Постанова

від 22.09.2015 по справі 925/586/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 925/586/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Белявська Л.Г.,

від відповідача: Мельник В.Г.,

від Тальнівської РДА: не з'явився,

від ОСОБА_4: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши апеляційні скарги Тальнівської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у справі №925/586/15 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Селянського фермерського господарства «Відродження»

до Глибочківської сільської ради

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею КСП «Граніт» для ведення сільськогосподарського виробництва, серія ЧР 14-21, виданий Глибочківською сільською радою народних депутатів Тальнівського району Черкаської області 05.02.1996р. відповідно до рішення від 22.05.1996р. за №5/22, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №14.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у справі №925/586/15 позов задоволено повністю.

Рішення обґрунтовано тим, що в примірнику державного акту на право постійного користування землею серія ЧР 14-21 відсутній підпис керівника Глибочківської сільської ради Копил В.Д. та відсутній відтиск печатки сільської ради. У тексті державного акту, який пред'явлено для огляду суду в копії та у його примірниках у справі, явно видні сліди виправлень коректором. Крім того, Державний акт фактично складено 05.02.1996 року, тобто раніше, ніж було прийнято рішення Глибочківської сільської ради № 5/22 від 22.05.1996 року. Державний акт, виданий КСГП "Граніт", не може бути доказом виникнення права постійного користування та не може достовірно засвідчувати склад земель за цільовим призначенням їх використання площею 773,0 га. Тим більше це не можливо станом на 2014 рік, якщо останній можливий правонаступник КСГП "Граніт" ліквідований у 2011 році і земельні ділянки повернулися у розпорядження місцевих органів влади.

Не погодившись з винесеним рішенням, Тальнівська районна державна адміністрація (далі - Скаржник) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач не оспорював законність рішення Відповідача про надання у постійне користування земельних ділянок, вказаних у державному акті на право постійного користування землею від 05.02.1996р. ЧР 14-21, як і сам державний акт.

Не погодившись з винесеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Відповідача про надання у постійне користування земельних ділянок від 22.05.1996р. №5/22 не оскаржене. Сам державний акт не може бути доказом виникнення права постійного користування КСПГ «Граніт», оскільки останній правонаступник КСПГ «Граніт» ліквідований у 2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р. апеляційні скарги прийнято до провадження, розгляд скарг призначений на 01.09.2015р.

16.07.2015р. Тальнівською районною державною адміністрацією подана заява про відкликання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, яка не була задоволена судом, оскільки надійшла після винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

16.07.2015р. Позивач подав відзиви на апеляційні скарги Скаржників, в яких просив рішення місцевого суду залишити без змін, а скарги без задоволення.

20.07.2015р. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

31.08.2015р. розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги у справі №925/586/15 передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. прийнято до провадження апеляційні скарги Скаржників у справі №925/586/15 визначеним складом суду та призначено до розгляду на 01.09.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015р. відкладено розгляд справи на 22.09.2015р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Відповідача в 1957р. створений колгосп «Радянська Україна».

23.12.1993р. колгосп «Радянська Україна» реорганізовано і перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Граніт», яке 14.03.2000р. реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт». 29.03.2000р. товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт» визнано банкрутом, а в 2011р. ліквідовано.

22.05.1996р. рішенням Відповідача №5/22 «Про передачу земель в колективну власність КСП «Граніт» було передано трудовому колективу КСП «Граніт» 1557,7 га земель у колективну власність, надано КСП «Граніт» в постійне користування землі державної власності загальною площею 773,0 га.

У матеріалах справи міститься засвідчена секретарем Відповідача копія спірного Державного акту на право постійного користування землею, яка зроблена з копії цього Акта. При цьому оригінал даного Акту у сторін відсутній та його місцезнаходження не відомо.

Як вбачається з поданої копії спірний Акт складений 05.02.96р., при цьому містить посилання на рішення Відповідача №5/22 від 22.05.96р., копія даного Акту не підписана головою Відповідача. На копії Акту міститься підпис, що перший примірник одержаний 17.09.96р.

21.02.2002р. проведено державну реєстрацію юридичної особи - Позивача, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.04.2015р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційні скарги Скаржників підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з листом Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014р. відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до ст.111 Цивільного кодексу України ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором). Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. Документи, що підлягають обов'язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею Колективного сільськогосподарського підприємства "Граніт" для ведення сільськогосподарського виробництва, серії ЧР 14-21, виданого Глибочківською сільською радою народних депутатів Тальнівського району Черкаської області 05.02.1996р. відповідно до рішення від 22.05.1996р. за №5/22, що зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №14.

Як встановлено судом, у 1993р. колгосп «Радянська Україна» реорганізовано і перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Граніт».

В 1996р. рішенням Відповідача «Про передачу земель в колективну власність КСП «Граніт» було передано трудовому колективу КСП «Граніт» 1557,7 га земель у колективну власність, надано КСП «Граніт» в постійне користування землі державної власності загальною площею 773,0 га.

Оскаржуваний Позивачем державний акт, виданий колективному сільськогосподарському підприємству «Граніт» у 1996 році, тобто на 6 років раніше ніж зареєстровано юридичну особу Позивача, а тому зазначений акт не міг порушувати прав Позивача.

При цьому, у 2000р. колективне сільськогосподарське підприємство «Граніт» реорганізовано у товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт», яке визнано банкрутом, а в 2011р. ліквідовано, внаслідок чого його право користування земельною ділянкою, засвідчене спірним актом, припинилось.

В подальшому ці землі повернулись у володіння Відповідача та були надані ним у користування іншим особам, в тому числі Позивачу.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає, що на час видачі та звернення Позивача з позовом спірний Державний акт на право постійного користування землею, який є документом, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою юридичною особою, втратив чинність в зв'язку з припиненням цього права внаслідок ліквідації такої юридичної особи та ніяким чином прав та охоронюваний законом інтересів Позивача не порушує, що є підставою для відмови Позивачу у позові.

Судом не можуть бути прийняті до уваги доводи Позивача щодо порушення його права тим, що спірний акт став підставою для винесення 14.01.2014р. судового рішення у справі №925/1810/13, оскільки посилання судом на спірний акт, як на доказ у іншій судовій справі, ніяким чином не свідчить про те, що спірний акт почав порушувати права Позивача через 18 років після його видачі.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги Скаржників підлягають задоволенню, оскаржуване рішення місцевого суду скасуванню, а у позові Позивачу слід відмовити.

Керуючись ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Тальнівської районної державної адміністрації та ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у справі №925/586/15 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.05.2015р. у справі №925/586/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Повний текст постанови складено 24.09.2015р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров