Рішення

від 07.07.2016 по справі 917/1412/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 Справа № 917/1412/15

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія", с. Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область,37862

до Приватного підприємства "Крем-Сталь", 58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 122 А

про стягнення 35359,33 грн. пені

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.12.2015 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: розглядається позов про стягнення з відповідача 35359,33 грн. пені за невчасно виконане негрошове зобов'язання згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу № 03/02/01 від 17.02.2015 року.

Справа розглядається судом повторно.

Рішенням господарського суду Полтавської області №917/1412/15 від 16.09.2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія" залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.00.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія" задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року у справі № 917/1412/15 в частині відмови у стягненні 35 359,33 грн. пені за несвоєчасно виконане не грошове зобов'язання скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що суду першої інстанції слід повно та всебічно встановити всі обставини справи з урахуванням доказів, наданих сторонами, дати їм належну юридичну оцінку, встановити належність направлення позивачем зазначеної претензії, дату її направлення, визначити строк виконання зобов'язання постачальника за платіжним дорученням № 170 від 17.02.2015 р., перевірити правомірність визначення періоду нарахування пені і в залежності від встановлених обставин справи постановити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 (з наступними змінами), було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Пушку І.І.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки дизельного палива у визначених договором строки та об'ємах, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня на суму боргу згідно пункту 5.4 договору за період з 20.02.2015р. по 29.05.2015 р.

При первісному розгляді спору відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав виконання зобов'язань та невідповідності дійсності фактів, викладених у позовній заяві.

При повторному розгляді справи відповідач в засідання не з'являвся, витребуваних доказів не надав, ухвали про відкладення розгляду справи, які направлялись відповідачу на дві адреси - юридичну та зазначену в позовній заяві, повернуті органом зв'язку як неотримані адресатом з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» та «за закінченням терміну зберігання».

Судом враховується, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином (підпункт 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 07.07.2016 року.

Повне рішення складено та підписано 08.07.2016 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду що набуло законної сили, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, тому, що їх істинність вже встановлено у рішенні і не має необхідності встановлювати їх знову.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2015 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2015 року по справі № 917/1412/15 встановлено, що:

17.02.2015 р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу № 03/02/01 від 17.02.2015 р. (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити вартість дизельного палива та поставити, в порядку і на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього.

Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни оплати і постачання продукції можуть визначатися в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору, а також у товарно-транспортній та/або видатковій накладній (п.1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що умови, базис і термін постачання кожної партії продукції узгоджуються сторонами додатково і можуть зазначатися в додатках до даного договору. Під партією продукції розуміється найменування і кількість продукції, поставленої по одній товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній. В разі не підписання додатку, умови постачання - 100% передплата. При цьому, виключним правом постачальника залишається право поставити продукцію покупцеві до моменту надходження коштів покупця на поточний рахунок постачальника. Також, вказаним пунктом зазначено, що в разі не підписання додатку, термін та базис поставки, зафіксовані у ТТН, а також вартість продукції, зафіксована у видатковій накладній, вважаються такими, що погоджені обома сторонами цього договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору у разі порушення постачальником термінів постачання заздалегідь сплаченої продукції покупець має право зажадати від постачальника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

З метою виконання умов зазначеного договору, позивачем, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №17/02/03 від 17.02.2015р., перераховано відповідачу за поставку дизельного пального у кількості 12,05 м.куб 228 468,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 17.02.2015 р.

20.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 19.03.2015 р. про невиконання відповідачем зобов'язань по поставці дизельного палива за платіжним дорученням № 170 від 17.02.2015 р. з проханням негайно (протягом 3 календарних днів) виконати зазначене зобов'язання.

29.05.2015 р. між сторонами складено акт прийому-передачі дизельного палива, згідно якого продавцем передано покупцю дизельне пальне у кількості - 12,05 м. куб.

При розгляді спору по суті судом приймаються до уваги, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

При цьому відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок постачальника поставити товар виникає після настання строку виконання зобов'язання щодо передачі товару. Це правило діє, якщо спеціальними нормами або договором не встановлено інший строк оплати.

Як зазначено в постанові ВГСУ від 20.04.2016 року по справі №917/1412/15 враховуючи те, що у справі, яка розглядається, договором не визначено чіткі строки виконання зобов'язань щодо поставки товару після його оплати та відсутність інших підтверджуючих такі строки документів, 20.03.2015 р. позивачем обґрунтовано було використано право, передбачене ст. 530 ЦК України, на пред'явлення відповідної вимоги у формі претензії з визначенням такого строку.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом встановлено наступне.

Оскільки строк передачі товару визначений не був, 20.03.2015 року (згідно відбитку штемпеля поштового відділення на опису вкладення у лист) позивач цінним листом направив відповідачу претензію про виконання обов'язків на суму 228 468,00 грн. Документальні відомості щодо дати отримання направленої позивачем претензії б/н від 19.03.2015 року сторонами не надані, тому суд свої висновки з цього приводу робить виходячи з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 N 958.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, нормативний строк пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області становить Д+3 дні без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку. Де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень).

Враховуючи те, що претензія здана до відділення поштового зв'язку 20.03.2015 року (про що свідчить відбиток штемпеля поштового відділення на опису вкладення у лист), суд вважає датою її отримання відповідачем 26.03.2015 року, а з 27.03.2015 року розпочався наданий законом семиденний строк на виконання зобов'язання. Таким чином, з 03.04.2015 року боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання щодо поставки товару позивачу.

Отже, строк виконання продавцем свого обов'язку щодо передачі товару встановлений по 02.04.2015 року, таким чином, не передавши покупцю до зазначеної дати обумовлений Договором товар, з 03.04.2015 року продавець вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення статті 231 ГК України встановлюють, крім відповідальності за грошове зобов'язання також відповідальність (штрафні санкції) за порушення негрошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій за порушення негрошового зобов'язання може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.4. Договору сторони передбачили, що у разі порушення постачальником термінів постачання заздалегідь сплаченої продукції покупець має право зажадати від постачальника сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків поставки Товару, згідно Закону, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Тому позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання відповідно до Договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 35359,33 грн. пені за період з 20.02.2015 року по 29.05.2015 року (98 днів прострочки).

Як встановлено судом, строк для нарахування пені почав свій перебіг з 03.04.2015 року.

За таких обставин, позивач нарахував пеню починаючи з 20.02.2015 року необґрунтовано, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.

Крім того нарахування позивачем пені 29.05.2015 року - у день фактичного виконання зобов'язання, не може включатися в період часу, за який здійснюється стягнення пені, оскільки зазначене суперечить нормам ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.

Суд зробив власний розрахунок пені за допомогою системи «Ліга. Закон» згідно якого сума пені за період з 03.04.2015 року по 28.05.2015 року (56 днів прострочки) має складати 21031,57 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняються судом частково.

Посилання позивача на узгодження терміну поставки за Договором від 17.02.2015 року в акті прийому-передачі дизельного палива від 29.05.2015 року, де від руки міститься напис: «Термін поставки обумовлений договором - 20 лютого 2015 р.» суд оцінює критично виходячи з наступного.

У своїх поясненнях від 31.05.2016 року позивач повідомив, що застереження внесене вручну при підписанні акту від 29.05.2015 року, містить і екземпляр відповідача.

Відповідачем не виконані вимоги ухвал та не надано суду оригінальний примірник акту прийому-передачі дизельного палива від 29.05.2015 року, тому суд не зміг його дослідити та встановити чи містить і екземпляр відповідача зазначене застереження і чи дійсно сторони спільно узгодили в даному акті прийому-передачі термін поставки - 20.02.2015 року.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідний акт та напис на ньому були складені 29.05.2015 року, в той час як докази досягнення між сторонами домовленості в письмовій формі щодо терміну поставки за Договором до 20.02.2015 року відсутні. Посилання у вказаному акті на наявність терміну, обумовленого договором, не позбавляє позивача обов'язку доведення факту наявності домовленості сторін про встановлення такого терміну, досягнутій в належній формі, станом на 20.02.2015 року.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позивач не зміг довести факт узгодження сторонами конкретного терміну поставки товару в акті прийому-передачі від 29.05.2015 року.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, заплативши відповідачу вартість дизельного палива, тоді як відповідач обов'язок по поставці дизельного палива у визначені Законом строки не виконав, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково з покладенням судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 5), 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крем-Сталь", 58018, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 122 А, код ЄДРПОУ 35328800 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія", с. Бовбасівка, Хорольський район, Полтавська область,37862; код ЄДРПОУ 30287550: 21031 грн. 57 коп. пені, 724 грн.46 коп. витрат з оплати судового збору.

3. В частині стягнення 14327,76 пені у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2016 року

Суддя Пушко І.І.