Постанова

від 24.11.2015 по справі 810/2890/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року 810/2890/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Будмет-2" до Державної податкової інспекції у Києво- Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду 06.06.2013 звернулось Приватне підприємство "Будмет-2"(далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво- Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області(далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001772301 від 13 травня 2013 року(далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час, не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач, повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження на основі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Будмет-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Стироплен» за весь період діяльності.

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП"Будмет-2" від 04.04.2013 №218/22-2/34275989(далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення:

- ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Будмет-2» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий на порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

- п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту, який задекларований в деклараціях з податку на додану вартість за ІІІ-й квартал 2012 року.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київської прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2012 №0001772301, яким ПП «Будмет-2» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10 339,00 грн., з яких - 8 271,00 грн. за основним платежем, та 2 068,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року даний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001772301 від 13 травня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Будмет-2» судові витрати в розмірі 114,70 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

04 грудня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 вересня 2015 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування товару (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податку-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника та покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

З урахуванням вимог ухвали касаційної інстанції від 10 вересня 2015 року, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за необхідне надати наступну правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами..

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми податку на додану вартість не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

В той же час, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від господарських та виробничих можливостей контрагента або від дотримання ним податкової дисципліни. А відтак, платник не може відповідати за порушення допущені іншою особою, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні такої особи.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

З урахуванням зазначеного, судом було досліджено питання реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Стироплен». Слід зазначити, що в судовому засіданні представник позивача додаткових доказів (товаросупровідних, складських документів та інші), які можуть свідчити про реальний рух товару, до суду не надав. Також, в тексті позовної заяви позивач вказує на те, що з товару (металеві конструкції), отриманого від продавця (ТОВ "ТД "Стироплен"), було виготовлено продукцію по замовлення КП "Житлоінвест" згідно рахунку та видаткової накладної на житловий об'єкт Позняки-3 і зазначена продукція була відвантажена згідно доручення №539 від 18 червня 2015 року. Однак до суду позивачем в підтвердження вказаної обставини ніяких документів не надано, що позбавляє можливості суд встановити дійсність даної обставини.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (пункт 1 статті 8 Закону № 996-ХІV).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Разом з тим відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Також, відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки позивачем не надано належних доказів в підтвердження своїх доводів та реальності здійснення господарських операцій, а надані лише формально складені документи бухгалтерського обліку, з яких неможливо встановити зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, та таких, що в баченні податкового законодавства, не дають права на формування податкового кредиту, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення та необгрунтованість позовних вимог, а тому не вбачає за можливе їх задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.