Рішення

від 10.11.2010 по справі 31/278-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.10р. Справа № 31/278-10

За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Павлоград до відповідачаФізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м.Першотравенськ Дніпропетровської області про стягнення 147 737, 86 грн. Суддя Єременко А.В. Представники:

Від позивачаОСОБА_3, довіреність від 27.09.2010 р.; Від відповідачаОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до господарського суду та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 109 822, 51 грн., 27 799, 34 грн. штрафних санкцій та 10 116, 01 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за поставлений товар за договором поставки № 25 від 10.10.2008р.

Відповідач надав відзив на позов з доповненнями (вх. №№ 20025, 20026 від 14.10.10р., № 20659 від 27.10.10р.), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність заборгованості, недійсність договору поставки, відсутність первинних облікових документів, довіреностей на отримання товару.

В судовому засіданні 04.11.10 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено Договір № 25 (далі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався на замовлення відповідача в установлений договором строк поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та по позиціям, загальна вартість товару зазначається у виставлених Постачальником накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, на кожну партію товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору сума договору складає 100 000, 00 грн.

Згідно п. 4.3 Договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або готівковим розрахунком з відстрочкою платежу в один календарний місяць.

Відповідно до п. 2.1 Договору строк поставки товару -протягом п'яти календарних днів з моменту надходження замовлення Постачальнику від Покупця. Претензії від Покупця приймаються протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 7.3 Договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України. За порушення строку поставки або строку оплати винувата сторона сплачує іншій стороні штраф (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов'язання або суми заборгованості за кожен день прострочки (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Статтею 174 Господарського кодексу України визначені підстави виникнення господарських зобов'язань, зокрема, договір.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У позовній заяві, як на підставу виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати поставленого товару, сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, позивач посилається на договір № 25 від 10.10.2008 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, надані до матеріалів справи позивачем видаткові накладні № 1456 від 28.10.2008 року, № 1565 від 18.11.2008 року, № 1678 від 03.12.2008 року, № 1686 від 03.12.2008 року, № 1692 від 04.12.2008 року, № 1748 від 16.12.2008 року, № 1833 від 31.12.2008 року, № 1835 від 31.12.2008 року, № 364 від 06.03.2009 року, № 1431 від 25.08.2009 року не визначають особи, якою складено документ, не містять особистого підпису особи, яка фактично отримувала товар за цими накладними, тому не є належним доказом поставки товару.

Окрім того, суд враховує наступне.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству ( ч.4 ст. 179 ГК України).

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1,2 ст. 189 ГК України встановлено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ст. 524 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак, умови укладеного між сторонами Договору не передбачають грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Отже, встановлення ціни товару в іноземній валюті (долар США) за видатковими накладними № 1565 від 18.11.2008 року, № 1678 від 03.12.2008 року, № 1686 від 03.12.2008 року, № 1692 від 04.12.2008 року, № 1748 від 16.12.2008 року, № 1833 від 31.12.2008 року, № 1835 від 31.12.2008 року, № 364 від 06.03.2009 року, № 1431 від 25.08.2009 року, є поза межами змісту Договору.

За викладеного, позивачем не доведено шляхом надання належних доказів (ст. 33, ст. 34 ГПК України) обставин передачі у власність відповідача товару на суму 109 822, 51 грн., з огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 109 822, 51 грн.

Оскільки суд не вбачає підстав для стягнення основної заборгованості, відповідно відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.

Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя А.В.Єременко