Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/7883/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7883/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індтехбудпроект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індтехбудпроект» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індтехбудпроект» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0011052208 та № 0011062208 від 07 листопада 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача № 2637 від 13 жовтня 2014 року та направлення на проведення перевірки № 3220/22-08 від 13 жовтня 2014 року, згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Індтехбудпроект» (код ЄДРПОУ 38603407) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Сквар Плюс», ТОВ «Деста Союз», ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Мелес», ТОВ «Аквіта Трейд Союз», ТОВ «Компанія Оріон Сервіс» за період з 01 червня 2013 року по 30 червня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки № 521/1-22-08-38603407 від 28 жовтня 2014 року.

Згідно з висновками акту перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення позивачем податкового законодавства: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 31 920,00 грн., а саме по періодах: річна 2013 року у сумі 31 920,00 грн.; п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 46 360,00 грн., а саме по періодах: вересень 2013 року у сумі 9 500,00 грн., листопад 2013 року у сумі 22 500,00 грн., грудень 2013 року у сумі 1 600,00 грн., лютий 2014 року у сумі 11 760,00 грн., березень 2014 року у сумі 1 000,00 грн.

07 листопада 2014 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: № 0011052208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57 950,00 грн., у тому числі за основним платежем - 46 360,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 11 590,00 грн.; № 0011062208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 39 900,00 грн., у тому числі за основним платежем - 31 920,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 7 980,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Індтехбудпроект» (замовник) та ТОВ «Ванстарт» (виконавець) укладено договір на виконання інформаційно-технічних робіт № 50 від 01 грудня 2013 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню спеціалізованих інформаційно-аналітичних і консультаційно-правових робіт. Результати робіт: звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо - є власністю замовника.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 181 від 10 лютого 2014 року; копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 1002/1 від 10 лютого 2014 року.

Водночас, позивачем не надано звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо, що є результатом виконаних робіт за укладеним договором.

Крім того, 02 вересня 2013 року між ТОВ «Індтехбудпроект» (замовник) та ТОВ «Аквіта Трейд Союз» (виконавець) укладено договір на виконання інформаційно-технічних робіт № 43, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати інформаційно-аналітичні та консультаційно-правові роботи. Результати робіт: звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо - є власністю замовника.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 342 від 30 вересня 2013 року, копію акту здачі-приймання виконаних робіт від 30 вересня 2013 року.

Водночас, позивачем не надано звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо, що є результатом виконаних робіт за укладеним договором.

01 лютого 2014 року між ТОВ «Індтехбудпроект» (замовник) та ТОВ «Мелес» (виконавець) укладено договір на виконання інформаційно-технічних робіт № 55, за умовами якого виконавець зобов'язується виконати інформаційно-аналітичні та консультаційно-правові роботи. Результати робіт: звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо - є власністю замовника.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 605 від 31 березня 2014 року; копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 3103/3 від 31 березня 2014 року.

Водночас, позивачем не надано звіти, рекомендації, систематичні добірки довідкових матеріалів тощо, що є результатом виконаних робіт за укладеним договором.

Також, 01 листопада 2013 року між ТОВ «Індтехбудпроект» (довіритель) та ТОВ «Компанія Оріон Сервіс» (виконавець) укладено договір-доручення на виконання дій з підготовки проведення аукціону № 45, за змістом якого сторони зобов'язуються здійснювати ділове співробітництво з використання організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 161 від 09 грудня 2013 року; копію акту прийому-передачі виконаних робіт № 0912/1 від 09 грудня 2013 року.

Проте, позивачем не надано до суду документи на підтвердження факту наданих послуги: ким виконано, яка кількість людей залучена, який час витрачено, та яким чином сформована вартість виконаних робіт.

02 вересня 2013 року між ТОВ «Індтехбудпроект» (довіритель) та ТОВ «Сквар Плюс» (виконавець) укладено договір-доручення на виконання дій з підготовки проведення аукціону № 42, за змістом якого сторони зобов'язуються здійснювати ділове співробітництво з використання організаційно-правових механізмів аукціонних торгів з метою створення умов для забезпечення ефективності аукціонних торгів.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 31 від 04 листопада 2013 року; копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 0411/1 від 04 листопада 2013 року.

Водночас, позивачем не надано до суду документи на підтвердження факту наданих послуги: ким виконано, яка кількість людей залучена, який час витрачено, та яким чином сформована вартість виконаних робіт.

Також, між ТОВ «Індтехбудпроект» (покупець) та ТОВ «Деста Союз» (постачальник) укладено договір поставки № 43 від 02 вересня 2013 року, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар. Товар поставляється на склад покупця протягом 10 календарних днів від дня одержання відповідного запиту.

На підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем надано до матеріалів справи: копію податкової накладної № 436 від 29 листопада 2013 року; копію видаткової накладної № 11436 від 29 листопада 2013 року.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази доставки товару від постачальника до покупця на виконання умов укладеного договору поставки.

Також, позивачем не надано до суду першої інстанції та необґрунтовано неможливість подання копії довіреності на отримання товару позивачем за видатковою накладною № 11436 від 29 листопада 2013 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем надано до суду першої інстанції копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, податкових накладних, актів здачі-приймання виконаних робіт, видаткової накладної.

Між тим, колегія суддів зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткова накладна, податкові накладні не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наведені документи із зазначеними вище недоліками, колегія суддів не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи відсутність у матеріалах справи всіх первинних документів на підтвердження реального виконання укладених договорів, про що зазначено вище, колегія суддів констатує відсутність належного документального підтвердження виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим не вбачається за можливе визначити зв'язок наданих послуг позивачу з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що якщо господарські операції не зумовлені розумними економічними причинами (позбавлені ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки, не зумовлені діловою метою, не підлягають відображенню в податковому обліку.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення № 0011052208 та № 0011062208 від 07 листопада 2014 року, оскільки суми податкового кредиту та валових витрат за відповідний період не підтверджуються у повній мірі належними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індтехбудпроект» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індтехбудпроект» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 25 вересня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.