-ї особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4, довіреність № 1642 від 21.07.14 ;

від 3-ї особи ОСОБА_3 - ОСОБА_5, довіреність № 860 від 05.08.14.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фермерське господарство "Ніка" звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, в якому просить:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 3522280800:02:000:9069) від 28 лютого 2014 р., укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 р. за № 4956937.

Обґрунтовуючи підстави поданого позову, позивач вказав, що дії відповідача по передачі в оренду земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 за оспорюваними документами (наказ, договір) призвели до порушення прав фермерського господарства "Ніка" на землю та, крім того, при надані в оренду земельної ділянки відповідачем порушено вимоги земельного і цивільного законодавства України, зокрема, ст. ст. 53, 123 Земельного кодексу України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 648 Цивільного кодексу України, Закон України "Про фермерське господарство", ст. 23 Закону України "Про оцінку землі", постанову ОСОБА_6 Міністрів України № 284 від 19.04.1993.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2014 поданий позов прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 912/2075/14 та на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Ухвалою господарського суду від 22.07.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича".

Заявою від 21.07.2014 позивач доповнив предмет позову вимогою про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013 (том І а.с. 148-149), яка не прийнята до розгляду господарським судом згідно мотивувальної частини ухвали від 22.07.2014.

Заявою від 18.08.2014 позивач відмовився від позову в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (том ІІІ а.с. 29).

Відповідач (Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області) позов заперечив повністю, посилаючись на те, що фермерське господарство "Ніка" спірною земельною ділянкою користувалося неправомірно через допущенні порушення вимог законодавства, а отже будь-які права чи інтереси позивача при наданні в оренду земельної ділянки гр. ОСОБА_2 не порушено (відзив від 22.07.2014, том І а.с. 206-207).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 згідно поданих до справи письмових пояснень вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню (том І а.с. 45-47).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 згідно поданих до справи письмових пояснень просив відмовити у задоволенні позову повністю (том ІІІ а.с. 1-13).

Рішенням господарського суду у даній справі, прийнятим 18.08.2014, у задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Ніка" про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 відмовлено; провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 3522280800:02:000:9069) від 28 лютого 2014 р., укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 р. за № 4956937, припинено.

Вказане рішення залишено без змін згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.08.2014 скасовано; справу направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду для розгляду справи №912/2075/14 визначено суддю господарського суду Кіровоградської області Макаренко Т.В., якою прийнято справу до свого провадження згідно ухвали від 09.02.2015 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

У зв'язку із перебуванням судді Макаренко Т.В. у день розгляду справи у відпустці, розпорядженням керівника апарату № 68 від26.02.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого для розгляду справи № 912/2075/14 визначено суддю Тимошевську В.В.

Ухвалою від 27.02.2015 справу № 912/2075/14 прийнято суддею Тимошевською В.В. до свого провадження. Згідно ухвали від 07.05.2015 розгляд справи № 912/2075/14 продовжено колегією у складі трьох суддів.

Під час нового розгляду справи № 912/2075/14 господарським судом на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України за ухвалою від 23.04.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Кіровоградської області (далі - ОСОБА_1 РДА). Ухвалою від 07.07.2015 на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі іншого відповідача - фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича" (ідентифікаційний код 39174024). Крім того, даною ухвалою господарський суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про зупинення провадження у справі до закінчення реорганізації відповідача шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та відмовив у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про залучення даної особи до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Під час нового розгляду позивачем подано заяву від 25.02.2015 про доповнення позову та уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить:

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013;

визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 3522280800:02:000:9069) від 28 лютого 2014 р., укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та громадянином ОСОБА_2, зареєстрований в реєстр і речових прав на нерухоме майно 11.03.2014 р. за № 4956937 (том ІІІ а.с. 207-220).

Заявами від 06.05.2015, 10.06.2015 позивач доповнив обґрунтування підстав позову (том ІV а.с. 168-171, 203-216).

Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на положення ст. 58 Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги сплату позивачем судового збору в розмірі, який відповідає трьом вимогам немайнового характеру, господарський суд вважає можливим прийняти заяву позивача від 25.02.2015 і здійснювати розгляд справи № 912/2075/14 у відповідності до пред'явлених вимог згідно вказаної заяви та з урахуванням підстав позовних вимог, наведених як у позовній заяві в її первісній редакції, так і у всіх додатково поданих заявах позивача.

Відповідачем І (Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області) під час нового розгляду справи подано відзив на позов, у відповідності до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, заперечуючи пред'явлені вимоги зокрема тим, що права та інтереси фермерського господарства "Ніка" під час надання земельної ділянки оренду громадянину ОСОБА_2 не порушено, оскільки позивач не набув статусу землекористувача у встановленому законодавством порядку через відсутність державної реєстрації договору оренди землі та відсутність в договорі всіх істотних умов (том ІІІ а.с. 241-247).

Відповідачем ІІ (фермерське господарство "ОСОБА_2) позов заперечено на тих підставах, що оскаржувані накази Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області є ненормативними актами, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання; позивач не є стороною оспорюваного договору та його законні права і інтереси не порушено вчиненим правочином; стороною оспорюваного договору є фізична особа ОСОБА_2, а отже провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору підлягає припиненню (том V а.с. 51-53).

Третьою особою ОСОБА_1 РДА надано письмові пояснення, в яких підтверджено прийняття розпоряджень і укладення договору оренди землі з фермерським господарством "Ніка" та надано копії відповідних розпоряджень і копію договору оренди землі з позивачем від 18.01.2005 (том І Vа.с. 150-155)

Третя особа ОСОБА_3 в своїх поясненнях вважає, що позов фермерського господарства "Ніка" є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі, через допущенні порушення вимог законодавства при наданні в оренду гр. ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та порушення у зв'язку з цим прав позивача (том ІІІ а.с. 78-86, 137-138

Третя особа ОСОБА_2 згідно наданих до справи письмових пояснень від 27.02.2015 просить відмовити у задоволенні позову повністю з тих підстав, що вданому випадку всі вимоги законодавства не дотримано саме фермерським господарством "Ніка", а не державним органом - орендодавцем, а відтак відсутнє "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном" (том ІІІ а.с. 2-4). Крім того, згідно наданих письмових пояснень від 07.07.2015, ОСОБА_2 вважає, що вимоги чинного законодавства під час отримання в оренду земельної ділянки дотримано та вказує на відсутність порушених прав чи інтересів фермерського господарства "Ніка (том V а.с. 9-24).

Згідно ухвал господарського суду від 02.09.2015 справу прийнято до провадження колегією суддів в складі головуючого судді Тимошевської В.В., суддів Колодій С.Б. і ОСОБА_7 та відкладено розгляд справи на 23.09.2015 о 10:00.

В судове засідання 23.09.2015 представник позивача не з'явився, натомість на адресу суду надійшла заява за підписом голови фермерського господарства "Ніка", який повідомив про неможливість з'явитись в судове засідання 23.09.2015 через перебування останнього на стаціонарному лікуванні та просив відкласти розгляд справи на іншу дату (том V а.с. 69-71).

Розглядаючи вказане клопотання, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Господарський суд враховує, що позивач під час розгляду справи неодноразово звертався з клопотаннями про відкладення розгляду справи, мотивуючи їх неможливістю явки голови фермерського господарства в призначені судові засідання (зокрема клопотання від 10.06.2015, 06.07.015, 01.09.2015) (том ІV а.с. 225-226, том V а.с. 7, 45-46).

Господарський суд при розгляді вказаних клопотань неодноразово звертав увагу сторін не неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами та, крім того, повідомляв про положення ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, в силу яких сторони не обмежені у виборі осіб, які можуть бути представниками в господарському суді. Більш того, з посиланням на наведені законодавчі приписи господарський суд згідно ухвал від 07.07.2015 і від 02.09.2015 відхилив клопотання фермерського господарства "Ніка" про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене та на підставі приписів ст. ст. 22, 28, 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відхиляє заяву фермерського господарства "Ніка" від 22.09.2015 про відкладення розгляду справи. При цьому враховано, що позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а відповідачем ІІ - фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича" 11.09.2015 надіслано на адресу фермерського господарства "Ніка" відзив на позов, що підтверджено наданими до справи доказами (том V а.с. 90-96).

Представник відповідача - Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області в судове засідання 23.09.2015 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (том V а.с. 60). Натомість до господарського суду подано письмове клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про залучення останнього як правонаступника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області (том V а.с. 74-86).

З урахування правил пункту 2 частини 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України про результати розгляду господарським судом вказаного клопотання буде зазначено в мотивувальній частини рішення.

ОСОБА_1 РДА (третя особа) участі свого представника в засідання суду по даній справі не забезпечила, хоча вказана третя особа належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань, у тому числа про засідання 23.09.2015 (том V а.с. 62).

Враховуючи викладене та з огляду на те, що всі учасники судового процесу належним чином повідомленні про дату, час і місце проведення судового засідання 23.09.2015 та подали витребувані судом документи, враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, господарський суд визнає за можливе розглянути справу по суті в судовому засіданні 23.09.2015 за відсутності представників позивача, відповідача І і третьої особи - ОСОБА_1 РДА.

В судовому засіданні 23.09.2015 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті та заслухав присутніх представників фермерського господарства "Бойченко Олексія Олександровича" (відповідач ІІ), ОСОБА_3 (третя особа) і ОСОБА_2 (третя особа).

Представник відповідача ІІ заперечив проти задоволення позову повністю; представник третьої особи ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги згідно наданих до суду письмових пояснень; представників третьої особи ОСОБА_2 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на підставах, наведених в письмових поясненнях до суду.

В судовому засіданні 23.09.2015 представником третьої особи ОСОБА_3 заявлено усне клопотання про оголошення перерви у зв'язку з необхідністю ознайомлення з додатково поданими до суду доказами.

Господарський суд вказане клопотання відхиляє, оскільки, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 ознайомилась з матеріалами справи та зняла з них копії згідно поданої до суду заяви 04.09.2015 (том V а.с. 59). Після вказаної дати до суду надійшли лише заява фермерського господарства "Ніка" від 22.09.2015 про відкладення розгляду справи та клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про залучення останнього як правонаступника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 23.09.2015, які господарський суд оголосив та розглянув в судовому засіданні 23.09.2015. Будь-які інші докази до матеріалів справи після того, як третя особа ОСОБА_3 ознайомилась з матеріалами справи, не надходили.

Розглянувши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, оцінивши подані докази і обґрунтування підстав позову, заперечень проти позовних вимог, виконуючи вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 20.01.2015, прийнятій у даній справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно договору оренди землі від 18.01.2005 ОСОБА_1 РДА (Орендодавець) надано, а фермерським господарством "Ніка" (Орендар) прийнято в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 110,0 га, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради (том І а.с. 18-20).

Відповідно пункту 8 вказаного договору, договір укладено на період виготовлення проектної та іншої технічної документації, і діє до моменту затвердження виготовленої проектної документації.

За актом прийому передачі б/н та дати здійснено фактичну передачу відповідної земельної ділянки в користування фермерському господарству "Ніка" (том І а.с. 21).

20.08.2013 Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області прийнято наказ № КР/3522280800:02:000/00000222 про надання гр. ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років, розташованої на території: Знам’янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка орієнтовним розміром 107,0000 га (том І а.с. 13).

Наказом від 13.12.2015 № КР/3522280800:02:000/00000992 Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 та надано в оренду строком на 15 років гр. ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 106,9900 га, у тому числі: 106,9900 га - рілля (кадастровий номер 3522280800:02:000:9069), земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді, для ведення фермерського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.02), розташовану на території Знам’янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка (том І а.с. 12).

28.02.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області (Орендодавець) та гр. ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки землі, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 3522280800:02:000:9069 загальною площею 106,9900 га для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, розташовану на території Знам’янського району Володимирівської сільської ради (за межами населеного пункту) у північному напрямку від села Володимирівка (том І а.с. 24-26). Строк дії договору - на 15 років (п. 8 договору).

Як зазначає позивач, до земельної ділянки, яка передана в оренду гр. ОСОБА_2, увійшла земельна ділянка, яка знаходилась в оренді фермерського господарства "Ніка" згідно договору оренди від 18.01.2005, що був діючим на час надання земельної ділянки іншій особі, а фермерське господарство "Ніка" користувалося відповідною земельною ділянкою. Повідомляючи про не проведення в установлений закон спосіб вилучення земельної ділянки з користування фермерського господарства "Ніка" перед її наданням в оренду іншій особі та про порушення інших вимог законодавства під час надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_2 і про порушення прав фермерського господарства "Ніка", як землекористувача, на володіння та користування земельною ділянкою на умовах оренди, позивач згідно поданого позову просить визнати недійсним і скасувати зазначені вище накази Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та визнати недійсним договір оренди землі від 28.02.2014, укладений з гр. ОСОБА_2.

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельне законодавство включає Земельний кодекс України, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

За частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За правилами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, підставами для визнання недійсним акта органу державної влади і правочину є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта чи укладенням договору прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В обґрунтування порушеного права позивач вказав на те, що оскаржувані накази та оспорюваний договір оренди землі фактично позбавили позивача права володіння і користування земельною ділянкою на умовах оренди. Позивач вказує, що мав очікування на користування земельною ділянкою протягом 25 років як то передбачено розпорядженням № 98-р від 14 березня 2007 р. органу публічної влади - ОСОБА_1 РДА.

Отже, згідно поданого позову позивач просить захисти своє право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі, згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Земельний кодекс України в редакції, чинній на час оформлення фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005 (надалі - станом на 18.01.2005), встановлював, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень).

Отже, ОСОБА_1 РДА, від якої позивач отримав в користування земельну ділянку за договором оренди землі від 18.01.2005, був належним органом по розпорядженню земельною ділянкою, що розташовувалась за межами населеного пункту, та мав повноваження на її передання в оренду.

Разом з цим, законодавчо визначеною умовою для набрання чинності договором оренди землі і виникнення права оренди землі на час передання фермерському господарству "Ніка" в оренду земельної ділянки, з приводу користування якої виник спір (надалі - спірна земельна ділянка), була державна реєстрація договору оренди землі.

Земельний кодекс України в редакції станом на 18.01.2005 передбачав, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 124).

За вимогами Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 18.01.2005 договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18); укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 20).

На час оформлення між ОСОБА_1 РДА та фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005 був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою ОСОБА_6 Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (далі - Порядок № 2073 від 25.12.1998), який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування чи Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Одночасно, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель (далі - Тимчасовий порядок № 174 від 02.07.2003), який передбачав державну реєстрацію договору оренди землі органами державного земельного кадастру в державному реєстрі земель.

Як зазначає позивач, реєстрація договору оренди землі від 18.01.2005, відповідно до якого останній отримав в користування земельну ділянку, проведена у відповідності до Порядку № 2073 від 25.12.1998.

Господарський суд враховує, що підпункт 2 пункту б) ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносив до делегованих повноважень виконавчих комітетів органів сільських, селищних, міських рад реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі.

Вказаний підпункт виключено з 04.08.2013 згідно Закону України від 04.07.2013 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку із запровадженням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже на час укладення фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі від 18.01.2005 закон передбачав реєстрацію договорів оренди землі виконавчими комітетами органів сільських, селищних, міських рад

Постановою ОСОБА_6 Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, яким встановлювалось, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно названого Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи; печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (п. 12). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком; книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками (п. 13). Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14).

Отже, за наведеними вище нормами законодавства, договір оренди землі між ОСОБА_1 РДА та фермерським господарством "Ніка" від 18.01.2005 у разі його реєстрації згідно Порядку № 2073 від 25.12.1998 має містити підпис голови та гербову печатку відповідної ради, що підтверджуватиме реєстрацію договору.

В силу положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 названого кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, позивач наданими до суду доказами не доводить факту реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 згідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, який затверджено постановою ОСОБА_6 Міністрів України від 25.12.1998 № 2073. Останній аркуш договору оренди землі, засвідчені копії якого надано до матеріалів справи фермерським господарством "Ніка" (Орендар) та ОСОБА_1 РДА (Орендодавець), не містять підпису та печатку голови відповідної ради про державну реєстрацію такого договору (том І а.с. 18-20, том ІV а.с. 153-155). У вказаному договорі міститься відмітка лише про те, що договір зареєстрований ОСОБА_1 районним відділом земельних ресурсів, про що у книзі реєстрації тимчасових договорів оренди вчинено запис від 19.01.2005 за № 2.

Однак, як зазначено в п. 13 Порядку № 2073 від 25.12.1998, реєстрація договору у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди, яка ведеться державним органом земельних ресурсів, здійснюється після засвідчення факту державної реєстрації. Факт державної реєстрації договору, згідно п. 12 Порядку, засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, а не внесенням запису до книги реєстрації. Більш того, Порядок № 2073 від 25.12.1998, як і інші нормативно-правові акти, що діяли станом на 18-19.01.2005, не передбачали ведення книги реєстрації ТИМЧАСОВИХ договорів оренди землі. Відповідно до листів Головного управління Держземагентства у ОСОБА_1 районі Кіровоградської області від 02.07.2014 та від 06.05.015 відомості щодо запису про реєстрацію договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 РДА та фермерським господарством "Ніка" в книгах реєстрації за 2004-2005 роки відсутні (том І а.с. 160 том ІV а.с. 177).

Таким чином, договір оренди землі від 18.01.2005 між ОСОБА_1 РДА та фермерським господарством "Ніка" не пройшов державну реєстрацію в Порядку, що був затверджений постановою ОСОБА_6 Міністрів України від 25.12.1998 № 2073.

Відсутня реєстрація договору і в порядку, який визначався Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174. Згідно названого Тимчасового порядку державна реєстрація договору оренди землі здійснювалась структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах шляхом внесення записі реєстрації до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Проте жодні дії щодо реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 між ОСОБА_1 РДА та фермерським господарством "Ніка" в порядку, визначеному Тимчасовим порядком № 174 від 02.07.2003, сторонами договору не вживались.

Стаття 210 Цивільного України передбачає, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. За вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 18.01.2005 договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, договір оренди землі від 18.01.2005, на якому позивач ґрунтує своє право оренди земельною ділянкою, не набув чинності внаслідок відсутності його державної реєстрації.

Незареєстрований договір оренди землі від 18.01.2005, хоча й узгоджений його сторонами та підписаний ними, не є таким, що набув чинності (набув юридичної сили), незалежно від причин, що призвели до відсутності державної реєстрації договору.

Викладені вище обставини дають підстави для висновку, що фермерське господарство "Ніка" не мало правових підстав для користування спірною земельною ділянкою. Право оренди спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 93 Земельного кодексу України станом на 18.01.2005 у фермерського господарства "Ніка" в силу положень ч. 2 ст. 125 названого кодексу не виникло.

Однак, фермерське господарство "Ніка" на підставі незареєстрованого договору оренди землі від 18.01.2005 приступило до використання земельної ділянки, яка за оскаржуваними у даній справі наказами Головного управління Держземагентства в Кіровоградській області та оспорюваним договором оренди земельної ділянки від 28.02.2014 була надана в оренду (користування) іншій особі - гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 457/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Зазначеним вище рішенням Європейського суду з права людини також встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Тобто, слідуючи практики Європейського Суду України, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання договорів недійсними, повернення майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Досліджуючи обставини та встановлюючи осіб, дії яких призвели до порушення діючого на час оформлення фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі порядку реєстрації, господарський суд зазначає наступне.

Розпорядженням голови ОСОБА_1 РДА № 368-р від 02.10.2003 зобов'язано районний відділ земельних ресурсів забезпечити укладення тимчасових договорів оренди земельних ділянок між орендарями та районною державною адміністрацією на період виготовлення проектної документації та здійснювати реєстрацію тимчасових договорів оренди землі (том ІV а.с. 151). Вказане розпорядження містить посилання на ст. 124 Земельного кодексу України та не посилається на будь-який нормативно-правовий акт, яким регламентувалось питання реєстрації договорів оренди землі.

Реєстрація договору оренди землі від 18.01.2005 проведена ОСОБА_1 районним відділом земельних ресурсів шляхом внесення запису у книгу реєстрації тимчасових договорів оренди.

Оскільки дії по реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 здійснені не у відповідності до законодавчо встановленого порядку реєстрації таких договорів безпосередньо ОСОБА_1 районним відділом земельних ресурсів та на підставі названого вище розпорядження голови ОСОБА_1 РДА № 368-р від 02.10.2003, слід допустити, що порушення вимог законодавства при реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 вчинено зі сторони ОСОБА_1 РДА та ОСОБА_1 районного відділу земельних ресурсів.

Разом з цим, державна реєстрація договору оренди землі є елементом договору, який фіксується безпосередньо на договорі. Тобто, факт проведення чи не проведення реєстрації договору є наявним при огляді самого договору.

Відмітка на договорі оренди землі від 18.01.2005 про його реєстрацію ОСОБА_1 районним відділом земельних ресурсів у Книзі реєстрації тимчасових договорів оренди землі, про що фермерському господарству "Ніка" було відомо як стороні договору, свідчила, що вказаний договір не пройшов державну реєстрацію у встановленому законодавством порядку.

Конституція України закріплює презумпцію знання законодавства. Так, згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання.

Викладене вище свідчить про обізнаність фермерського господарство "Ніка" про те, що при реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 допущено порушення вимог законодавства та договір у встановленому порядку зареєстрований не був.

Ті обставини, що безпосередньо реєстрацію договору здійснює певний орган, а не орендар земельної ділянки, не звільняє останнього від обов'язку дотримуватися вимог законодавства при оренді землі та вчиняти всіх дій по забезпеченню їх виконання. Окрім того, у відповідності до діючих на час оформлення фермерським господарством "Ніка" договору оренди землі вимог законодавства саме на орендаря покладався обов'язок подання необхідних документів для реєстрації договору оренди землі (п. 5 Порядку № 2073 від 25.12.1998, п. 9.4.1. Тимчасового порядку № 174 від 02.07.2003).

Більш того, за вимогами ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції станом на 18.01.2005, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації заборонялось. Розпорядження ОСОБА_1 РДА № 98-р від 14.03.2007 про надання фермерському господарству "Ніка" дозволу на розробку проектної та іншої технічної документації із землеустрою, не було правовою підставою для зайняття земельної ділянки та містило за своїм змістом пункт, що дане розпорядження не дає права приступати до використання земельної ділянки (том І а.с. 142).

В порушення приписів ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції станом на 18.01.200 фермерське господарством "Ніка" за відсутності державної реєстрації договору оренди землі від 18.01.2005 приступив до використання спірної земельної ділянки та користувався нею в порушення вимог земельного законодавства за відсутності на те правових підстав.

Протягом часу фактичного користування фермерським господарством "Ніка" спірною земельною ділянкою змінювався порядок реєстрації договорів оренди землі та на час надання в оренду земельної ділянки вже іншій особі зазначені вище порядки і встановлений раніше законом обов'язок реєструвати договори оренди втратили чинність, натомість Закон України "Про оренду землі" визначив обов'язок реєструвати право оренди відповідно до закону.

Між тим, позивач протягом всього часу фактичного користування земельною ділянкою не вчинив належних дій по приведенню до відповідності вимогам законодавства права користування землею, як щодо реєстрації договору оренди землі, так і щодо реєстрації права оренди.

Оскільки правові висновки Європейського суду полягають у неприпустимості позбавлення особи майна лише з мотивів порушення державним органом закону при прийняті відповідного рішення, враховуючи наявність зі сторони фермерського господарства "Ніка" порушень закону, що полягають у недотриманні порядку державної реєстрації договору оренди землі і використання земельної ділянки за відсутності державної реєстрації при прямій законодавчій забороні вказаного, господарський суд дійшов висновку, що до вказаних спірних правовідносин не можуть бути застосовані зазначені, зокрема в рішенні "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, висновки Європейського суду.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 р., "ОСОБА_8 Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 р. визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Земельний кодекс України на час оформлення фермерським господарством "Ніка" оренди спірної земельної ділянки встановлював, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 116). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124).

Однак, ОСОБА_1 РДА, як органом, що був уповноважений розпоряджатися відповідними земельними ділянками, рішення про передачу фермерського господарству "Ніка" спірної земельної ділянки не приймалось. Оформленню договору від 18.01.2005 передувало розпорядження голови ОСОБА_1 РДА № 368-р від 02.10.2003, яке за своїм змістом не є розпорядженням про надання земельної ділянки в оренду (том І а.с. 141).

Розпорядженням ОСОБА_1 РДА № 296-р від 18.08.2004, посилання на яке міститься в пункті 18 договору від 18.01.2005, фермерському господарству "Ніка" надано дозвіл на виготовлення в спеціалізованих проектних організаціях проектної та іншої технічної документації відведення земельних ділянок для надання в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 110 га із земель резервного фонду Володимирівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том І а.с. 140). Докази виконання вказаного розпорядження фермерським господарством "Ніка" в матеріалах справи відсутні. Виходячи зі змісту пункту 2 названого розпорядження, вказане розпорядження в частині надання дозволу втратило чинність у зв'язку з не замовленням проектної документації протягом двох місяців з дня його прийняття.

Розпорядженням № 98-р від 14.03.2007 ОСОБА_1 РДА знову надано фермерському господарству "Ніка" дозвіл на розроблення проектної та іншої технічної документації відведення земельних ділянок для надання в оренду строком на 25 років спірної земельної ділянки (том І а.с. 142). Пунктом 3 названого розпорядження передбачено втрату його чинності у зазначеній частині у випадку не замовлення протягом 15 днів та не виготовлення протягом 3 місяців проектної документації.

Розпорядженнями № 365-р від 04.08.2009, № 157-р від 30.03.2010, № 632-р від 10.12.2010 ОСОБА_1 РДА неодноразово поновлювала строки для виготовлення проектної документації (останній строк до 10.06.2011) відносно фермерського господарства "Ніка". Проте, докази виконання фермерським господарством "Ніка" вказаних розпоряджень по розробленню у встановлені строки проектної та іншої технічної документації, яка відповідатиме вимогам законодавства, відсутні. ОСОБА_1 РДА від 22.11.2010 № 25-48/2 фермерському господарству "Ніка" повернуто на доопрацювання проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, як такий, що не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України (том ІІІ а.с. 221). Згідно листа ОСОБА_1 РДА від 20.03.2015 № 01-25/24/2 заява від фермерського господарства "Ніка" щодо затвердження проекту землеустрою за період грудень 2010 - грудень 2012 в РДА не зареєстрована (том ІV а.с. 18-19). Тобто, позивач після повернення проекту землеустрою на доопрацювання повторно до ОСОБА_1 РДА із заявою про затвердження доопрацьованого проекту не звертався.

З викладеного слід дійти висновку, що зазначені вище розпорядження ОСОБА_1 РДА по наданню фермерському господарству "Ніка" дозволу на розроблення проектної та іншої технічної документації відведення земельних ділянок для надання в оренду втратили чинність.

Згідно наявних у справі матеріалів, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФГ "Ніка" розроблена в 2014 році, однак не була погоджена Головним управління Держземагентства у ОСОБА_1 районі Кіровоградської області у зв'язку з накладенням меж земельної ділянки на вже зареєстровану земельну ділянку (лист від 02.07.2014 № 1578/01/11-14) (том ІІ а.с. 168-.202, 211-212).

Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_8 Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

За встановленою Земельним кодексом України в редакції станом на 18.01.2005 процедурою набуття права оренди на землю, розроблення проекту відведення земельної ділянки (у разі передання в оренду за проектом відведення) є передумовою для прийняття уповноваженим органом рішення про надання земельної ділянки (ст. ст. 118, 123. 124).

Отже, у зв'язку з невиконанням фермерським господарством "Ніка" розпоряджень ОСОБА_1 РДА по виготовленню у встановлені строки проектної та іншої технічної документації відведення земельної ділянки в оренду, у зв'язку з чим такі розпорядження втратили чинність, та з огляду на відсутність рішення ОСОБА_1 РДА про надання фермерському господарству "Ніка" в оренду земельної ділянки, підстави вважати, що позивач мав "правомірні очікування" на отримання в оренду на 25 років спірну земельну ділянку, відсутні. Рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проектної та іншої технічної документації відведення земельної ділянки не є рішенням про надання в оренду земельної ділянки, за яким в силу вимог Земельного кодексу України в редакції станом на 18.01.2005 могло виникнути право оренди в майбутньому (після оформлення договору оренди землі і його реєстрації).

Встановлені вище обставини дають підстави для висновку, що фермерське господарство "Ніка" не мало правових підстав приступати до використання і користуватися спірною земельною ділянкою та не мало підстав для "правомірного очікування", законне право оренди землі у фермерського господарства "Ніка" не виникло.

Згідно пункту 8 договору оренди землі від 18.01.2005 між фермерським господарством "Ніка" та ОСОБА_1 РДА договір укладено на період виготовлення проектної та іншої технічної документації, і діє до моменту їх затвердження.

Як зазначено вище, проектна та інша технічна документація на спірну земельну ділянку фермерському господарству "Ніка" не затверджена.

З матеріалів справи слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стосовно якої виник спір, розроблявся також фізичною особою ОСОБА_3, яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (том І а.с. 48-126).

При цьому, розпорядженнями ОСОБА_1 РДА № 454-р від 14.09.2011, № 260-р від 05.07.2013 (том І а.с. 116, 126) надавався дозвіл фізичній особі ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, отримання якого за приписами Земельного кодексу України можливе лише щодо земельної ділянки, яка не перебуває у користуванні іншої особи. Згідно наявних в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 документів, зокрема експлікації земельних угідь згідно форми 6-зем, спірна земельна ділянка перебувала в землях запасу, яка не надана у власність, постійне та тимчасове користування (том І а.с. 74)

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства не затверджений у зв'язку з відмовою Головного управлінням Держземагентства у Кіровоградській області в його затвердженні через надання дозволу на розроблення документації із землеустрою іншій особі (лист від 11.10.2013 № 2978/02-2.1/1813 (том І а.с. 131).

Згідно наявних у справі матеріалів, відносно спірної земельної ділянки затверджено лише один проект відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_2 наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 13.12.2015, який оспорюється позивачем у справі.

Між тим, оскільки, господарський суд дійшов висновку про те, що договір оренди землі від 18.01.2005 між фермерським господарством "Ніка" та ОСОБА_1 РДА не є укладеним (не набув чинності) у зв'язку з відсутністю його реєстрації, встановлення обставин закінчення його строку не є необхідним.

Крім того, умови договору оренди землі щодо його дії до моменту затвердження проектної документації не є встановленим строком дії договору, оскільки суперечать ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України щодо визначеного поняття строку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 6-53цс14.

Конституція України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 14). Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону (ч. 2 ст. 13). Право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14).

Отже, за приписами Конституції України право на землю набувається та реалізовується виключно відповідно до закону, тоді як матеріалами справи не доведено набуття фермерським господарством "Ніка" права оренди (користування) спірною земельною ділянкою у передбаченим законом порядком.

Безумовною та необхідною умовою для звернення землекористувача з позовом про захист прав на земельну ділянку є наявність права на користування відповідною земельною ділянкою. Натомість, фермерське господарство "Ніка" відповідно до закону не набуло права оренди (користування) спірною земельною ділянкою, а отже передача земельної ділянка за оспорюваними документами в оренду іншій особі не порушує права оренди (користування) фермерського господарства "Ніка", яке в позивача відповідно до закону не виникло.

Частина 5 ст. 116 Земельного кодексу України у діючій редакції встановлює, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Між тим, вказана норма та визначений ст. ст. 140-149 Земельного кодексу України порядок припинення права власності чи користування земельними ділянками, передбачає припинення тих прав на землю, які виникли відповідно до закону.

Оскільки, законодавчо визначене право оренди земельної ділянки у фермерського господарства "Ніка" не виникло, то вилучення такої земельної ділянки у відповідності до процедури, встановленої ст. 149 Земельного кодексу України, на яку вказує позивач, не є можливим, так як дана норма застосовується до припинення права на землю, яке виникло відповідно до закону.

Щодо інших порушень вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень та при укладенні оспорюваного договору, на які вказує позивач, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів

Отже, в судовому порядку підлягає захисту саме порушене право особи, яка звертається з відповідним позовом. Відповідно, умовою для задоволення позову є встановлення судом порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача допущеними порушеннями вимог законодавства.

Разом з цим, недотримання вимог законодавства при наданні за оспорюваними документами в оренду землі ОСОБА_2, на що вказує позивач, зокрема щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (ст. 20 Земельного кодексу України), надання в оренду земельної за відсутності затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (Закон України "Про оцінку землі"), відсутність погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду з органом охорони культурної спадщини (ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України) та інші зазначені позивачем порушення в проекті відведення земельної ділянки в оренду, а також відсутність всіх істотних умов в оспорюваному договорі оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі") жодним чином не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів фермерського господарства "Ніка".

Вказана позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду України, викладених в постановах, зокрема у справі № 6-94цс13 від 25.12.2013, в якій вказано, що суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Фермерське господарство "Ніка" не здійснює функції контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, тоді як через відсутність законного права на оренду (користування) спірною земельною ділянкою, наведені в позові порушення законодавства не порушують прав та охоронюваних законом інтересів фермерського господарства "Ніка".

Як встановлено вище, фермерське господарство "Ніка" не є землекористувачем, якому в установленому законом порядку спірну земельну ділянку передано у землекористування на умовах оренди, а тому положення статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою ОСОБА_6 Міністрі України від 19 квітня 1993 р. N 284, які визначають підстави відшкодування збитків виключно власникам землі та землекористувачам у разі, зокрема, вилучення (викупу) земельних ділянок, в даному випадку відносно ФГ "Ніка" застосуванню не підлягають.

Відсутність в заяві ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки всіх даних, передбачених ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", не має наслідком невідповідності вимогам такого Закону прийнятого за результатами розгляду заяви наказу та укладеного договору.

З урахування внесених до Земельного кодексу змін, Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, а не ОСОБА_1 РДА на час прийняття оскаржуваних наказів та укладення оспорюваного договору, являвся компетентним органом по розгляду заяви ОСОБА_2 стосовно надання в оренду спірної земельної ділянки, яка перебувала в його розпорядженні згідно положень ст. 122 Земельного кодексу України.

Наданими до матеріалів справи документами, а саме Розподілом функціональних обов'язків між начальником, першим заступником начальника та заступниками начальника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та Порядком взаємозаміщення, затверджених наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № 43 від 22.04.2013, підтверджено повноваження першого заступника начальника вказаного управління на прийняття оскаржуваного наказу № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2015 (том ІV а.с. 180-184).

На підставі викладеного, у зв'язку з недоведенням матеріалами справи порушення прав та охоронюваних законом інтересів фермерського господарства "Ніка" прийнятими наказами Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області № КР/3522280800:02:000/00000222 від 20.08.2013, № КР/3522280800:02:000/00000992 від 13.12.2013 та укладеним договором оренди земельної ділянки (кадастровий № 3522280800:02:000:9069) від 28 лютого 2014 р., господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи відповідача ІІ - фермерського господарства "Бойченка Олексія Олександровича" стосовно наявності підстав для припинення провадження у справі за вимогою про визнання недійсним договору з тих підстав, що стороною такого договору є фізична особа ОСОБА_2 у зв'язку з наступним.

Згідно вимог Господарського процесуального кодексу України відповідачем у справі може бути лише юридична особа або фізична особа-підприємець.

Як зазначено в пункті 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Крім того, згідно з пунктом 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у разі коли учасниками оспорюваного правочину є декілька осіб, а позов поданий однією з них, господарський суд має вирішити питання про залучення до участі у справі як відповідачів усіх зазначених осіб (частина перша статті 24 ГПК), - за умови, що склад сторін у справі узгоджуватиметься з вимогами статті 1 названого Кодексу.

Враховуючи, що земельна ділянка за оспорюваним договором землі надана в оренду фізичній особі ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, господарський суд ухвалою від 07.07.2015 залучив до участі у справі за вимогою про визнання недійсним договору фермерське господарство "Бойченко Олексія Олександровича".

На підставі викладеного, підстави для припинення провадження у справі в частині вимоги про визнання договору недійсним у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду, відсутні.

Господарський суд відхиляє клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про залучення останнього як правонаступника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 23.09.2015 на підставі наступного.

Подане клопотання мотивовано тим, що відповідно до постанови ОСОБА_6 Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Частина 1 ст. 25 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються ОСОБА_6 Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 названого Порядку орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених ОСОБА_6 Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом ОСОБА_6 Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

При цьому, орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт ОСОБА_6 Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній ОСОБА_6 Міністрів України сфері до набрання чинності актом ОСОБА_6 Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій (абзац 2 пункту 12 Порядку). ОСОБА_6 Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій (пункт 13 Порядку).

В той же час, згідно названого Порядку право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з припинення до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ). При цьому, голова комісії з припинення подає державному реєстраторові в установленому законодавством порядку документи, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про прийняття ОСОБА_6 Міністрів України рішення про припинення органу виконавчої влади або територіального органу.

Як передбачено ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, згідно чинного законодавства кінцевим етапом процедури реорганізації територіального органу державної виконавчої влади, яка має статус юридичної особи, є здійснення державної реєстрації припинення такого територіального органу, оскільки до моменту здійснення такої реєстрації відповідні повноваження залишаються у голови комісії з реорганізації цього органу державної влади.

Оскільки реорганізація підприємства, установи чи організації має наслідком її вибуття як сторони у правовідношення, щодо якого виник спір, що в свою чергу призводить до процесуального правонаступництва, вирішення якого можливо лише після закінчення процедури реорганізації та переходу прав і обов'язків до правонаступництва, то прийняття рішення стосовно діючого відповідача - Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, який згідно спеціального витягу з ЄДРПОУ станом на 23.09.2015 значиться в реєстрі (том V а.с. 72-73), не порушує чинне законодавство, оскільки реорганізація відповідача на час розгляду справи не завершена.

Крім того, процесуальне правонаступництво можливо на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення, тоді як згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Нікітіна проти Російської Федерації" від 15.07.2010, держава не може використовувати процедуру реорганізації, щоб уникати відповідальності своїх органів.

На підставі викладеного, господарський суд за позовними вимогами у даній справі про визнання недійсними і скасування наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та про визнання недійсним договору оренди землі, стороною якого є вказаний орган, не встановив правових підстав для заміни відповідача правонаступником - Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області. Заявлене клопотання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.09.2015 не підлягає задоволенню та відхиляється господарським судом.

Клопотання фермерського господарства "Ніка" від 18.08.2014 та клопотання ОСОБА_2 від 18.08.2014 про зупинення провадження у даній справі до розгляду інших судових справ, які заявлялись під час первісного розгляду справи (том ІІ а.с. 213-214, 217-220) не задовольняються судом у зв'язку з їх не підтриманням сторонами при новому розгляді справи та завершенням розгляду інших справ, до розгляду яких порушувалось клопотання про зупинення.

Про результати розгляду клопотань господарський суд зазначає в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, що передбачено ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення".

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.09.2015.

Суддя В.В.Тимошевська

Суддя С.Б.Колодій

Суддя Г.Б. Поліщук