Ухвала

від 10.09.2015 по справі 810/2890/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/800/64643/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Будмет-2»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року

у справі № 810/2890/13-а

за позовом Приватного підприємства «Будмет-2»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Будмет-2» (далі - ПП «Будмет-2»; позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001772301 від 13 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Будмет-2» судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року та залишення в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю.

Крім того, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС на Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Будмет-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Стироплен» за весь період діяльності, за результатами якої складено акт № 218/22-2/34275989 від 04 квітня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001772301 від 13 травня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10 339,00 грн. (8 271,00 грн. - основний платіж, 2 068,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 261 від 26 липня 2012 року, виписаної на його адресу ТОВ «ТД «Стироплен» за нікчемним правочином.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на акт № 91/22-70/35872120 від 20 лютого 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, в якому зазначено про неперебування ТОВ «ТД «Стироплен» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також викладено думку про те, що укладені названою юридичною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що реальний характер спірної операції підтверджується поданими підприємством належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з ненадання позивачем товаросупроводжувальної документації на підтвердження товарного характеру проведеної поставки та доказів подальшої реалізації продукції, виготовленої з матеріалів, отриманих від контрагента.

Проте, колегія суддів вважає доводи як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції передчасними, зважаючи на таке.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

В той же час, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей контрагента або від дотримання ним податкової дисципліни. А відтак, платник не може відповідати за порушення допущені іншою особою, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні такої особи.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування товару (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Будмет-2» задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.