Постанова

від 14.03.2007 по справі 4/839-19/124

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/839-19/124

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

14.03.07                                                                                           Справа  № 4/839-19/124

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :

Головуючого–судді -    Юркевича М.В.

Суддів                             Городечна М.І.

          Кузь В.Л.          

Розглянув апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»м. Львів

на рішення  господарського  суду Львівської області від 06.07.2006 року    

у справі № 4/839-19/124

за позовом : ТОВ «Агропром»м. Київ

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»м. Львів

про стягнення 1 345 000,00 грн.

З участю представників :

Від позивача –Котур М.В. –предст.

Від відповідача –Пастушин Н.П. –предст., Сенишин Я.Б. –предст.  

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

          Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2006 року у справі №4/839-19/124 повністю задоволено позов ТОВ «Агропром»м. Київ, стягнувши з Львівського комунального підприємства «Львівводоканал»м. Львів 1 345 000,00 грн. заборгованості.

          ЛМКП «Львівводоканал»не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції, тому у своїй апеляційній скарзі і в доповнені до апеляційної скарги  просить переглянути її в порядку апеляційного провадження, скасувати прийняти нове рішення, яким відмовити в позові з огляду на наступні обставини і підстави:

- Як вбачається із матеріалів справи, рішення суду ґрунтується на договорі № 10/07/001 № 01-109 від 10.07.2001 року купівлі-продажу автотранспортної та сільськогосподарської техніки між ТОВ «Укрпромпостач»м. Київ та ЛМКП «Львівводоканал»та акті приймання-передачі техніки від 20.07.2001 року. Однак, сам акт прийому-передачі за формою не відповідає вимогам, що визначені законодавчо. Додатком № 6 до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року за № 1388 (надалі Правила) передбачено форму акту приймання-передачі транспортного засобу, виданий підприємством-виробником. Вимоги наведені в цьому додатку для акту приймання-передачі є ідентичними для всіх випадків, оскільки предметом приймання-передачі є транспортні засоби. В акті приймання-передачі від 20.07.2001 року технічні характеристики транспортного засобу, які вимагається згідно правил зазначати –відсутні;

- В розглядуваному випадку акт повинен слугувати самому факту прийому-передачі транспортних засобів в кількісному та якісному складі, тобто в асортиментному складі зі всіма технічними характеристиками. Тільки тоді, процедура купівлі-продажу майна (в даному випадку транспортних засобів) відбудеться;

- Матеріалами справи ніяк не доводиться, що спірні транспортні засоби до їх продажу відповідачу десь знаходились на обліку в органах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується довідкою МРЕВ ДАІ;

- Суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк позовної давності для зверненням за захистом порушеного права.  Відповідачем правомірно було звернено увагу суду на те, що на перебіг строку позовної давності не впливають ті обставини, що договір уступки права вимоги між ТОВ «Укрпромпостач»та ТОВ «Агропром»було підписано тільки 10.01.2003 року. У відповідності до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності;

- Акт звірки від 17.05.2002 року між ТОВ «Агропром»та ЛМКП «Львівводоканал»відображає дійсний стан проведення між сторонами господарських операцій і свідчить про відсутність у ЛМКП «Львівводоканал»кредиторської заборгованості.

          ТОВ «Агропром»доводи апеляційної скарги заперечило, оскаржене рішення вважає таким, що ґрунтується на чинному законодавстві, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач звертає увагу суду, що договір № 10/07/001 від 10.07.2001 року є дійсний, нікчемність його не випливає із закону, а тому підлягає обов'язковому виконанню. Що стосується акта звірки від 17.05.2002 року між ТОВ «Укрпромпостач»та ЛМКП «Львівводоканал», то його, вважає позивач, не слід брати до уваги, оскільки він не має відношення до договору купівлі-продажу № 10/07/001.

          Причини та підстави відкладень розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду. В тому числі, розгляд справи відкладався за спільним клопотання обох сторін із продовженням строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.  

В ході проведених судових засідань, на підставі наявних у справі матеріалів і доказів Львівським апеляційним господарським судом  з'ясовано:

10.01.2003 року між ТОВ «Укрпромпостач»та ТОВ «Агропром»було укладено договір уступки вимоги, згідно якого останній набував право вимоги у ЛМКП «Львівводоканал»сплати боргу в сумі 1 345 000,00 грн. за отриману від ТОВ «Укрпромпостач»по договору купівлі-продажу № 10/07/001 від 10.07.2001 року автотранспортної та сільськогосподарської техніки. Додатковою угодою № 1 від 10.07.2001 року сторонами визначено найменування транспортних засобів (без їх технічних характеристик та індивідуальних даних) та зафіксовану їх ціну. Серед переліку найменування продукції (позиції № 11 та № 14) рахуються «агрегати»без зазначення їх кількості, призначення і марки та «асфальтовий завод»- без вказання місця його знаходження. Матеріальні цінності, як випливає із акту прийому-передачі автотранспортної та сільськогосподарської техніки від 20.07.2001 року на виконання договірних зобов'язань від продавця –ТОВ «Укрпромпостач»були передані покупцю - ЛМКП «Львівводоканал». В описовій частині акту незрозуміло робиться посилання на передачу техніки не тільки по договору № 10/07/001 від 10.07.2001 року, а й № 20/12/00 від 20.12.2000 року.

Місцевий господарський суд, поновивши по заяві позивача строк позовної давності, задоволив позовні вимоги, виходячи з того, що факт передачі транспортних засобів ТОВ «Укрпромпостач»є підтверджено актом прийому-передачі від 20.07.2001 року. Крім того, відповідач листом від 28.08.2001 року визнавав заборгованість в сумі 1 345 000,00 грн., договір купівлі-продажу транспортних засобів від 20.07.2001 року не визнавався недійсним, а сама обставина відсутності даних про реєстрацію транспортних не може слугувати підставою для звільнення покупця від зобов'язання оплатити отримане майно. Обов'язок реєстрації транспортних засобів згідно Правил … лежить на власнику транспортних засобів, в даному випадку –відповідачу.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає, що оскаржене рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню. При цьому, судова колегія виходить з наступного:

Виходячи із приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд  за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Даючи правову кваліфікацію договорів № 10/07/001 від 10.07.2001 року купівлі-продажу транспортних засобів та договору уступки вимоги від 10.01.2003 року апеляційний господарський суд виходить із необхідності застосування норм Цивільного кодексу УРСР при перевірці законності договорів на час їх укладення.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи специфіку такого майна, як автотранспортні засоби, при їх відчуженні сторони договору купівлі-продажу зобов'язані дотримуватись Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів і напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1386 від 07.09.1998 року.

Для з'ясування і дослідження дотримання даних Правил … при відчужені транспортних засобів продавцем та доводів відповідача про неіснування в нього кредиторської заборгованості на задоволення клопотання відповідача ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2006 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ТОВ «Укрпромпостач»м. Київ. Однак, довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 14.12.2006 року № 21-10/7395 повідомлено, ТОВ «Укрпромпостач»станом на 15.11.2006 року вилучено з ЄДРПОУ, в зв'язку з припиненням юридичної особи.

В зв'язку з наведеними обставинами, доказування правомірності та факту реалізації договору купівлі-продажу транспортних засобів та іншого майна лягло на позивача по справі, який набув право стягнення дебіторської заборгованості по договору уступки вимоги від 10.01.2003 року між ТОВ «Укрпромпостач»(цедент) та ТОВ «Агропром»(цесіонарій).

Згідно ст. 197 ЦК УРСР уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.  

Як з'ясовано колегією львівського апеляційного господарського суду, на цьому ґрунтується також позиція позивача, в порушення вимог ст. 198 ЦК УРСР первісний кредитор не передав ТОВ «Агропром»будь-яких правоустановчих документів на транспортні засоби і майно що реалізовувалися, як документів-доказів законності проведення такої реалізації на предмет дотримання встановлених Правил… Згідно ст. 225 ЦК УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Фактично цедентом було передано цесіонарію, як стверджується позивачем, тільки договір купівлі-продажу автотранспортної та сільськогосподарської техніки № 10/07/001 від 10.07.2001 року, додаткова угода № 1 до договору, акт прийому-передачі автотранспортної та сільськогосподарської техніки від 20.07.2001 року, лист-вимогу ТОВ «Укрпромпостач»від 14.08.2001 року, відповідь відповідача від 28.08.2001 року. Інших доказів існування транспортних засобів, їх облікування в ТОВ «Укрпромпостач»у встановленому порядку зняття з реєстрації у встановленому порядку для продажі в ході розгляду справи позивачем здобуто не було.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В зв'язку з наведеним, заслуговує на увагу позиція апелянта, що позивачем не є доведено дійсність факту передачі ТОВ «Укрпромпостач»майна відповідачу. Так, факт отримання автотехніки повинен фіксуватися актом прийому-передачі. Як вбачається із акту прийому-передачі він складений 20.07.2001 року. Однак, як правильно зауважує апелянт, він абсолютно не відповідає вимогам передбаченими Правилами… Так, додатком № 6 до Правил… встановлено форму акту приймання-передачі транспортного засобу, виданий підприємством-виробником. Вимоги, передбачені в цьому додатку для акту приймання-передачі є ідентичними для всіх випадків, оскільки предметом приймання-передачі є транспортні засоби. З додатку чітко вбачається, що в акті прийому-передачі повинні були зазначені технічні та індивідуальні характеристики, зокрема: серія, номер, тип, марка, модель транспортного засобу, колір. номер шасі, номер кузова, номер двигуна, дата виготовлення, номерні знаки та інші ідентифікуючі ознаки.

Без наведених ідентифікуючих ознак будь-яка реєстрація транспортних засобів в наступному покупцем є взагалі не можлива. Та й така реєстрація не проводилась, що доводить апелянт довідкою від 14.06.2006 року МВ ДАІ при УМВС у Львівській області.

Відповідно до п. 8 Правил… правомірність придбання транспортних засобів, складових запчастин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і реалізують транспорті засоби та видають довідки-рахунки.

Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, додаються свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

Враховуючи недоведення позивачем дотримання правил відчуження транспортних засобів унеможливлює і не доводить самого факту вчинення такої передачі транспортних засобів взагалі.

Місцевий господарський суд при розгляді справи не звернув уваги, що згідно договору купівлі-продажу (додаткова угода позиція 14 і 11) серед іншого майна реалізовувався цілий асфальтобетонний завод та не зрозуміло які агрегати. Продажа асфальтобетонного заводу без вказання його місця розташування, складових та інших характеристик є неможлива взагалі фізично, а передача –технічно. Будь-яких доказів реалізації та передачі відповідачу асфальтобетонного заводу позивачем також не представлено.

Крім того, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для поновлення пропущеного позивачем строку позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по договору уступки вимоги від 10.01.2003 року . Виходячи з умов договору купівлі-продажу (п. 2.3.) від 10.07.2001 року розрахунок за матеріальні цінності відповідач повинен був здійснити до 11.08.2001 року. З позовом позивач звернувся тільки 13.04.2006 року. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Аргументація позивача про наявність поважних причин для поновлення строку позовної давності, в зв'язку з вилученням у нього органами прокуратури матеріалів справи не може заслуговувати на увагу суду, оскільки позивачем ніяким чином не доведено, що саме документи по даній справі і були вилучені правоохоронними органами.

Враховуючи вище наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку обґрунтованості доводів апеляційної скарги та наявності правових підстав для скасування оскарженого рішення.   

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» м. Львів задоволити.

2. Рішення  господарського суду Львівської області від 06.07.2006 року по справі №4/839-19/124 скасувати.  

3. Прийняти нове рішення:

- в задоволені позову відмовити.

4.Матеріали справи  № 4/839-19/124 повернути в господарський суд Львівської області, зобов'язавши видати накази по розподілу судових витрат з врахуванням п. 2, 3 даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                                                     М.В.Юркевич

Суддя                                                                             М.І.Городечна

Суддя                                                                              В.Л.Кузь