Постанова

від 23.09.2015 по справі 913/241/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.09.2015 справа №913/241/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів при секретарі судового засіданняКододова О.В. Мартюхіної Н.О., Малашкевича С.А. Дем'яновій Є.Є. за участю представників сторін: від позивача:Хорошилов І.І. (за довіреністю) від відповідачів:не з'явилися від ВДВССлюта Т.О. (за довіреністю) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ на ухвалу господарського судуЛуганської області від 04.08.2015року по справі№ 913/241/13-г (суддя: Василенко Т.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», м.Луганськ до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройуголь», м.Алчевськ Луганської області 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕІРГАЗ», м.Алчевськ Луганської області 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Промекспорт», м.Алчевськ Луганської області про про розгляд скарги до про стягнення 16221551,53 грн., 484233,75 євро, 532982,39 дол. США. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ щодо неправомірних дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України щодо відмови у відкритті виконавчого провадження.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.08.2015року скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" задовольнити частково. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови № 47641064 від 22.05.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірними. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Луганської області за наказом від 19.08.2013 № 913/241/13-г щодо солідарного стягнення з ТОВ "Промстройуголь", м. Алчевськ, ТОВ "ЕІРГАЗ", м. Алчевськ, ТОВ "СП Промекспорт", м. Алчевськ на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ заборгованості по кредитному договору № 143 від 13.06.2077 року, в тому числі заборгованість по кредиту в гривнях в сумі 16 437 580 грн. 37 коп., заборгованості по процентам в сумі 2 526 739 грн. 27 коп., заборгованість по кредиту в євро в сумі 488 590, 31 євро, заборгованості по процентам в сумі 67 789, 31 євро, заборгованість по кредиту в долларах США в сумі 537 777, 53 дол. США, заборгованості по процентам в сумі 74 613, 77 дол. США. В задоволенні решти вимог за скаргою відмовлено.

Ухвала господарського суду Луганської області мотивована тим, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження з виконання відповідного виконавчого документу, в той же час, відповідно до п. 8 ч.1 ст. 26 вказаного закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в тому числі при наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, ніж ті, що зазначені у ст. 26 Закону. В даному випадку наданими позивачем доказами підтверджено наявність відповідної довіреності на Хорошилова І.І. як на повноважного представника стягувача. Разом з цим, ДВС не доведено суду, що мають місце інші передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження за наказом суду № 913/241/13-г від 19.08.2013р. В той же час, вимоги щодо зобов'язання ДВС накласти арешт на майно та рахунки боржника - ТОВ «ЕІРГАЗ» не підлягають задоволенню оскільки суперечать положенням ст. 121-2 ГПК України і не були предметом розгляду в ДВС.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу від 04.08.2015року та відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.

Апелянт зазначає, що п.4,5 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Апелянт зазначає, що при поданні судового рішення представником стягувача було порушено порядок ст.9 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не надано доказів, що підтверджують його повноваження як сторони виконавчого провадження.

У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, у відзиві від 23.09.2015року (вхід.02-48/2665/15) просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено:

Рішенням господарського суду Луганської області від 04 липня 2013 року по справі №913/241/13-г позов задоволено в повному обсязі та з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку стягнуто заборгованість по кредитному договору № 143 від 13.06.2007 року, в тому числі: заборгованість по кредиту в гривнях в сумі 16 437 580 грн. 37 коп., заборгованість по процентам в сумі 2 526 739,27 грн.; заборгованість по кредиту в євро в сумі 488 590,31 євро, по процентам - в сумі 67 789,31 євро; заборгованість по кредиту в доларах США в сумі 537 777,53 дол. США., по процентам в сумі 74 613,77 дол. США.

На виконання вказаного рішення господарським судом видано наказ від 19.08.2013р. № 913/241-13-г.

З метою примусового виконання вказаного рішення суду, позивачем було складено заяву від 22.04.2015р. № 19-132 та направлено відповідний наказ суду до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Як додаток у зазначеній заяві (пункт 3) вказано : «довіреність представника стягувача», однак зазначений пункт викреслений без зазначення якої особою це здійснено, не зазначено прізвища, посади та дати.

Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 22.05.2015року про відмову в відкритті виконавчого провадження з посиланням на норми ст.ст. 21, 23, п.8 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження за наказом суду № 913/241/13-г не додано доказів, що підтверджують повноваження представника Хорошилова І.І. на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

Згідно ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, установлену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, право позивача (стягувача) на стягнення, а обов'язок відповідача (боржни-ка) сплатити суму, встановлену рішенням суду, що набрало законної сили, - є обов'язковим на всій території України (ст.124 Коституції України, ст.115 ГПК України).

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" повноваження представника мають бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 2.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: а) довіреністю фізичної особи; б) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); в) рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна.

Згідно з п. 2.11.2 Інструкції оригінали документів, зазначених у пункті 2.11 цього розділу, або належним чином засвідчені їх копії приєднуються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження (п. 2.11.3 Інструкції).

Відповідно до п.п. 2.11.4, 2.11.5 Інструкції у випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред'явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, оскарження дій державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника державний виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6 -1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено судом, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена державним виконавцем на підставі п. 8 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме відсутність доказів, що підтверджують повноваження представника Хорошилова І.І. на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії опису вкладення до цінного листа (а.с.9) та оригіналу дослідженому у судовому засіданні, адресованого Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направленого за адресою: 01001, м.Київ, вул. Городецького,13, на адресу зазначеної установи була направлено заяву про примусове виконання рішення №19-132 від 22.04.2015р.; оригінал наказу у справі №913/241/13-г; копія рішення господарського суду Луганської області по справі №913/241/13-г від 04.07.2013року; копія довіреності на представника. Всього документів направлено на 15 аркушах. Зазначений лист направлений представником ПАТ «Промінвестбанк» Хорошиловим І.І. На описі вкладення наявний штемпель поштового відділення та підпис посадової особи, яка здійснила перевірку відправлених документів. ВДВС не доведено факту відсутності довіреності зазначеної в описі вкладення до цінного листа.

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт направлення разом із заявою про примусове виконання рішення копії довіреності на представника стягувача. ДВС не доведено та не надано доказів того, що мають місце інші передбачені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження за наказом № 913/241/13-г від 19.08.2013року, відтак висновки місцевого господарського суду щодо задоволення вимог позивача скарги про визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови № 47641064 від 22.05.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження неправомірними та зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження, ґрунтуються на чинному законодавстві та підстави для скасування ухвали від 04.08.2015року у цій частині відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України „Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; - вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Накладення арешту на майно та рахунки боржника здійснюються після здійснення певних виконавчих дій передбачених Законом України «Про виконавче провадження» направлених на виконання рішення, крім того передчасне накладення арешту позбавить права боржника самостійно виконати судове рішення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, державний виконавець при здісненні виконавчого провадження самостійно визначає, які дії і в якій черговості, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» слід вчинити.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги про зобов'язання ДВС накласти арешт на майно та рахунки боржника - ТОВ «ЕІРГАЗ» не підлягають задоволенню оскільки суперечать положенням ст. 121-2 ГПК України і не були предметом розгляду в ДВС.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Луганської області від 04.08.2015року у справі №913/241/13-г ґрунтується на чинному законодавстві та підстав для його скасування не вбачається.

Результати апеляційного провадження у справі №913/241/13-г оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України усі судові витрати відносяться на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,102,103,105, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 04.08.2015року у справі №913/241/13-г - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 04.08.2015року у справі №913/241/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Кододова

Судді: Н.О.Мартюхіна

С.А. Малашкевич

Надруковано 8 примірників:

1 - позивачу;

3 - відповідачам;

1- ВДВС;

1 - у справу;

1 - ГСЛО;

1 - ДАГС