Рішення

від 16.09.2015 по справі 917/1412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015 р. Справа №917/1412/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія", с.Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область,37862

до Приватного підприємства "Крем-Сталь", квартал 297, буд.2, кв.39, м.Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 53038,74грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Атаманюк О.А.

У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 17679,41грн. процентів та 35359,33грн. пені за несвоєчасне виконання зобов"язань за договором купівлі-продажу від 17.02.2015р.

Відповідач у відзив на позов від 16.09.2015р. вхід. №13447 проти позову заперечує, посилаючись на виконання сторонами своїх зобов"язань у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Між ТОВ "Агрофірма Ольвія" (Покупець, позивач) та ПП "Крем-Сталь" (Постачальник, відповідач) 17.02.2015р. було укладено договір купівлі-продажу дизельного палива №03/02/01 (Договір).

На підставі п.1.1 Постачальник зобов"язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити вартість Дизельного палива (Продукція) та поставити, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором і Додатками до нього.

Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни оплати і постачання Продукції можуть визначатися в Додатках, що є невід"ємною частиною цього Догоовру, а також у товарно-транспортній та/або видатковій накладній (п.1.2 Догоовру).

Пунктом 3.1 Догоовру визначено умови, базис і термін постачання кожної партії Продукції узгоджуються Сторонами додатково і можуть зазначатися в Додатках до даного Догоовру.

Під партією Продукції розуміється найменування і кількість Продукції, поставленої по одній товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній.

В разі не підписання Додатку, умови постачання - 100% передплата. При цьому, виключним правом Постачальника залишається право поставити Продукцію Покупцеві до моменту надходження коштів Покупця на поточний рахунок Постачальника.

На підставі виставленого рахунку №17/02/03 від 17.02.2015р. відповідачем платіжним дорученням №170 від 17.02.2015р. оплачено позивачу за поставку дизельного пального 228468,00грн.

Згідно п.3.7 Договору Сторони домовилися, що Покупець надає Постачальникові відвантажувальну заявку в строк не пізніше 3 (три) дні до передбачуваної дати відвантаження партії Продукції.

29.05.2015р. між сторонами складено акту прийому-передачі дизельного палива, згідно якого Продавцем передано Покупцю дизельне пальне у кількості - 12,05 м.куб.

Відповідно до п.5.4 Договору у разі порушення Постачальником термінів постачання заздалегідь сплаченої Продукції Покупець має право зажадати від Постачальника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов"язання за кожен день прострочення.

Позивач у позові посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за Договром, а саме, як зазначає позивач, датою поставки продукції є 20.02.2015р., а відповідач поставив продукцію тільки 29.05.2015р.

20.03.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою виконання зобов"язань щодо поставки товару.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 17679,41грн. - процентів, нарахованих на підставі ст.536 ЦК України за період з 20.03.2015р. по 29.05.2015р. та 35359,33грн. - пені, нарахованої згідно п.5.4 Договору за період з 20.02.2015р. по 29.05.2015р.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. ст. 526 , 525 ЦК України ).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, слід звернути увагу, що Договором №03/02/01 від 17.02.2015р. чітко не визначено дату поставки Продукції, також позивачем до позовної заяви не надано доказів надання Постачальнику відвантажувальної заявки для отримання дизельного пального та доказів отримання відповідачем претензії.

Також суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 17679,41грн., виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 536 ЦК України , за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачува ти проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У Цивільному Кодексі України передбачено два види процентів. Перший - це проценти, передбачені статтею 536 цього Кодексу , що є платою за користування чужими грошовими коштами або за наданий комерційний кредит. Другий вид - проценти, що є видом цивільно-правової відповідальності (ст. 625 ЦК , яка передбачає цей вид процентів). На цю особливість таких процентів і на відмінність їх від пені неодноразово вказував і Верховний Суд України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2003 року).

Розміри процентів та порядок їх нарахування і сплати визначаються відповідним законом або договором. Таким чином, варто мати на увазі, що проценти як плата за користування чужими грошима і проценти за прострочку виконання зобов'язання (пеня) не є тотожними поняттями, оскільки останні є формою цивільно-правової відповідальності, а проценти, що сплачу ються за використання чужими грошовими коштами, є боргом. Використання чужих грошових коштів за плату є правомірною дією, а прострочка виконання зобов'язання - не правомірною.

В спірному Договорі не передбачено сплати боржником процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя Кльопов І.Г.