Ухвала

від 18.08.2011 по справі 2а-2696/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року справа №2а-2696/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Старосуда М.І.

суддів Ястребової Л.В. , Чумака С.Ю.

при секретарі Сухоцькій Д.Ю., за участю представника Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-2696/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 21.03.2011 та стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № НОМЕР_1 та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціях за червень-грудень 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.03.2011 № НОМЕР_1, прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією в м. Луганську у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр»; стягнуто з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами») на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень 2010 року розмірі - 25104 грн.; вересень 2010 року у розмірі 24543 грн.; жовтень 2010 року у розмірі 21181 грн.; листопад 2010 року у розмірі - 17498 грн.; грудень 2010 року - 26747 грн. на загальну суму 140218 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідачі звернулися до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21 березня 2011 року посадовими особами Ленінської МДПІ в м. Луганську була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Автоцентр" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень-грудень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у травні-листопаді 2010 року, результати якої були викладені в акті від 21.03.2011 року № 108/23-616/30464940 "Про результати невиїзної документальної перевірки».

З акту перевірки слідує, що позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 року на суму 19569 грн., липень 2010 року на суму 5576 грн., серпень 2010 на суму 25104 грн., вересень 2010 року на суму 24543 грн., жовтень 2010 року на суму 21181 грн., листопад 2010 року на суму 17498 грн., грудень 2010 року на суму 26747 грн., оскільки в ході перевірки на підставі аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ "Автоцентр" безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

21 березня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДШ м. Луганську року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Автоцентр» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 140218,00 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140218,00 грн.

Однак, з цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані документи, які підтверджують факт оплати за поставлену продукцію за період протягом якого сформовано податковий кредит з червня по грудень 2010 року, а саме: договори № 09-68 від 01 жовтня 2009 року, № 01/01/2009 від 01 січня 2009 року, № МІМ 10 від 04 січня 2010 року, №1 від 04 січня 2010 року, № 954/010909/3 від 02 листопада 2009 року (а.с.221 том-3), платіжні доручення (а.с.71-154 том 2), видаткові накладні та податкові накладні (а.с. 102-349 том 1).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення - повідомлення, оскільки сам по собі факт неможливості підтвердження факту виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, та факт надмірної слати ПДВ по ланцюгам постачання, не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій, та про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень - грудень 2010 року.

Оскільки на Державне казначейство України покладено обов'язок по відшкодуванню ПДВ за висновками податкових органів або за рішенням суду, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов і в цій частині.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційних скарг та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську та Головного управління Державного казначейства України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-2696/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року по адміністративній справі № 2а-2696/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - 23.08.2011 року.