Рішення

від 20.10.2010 по справі 2-5163/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-5163/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі:

головуючого - судді Дзюби М.В.

при секретарі - Петрухіной Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про перерахунок та виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача щодо відмови перерахунку йому додаткової пенсії з 01.11.2005 року відповідно ч. 1 ст. 51, п. 1 ст. 55, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними та зобов'язання відповідача перерахувати йому додаткову пенсію з 01.11.2005року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Знаходиться на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, одержує пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю. Оскільки розмір призначеної та виплачуваної додаткової пенсій не відповідає розміру, передбаченому Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач звертався із заявою до відповідача про перерахунок додаткової пенсії за шкоду здоров'ю на підставі ч. 1 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просив визнати дії відповідачів неправомірними по відмові проведення йому перерахунку додаткової пенсії згідно діючого законодавства та зобов'язати відповідача відповідно ч. 1 ст. 51, п.1 ст. 55, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» провести перерахунок додаткової пенсії у розмірі 30% прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з 01.11.2005 року.

Позивач у письмовій заяві підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області у судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без представника УПФУ та заперечення, яким зазначив, що УПФУ враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету міністрів України (ст. 117 Конституції України), ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області при визначені розміру пенсії ОСОБА_1 було правомірно застосовані Постанови КМУ. Позивач вимагає встановлення йому пенсії, виходячи з мінімального розміру, який встановлено ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але ч. 3 цієї статті передбачено, що цей розмір застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим законом. Закони «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мають рівну юридичну силу, тому відсутні правові для застосовування норм, зазначених в першому, ігноруючи норми другого. Таким чином, УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області не має законодавчих підстав для проведення перерахунку додаткової пенсії.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з будь-якими заявами на адресу суду не звертався.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, з квітня 2009 року, згідно його письмової заяви, до цього він перебував на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серія А № 348244 (а.с.9).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статі 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Пунктом 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування В» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, для позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з затвердженого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виходячи з закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Ухвалюючи судове рішення у даній справі суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 В«Про підвищення розміру пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджетуВ» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 293 «Про збільшення розмірів пенсій деяких категорій громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо строків звернення до суду, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому суд у задоволенні позовних вимог у часті зобов'язання ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, із розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до п. 1 ст. 51, п. 1 ст. 55 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» з 01 листопада 2005 року по 12 липня 2007 року - відмовляє, тому що позивач звернувся до суду лише 13.07.2010 року.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області неправомірними по відмові у перерахунку позивачу додаткової пенсії та зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, тому що на теперішній час позивач перебуває у них на обліку, перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію відповідно до вимог ч. 1 ст. 51, п. 1 ст. 55, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із того, що розмір мінімальної пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб з 13 липня 2007 року.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до статтею 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне митоВ» звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.ст. 51, 55, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", керуючись ст.ст. 3, 7, 15, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області та ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області по відмові проведення ОСОБА_1 перерахунку додаткової пенсії з 13.07.2007 року у відповідності ст.ст. ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 55, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області з 13.07.2007 року провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, із розрахунку 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 55, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В. Дзюба