Постанова

від 19.03.2007 по справі 1/1188-15/375

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

19.03.07                                                              

                            Справа  № 1/1188-15/375

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Давид

Л.Л.   

 Мурської Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Ралівської

сільської ради Самбірського району Львівської області від 15.12.2006 р.

НОМЕР_259

на рішення Господарського

суду Львівської області від 07.12.2006 р.

у справі № 1/1188-15/375

за позовом суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

до відповідача-1 Ралівської

сільської ради Самбірського району Львівської області, АДРЕСА_1.

до відповідача-2

Самбірського міжміського БТІ, м.Самбір Львівської обл.

про визнання

права власності та спонукання до вчинення дій

За участю представників сторін:

від позивача -не

з”явився;

від відповідача-1 -Бучко

В.М. (сільський голова),

                              Дашинич О.Б.

(представник, довіреність № 170 від 23.02.2007 р. у матеріалах справи);

від відповідача-2 - не

з”явився

Представнику відповідача-1

роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про

відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв

клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол

судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без

забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги

відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного

господарського суду від 05.02.2007 р., 26.02.2007 р.

Розпорядженням голови суду від

19.03.2007 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах

справи).

          Рішенням Господарського суду

Львівської області від 07.12.2006 р. у справі № 1/1188-15/375 (суддя Костів Т.С.)

позов задоволено повністю, визнано за суб”єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю,

розташовану в АДРЕСА_1. АДРЕСА_2; зобов”язано Самбірське міжміське БТІ

здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, розташовану

в АДРЕСА_1. АДРЕСА_2, за суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною особою

ОСОБА_1згідно з діючим законодавством.

          Рішення суду мотивоване тим, зокрема,

що позивач набув право власності на нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_1.

АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-проаджу від 14.12.2004 р., який був

визнаий дійсним рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2006

р. у справі № Ѕ-8/1. Однак відповідач-2 відмовився зареєструвати за позивачем

право власності на вказаний об”єкт, оскільки таке право вже зареєстровано за

відповідачем-1.

          Відповідач-1 з даним рішенням не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого

господарського суду скасувати та прийняти нове рішення з підстав неповного

з”ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та

порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує

тим, зокрема, що в суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

не було договору купівлі-продажу адміністративної будівлі (контори) від

14.12.2004 р., оскільки він даного договору не представив ні в Ралівську

сільську раду для оформлення права власності на будівлю, ні у Самбірський

міськрайонний суд, а лише в Господарський суд Львівської області в той час,

коли Ралівська сільрада не була ні відповідачем, ні третьою особою у справі №

Ѕ-8/1, а тому не було можливості заперечити законність і наявність даного

договору; на спірному договорі міститься печатка СФГ ОСОБА_2, у той час, коли в

останнього печатки не було, так як вона загублена. На запит Ралівської сільради

НОМЕР_1 Самбірський МРВ УМВС України повідомив, що ОСОБА_2 було видано дозвіл

на виготовлення однієї печатки взамін втраченої на СФГ ОСОБА_2 На договорі

купівлі-продажу будівлі від 14.12.2004 р. й акту приймання-передачі майна від

15.12.2004 р. стоїть печатка нового зразка та взірець нової печатки не

відповідає зразку загубленої печатки СФГ ОСОБА_2

На підставі постанови зборів

пайовиків колишнього колективного сільськогосподарського підприємства

кооперативу “Ралівський” (співвласників майнового комплексу с.Ралівка) від

30.11.2004 р. (протокол НОМЕР_2), рішення зборів уповноважених членів

сільськогосподарського кооперативу “Ралівський” від 17.07.1996 р. (протокол НОМЕР_2)

й акту передачі від 02.12.2004 р. прийнято рішення виконкому Ралівської

сільради НОМЕР_3 про оформлення права власності на нерухоме майно

(адмінбудинок) у АДРЕСА_2, яке у судовому порядку не скасоване, не визнане

недійсним.

Свідоцтво на право власності на

нерухоме майно адмінбудинок зареєстровано в Самбірському МБТІ, номера

витягуНОМЕР_4.

          Порушення

норм процесуального права полягає в тому, що справу розглянуто господарським

судом за відсутності відповідача-1, якому про розгляд справи 07.12.2006 р. не

було відомо, оскільки ухвала Господарського суду Львівської області від

05.12.2006 р. про відкладення розгляду справи на 07.12.2006 р. надійшла в

Ралівське поштове відділення 09.12.2006 р., а в сільську раду листоноша

принесла 11.12.2006 р.

Позивач і відповідач-2 своїм

конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не

скористалися, явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили,

причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце

розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштових повідомлень з

підписом про отримання ухвали (поштові повідомлення про вручення знаходяться в

матеріалах справи). Крім того, у порушення вимог ухвали суду апеляційної

інстанції 26.02.2007 р. витребуваних доказів позивач не представив.

Розглянувши апеляційну скаргу,

вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення

представника відповідача-1, колегія Львівського апеляційного господарського

суду вважає, що апеляційну скаргу Ралівської сільської ради Самбірського району

Львівської області слід задоволити повністю, рішення Господарського суду

Львівської області від 07.12.2006 р. у справі № 1/1188-15/375 скасувати

повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити

повністю.

При цьому колегія виходила з

наступного.

Рішення місцевого господарського

суду мотивоване посиланнями на набуття права власності позивачем на підставі

договору купівлі-продажу будівлі від 14.12.2004 р., укладеного між СФГ ОСОБА_2

та суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, а також на

рішення Господарського суду  Львівської

області від 07.02.2006 р. у справі № 1/2-8/1, яким даний договір

купівлі-продажу будівлі від 14.12.2004 р. було визнано дійсним з моменту його

укладення, а також визнано право власності за суб”єктом підприємницької

діяльності-фізичною особою ОСОБА_1на спірну будівлю.

Проте з таким висновком місцевого

господарського суду колегія суддів погодитися не може.

Відносини, пов'язані з правом власності,

регулюються, зокрема, Конституцією України, ЦК України і Законом України “Про

власність”.

Так, статтею 143 Конституції

України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо

або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є

в комунальній власності. Аналогічні положення закріплюються і в статті 327 ЦК

України.

Відповідно до ст. 328 ЦК

України  право власності набувається на

підставах, що не заборонені законом.

Закон України “Про власність” від 7

лютого 1991 р. N 697-XII  визначає право

власності як врегульовані законом відносини щодо володіння, користування та

розпорядження майном (ст.2).

Згідно з ст.392 ЦК України власник

майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право

оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.48 Закону України

“Про власність” власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права,

хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Як вбачається з матеріалів справи,

протоколом НОМЕР_2 зборів уповноважених членів сільськогосподарського

кооперативу “Ралівський” від 17.07.1996 р. вирішено передати безоплатно у

комунальну власність Ралівської сільської ради контору в с.Ралівка, що належить

СГК “Ралівський”, для соціально-культурного розвитку села.

Також протоколом НОМЕР_2 зборів

пайовиків колишнього сільськогосподарського підприємства кооперативу

“Ралівський” від 30.11.2004 р. передано об'єкт нерухомого майна -адмінбудинок

(контору) в АДРЕСА_2 безоплатно в комунальну власність територіальній

громаді  Ралівської сільської ради для

соціально-культурного розвитку села, а також цим же протоколом відмінено

рішення зборів пайовиків колишнього колективного сільськогосподарського

підприємства від 12.07.2001 р. (протокол НОМЕР_2) в частині “Про затвердження

акта передачі майна оборотних основних зобов'язань на суму 56 064, 63 грн. ТзОВ

“Дубравський” в зв'язку із тим, що такого товариства не існує та не було зареєстровано.

Рішенням виконавчого комітету

Ралівської сільської ради  НОМЕР_3 “Про

оформлення права власності на адмінбудинок (контору) по АДРЕСА_2 після розгляду

протоколу НОМЕР_2 зборів уповноважених членів сільськогосподарського

кооперативу “Ралівський” від 17.07.1996 р. та протоколу НОМЕР_2 від 30.11.2004

р. зборів пайовиків колишнього сільськогосподарського підприємства кооперативу

“Ралівський” оформлено право власності на адмінбудинок (контору) по

АДРЕСА_2  за Ралівською сільською радою

та зобов'язано Самбірському МБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво про

право власності на дане приміщення.

На виконання вказаного рішення

виконавчого комітету Самбірським МБТІ 17.01.2006 р. оформлено Свідоцтво про

право власності серія НОМЕР_5 на нежитлову 

будівлю (адмінбудинок) по АДРЕСА_2 за територіальною громадою Ралівської

сільської ради та 23.01.2006 р., зареєстровано право комунальної власності на

цю будівлю, номер запису 271 в книзі 2, реєстраційний номер НОМЕР_6.

Закон України “Про місцеве

самоврядування в Україні” дає визначення поняття права комунальної власності, а

саме: це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно

користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що

належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування

(стаття 1).

Виключна компетенція сільських,

селищних, міських рад закріплюється у ст.26 Закону України “Про місцеве

самоврядування в Україні”.

Так, органи місцевого

самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до

закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження

об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові

операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове

користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і

купувати тощо.

Згідно з ст.60 Закону України “Про

місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст,

районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме

майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси,

підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства,

а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові

приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки,

соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі

об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності,

а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права

комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно

державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення,

придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому

законом (частина 2 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в

Україні”).

Зазначене дає підстави дійти

висновку, що Ралівська сільська рад набула право власності на спірну будівлю

відповідно до вказаних норм матеріального права в результаті передачі майна до

комунальної власності від попереднього власника -СГК “Ралівський” (акт

приймання-передачі майна від 02.12.2004 р.) на підставі протоколу НОМЕР_2

зборів уповноважених членів сільськогосподарського кооперативу “Ралівський” від

17.07.1996 р. та протоколу НОМЕР_2 від 30.11.2004 р. зборів пайовиків

колишнього сільськогосподарського підприємства кооперативу “Ралівський”, та

прийнятого в зв'язку із цим згідно з п.10 ст. 30 Закону України “Про місцеве

самоврядування в Україні” рішення виконавчого комітету Ралівської сільської

ради  НОМЕР_3 “Про оформлення права

власності на адмінбудинок (контору) по АДРЕСА_2.

Постановою Господарського суду

Львівської області від 08.06.2006 р. у справі № 1/364-7//92 за позовом суб'єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Ралівської сільської ради

за участю третьої особи Самбірського МБТІ відмовлено в задоволенні позову про

визнання недійсним рішення виконавчого комітету Ралівської сільської ради  НОМЕР_3 “Про оформлення права власності на

адмінбудинок (контору) по АДРЕСА_2.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 23.10.2006 р. у справі № 1/364-7/92 вказане рішення

Господарського суду Львівської області від 08.06.2006 р. у справі № 1/364-7//92

залишено без змін.

Таким чином рішення виконавчого

комітету Ралівської сільської ради 

НОМЕР_3 в установленому законом порядку не скасовано, недійсним в

судовому порядку невизнано, а, отже, є чинним.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України

факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи,

не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі

сторони, а згідно з ч.1 ст.43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом.

Судовими рішеннями у справі №

1/364-7/92, в яких брали участь ті самі сторони, що у даній справі, було

встановлено той факт, що позивач не набув права власності на спірний булинок,

так як договір купівлі-продажу від 14.12.2004 р. не відповідає вимогам чинного

законодавства, оскільки продавець за ним (СФГ ОСОБА_2) не мав права власності

на вказану будівлю, свідоцтво про право власності в нього відсутнє.

Крім цього колегія суддів зазначає,

що з тексту самого договору купівлі-продажу від 14.12.2004 р. не вбачається, на

підставі якого правовстановлюючого документа набув право власності продавець за

цим договором, що суперечить статті 55 Закону України “Про нотаріат”,

відповідно до вимог якої договори про відчуження майна, яке підлягає

реєстрації, зокрема, це стосується відчуження нерухомого майна, можуть бути

нотаріально посвідчені лише за умови подання власником майна документів, що

підтверджують право власності на майно, що відчужується.

Доказів набуття СФГ ОСОБА_2 права

власності на спірну будівлю, зокрема, і свідоцтва про право власності на цю

будівлю та доказів проведення реєстрації права власності за СФГ ОСОБА_2,

позивач в процесі розгляду даної справи судам першої та апеляційної інстанції

також не представив.

Оскільки попередньою судовою

інстанцією у справі не дано оцінки вказаному преюдиціальному факту, то

апеляційна інстанція дійшла висновку про порушення ними вимог статей 35 та 43

ГПК України.

Водночас посилання місцевого

господарського суду на те, що рішенням Господарського суду  Львівської області від 07.02.2006 р. у справі

№ 1/2-8/1 договір купівлі-продажу будівлі від 14.12.2004 р., укладений між СФГ

ОСОБА_2 та суб”єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було

визнано дійсним з моменту його укладення, а також визнано право власності

останнього на спірну будівлю, і вказане рішення є обов'язковим до виконання на

всій території України, є помилковим, оскільки факти, встановлені цим рішенням,

виходячи з приписів ст. 35 ГПК України, не можуть рахуватися як преюдиціальні,

так як  суб'єктивний склад сторін у цій

справі не відповідає суб'єктивному складу сторін у даній справі, відповідачі у

якій не були учасниками судового процесу по справі № 1/2-8/1.

Крім цього колегія суддів зазначає,

що господарським судом у справі № 1/2-8/1, як вбачається з рішення  Господарського суду  Львівської області від 07.02.2006 р. у цій

справі, не досліджувалися і не були об'єктом дослідження обставини, пов'язані з

набуттям територіальною громадою села Ралівка права власності на спірний

будинок, водночас предметом спору у цій справі було визнання вказаного договору

купівлі-продажу від 14.12.2004 р. дійсним на підставі ч. 2 ст.220 ЦК України,

якою визначається порядок визнання дійсними правочинів, що потребують

нотаріального посвідчення в разі ухилення однієї із сторін вчинити дії,

направлені на таке нотаріальне посвідчення правочину.

Викладені порушення норм

процесуального права унеможливлюють визнання достовірним факту наявності у

позивача  права власності нанежитлове

приміщення адмінбудинку (контори) по АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.33 ГПК України

визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Однак, як з'ясовано вище, належних

та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано

не було ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Таким чином матеріали справи

свідчать про те,  що місцевий

господарський суд припустився порушення вимог частини першої статті 4-7

Господарського процесуального кодексу України 

щодо прийняття рішення за результатами обговорення усіх обставин справи

та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і

об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності ,

з огляду на що попередня судова інстанція безпідставно задоволила позовні

вимоги.

Покликання апелянта на порушення

місцевим господарським судом норм процесуального права заслуговують на увагу,

оскільки справу розглянуто господарським судом за відсутності відповідача-1,

якому про розгляд справи 07.12.2006 р. не було відомо, оскільки ухвала

Господарського суду Львівської області від 05.12.2006 р. про відкладення

розгляду справи на 07.12.2006 р. надійшла в Ралівське поштове відділення

09.12.2006 р., а в сільську раду листоноша принесла 11.12.2006 р.

Розгляд справи судом за відсутності

будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце

засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого

господарського суду.

Отже, з огляду на вищевикладене,

колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення

Господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи, не

грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.

Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101,

103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ралівської

сільської ради Самбірського району Львівської області задоволити повністю.

2. Рішення Господарського суду

Львівської області від 07.12.2006 р. у справі № 1/1188-15/375 скасувати

повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити

повністю.

3. Судові витрати за розгляд справи

в суді першої інстанції та перегляд справи в суді апеляційної інстанції

покласти на позивача.

Доручити Господарському суду

Львівської області видати відповідні накази.

          4. Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                      

М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

Л.Л.Давид                                                                       

Суддя                                                        

                                             Х.В.Мурська