Ухвала

від 16.09.2015 по справі 331/6311/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 331/6311/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.

Провадження № 22-ц/778/2887/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року у справі за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Приватного підприємства «Приватна фірма «Зарва», ОСОБА_3, треті особи - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєв Андрій Валентинович, Реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, щорішеннями господарського суду Запорізької області задоволено позови прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та стягнуто з ПП «ПФ «Зарва» заборгованість з орендної плати до місцевого бюджету на загальну суму 13 627,49 грн. Судові рішення перебувають на примусовому виконанні в органах ДВС.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 07.03.2013р. було накладено арешт на майно ПП «ПФ «Зарва» та оголошено заборону на його відчуження. В подальшому, 07.02.2014р. державним виконавцем Жовтневою ВДВС ЗМУЮ складено акт опису та арешту нерухомого майна ПП «ПФ «Зарва», а саме, нежилого приміщення І поверху літ. Б-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 13, загальною площею 10,3 кв.м. На описане майно накладено арешт та заборонено його відчуження.

11.02.2014 року між ПП «ПФ «Зарва» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. за № 112.

На момент відчуження ПП «ПФ «Зарва» нерухомого майна обтяження щодо заборони на його відчуження знято та скасовано у встановленому законом порядку не було.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор на підставі ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1 ЦК України, ст. 55 Закону України «Про нотаріат», ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" просив суд: визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 13, який укладено 11 лютого 2014 року між ПП «Приватна фірма «Зарва» та ОСОБА_3, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. за № 112; зобов'язати Реєстраційну службу Запорізькою МУЮ скасувати (припинити) право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - приміщення 13 по АДРЕСА_1, укладений 11 лютого 2014 року між ПП «Приватна фірма «Зарва» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В. за № 112.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для вчинення правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а конкретні підстави для визнання договорів недійсними визначені ст.ст. 215, 218-235 ЦК України, і такі підстави повинні мати місце саме на час укладення такого договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

За положеннями ст. 55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням господарського суду Запорізької області від 27.11.2012 року у справі за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, КП «ВРЕЖО № 2» до ПП «ПФ «Зарва» про стягнення заборгованості з орендної плати, стягнуто з ПП «ПФ «Зарва» на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя заборгованість з орендної плати у розмірі 4 994,29 грн. (а.с. 5-6).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.01.2013 року у справі за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до ПП «ПФ «Зарва», 3 особа - МКП «Основаніє», про стягнення заборгованості за договором, стягнуто з ПП «ПФ «Зарва» на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради заборгованість за оренду з зарахуванням до місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя у розмірі 1 750,07 грн. (а.с. 7-8).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.11.2013 року у справі за позовом прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до ПП «ПФ «Зарва», 3 особа - МКП «Основаніє», про стягнення заборгованості, стягнуто з ПП «ПФ «Зарва» на користь місцевого бюджету Жовтневого району м. Запоріжжя, стягувач - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, основний борг в сумі 6 423,13 грн. (а.с. 9-11).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2013р. ПП «ПФ «Зарва» на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2007р. на праві приватної власності належить нежиле приміщення І поверху літ. Б-2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 13, загальною площею 10,3 кв.м. (а.с. 12).

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 07.03.2013р. було накладено арешт на все нерухоме майно ПП «ПФ «Зарва» у межах суми звернення стягнення та оголошено заборону на його відчуження. Відомості про вказане обтяження внесено 21.05.2013р. Реєстраційною службою Запорізького МУЮ Запорізької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 88, 115).

07.02.2014 державним виконавцем Жовтневого ВДВС ЗМУЮ складено акт опису та арешту нерухомого майна ПП «ПФ «Зарва», а саме нежилого приміщення І поверху літ. Б-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 13, загальною площею 10,3 кв.м. На описане майно накладено арешт та заборонено його відчужувати (а.с. 13-14).

Проте, 11.02.2014 року між ПП «ПФ «Зарва» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення І поверху літ. Б-2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 13, загальною площею 10,3 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тавтєлєвим А.В., зареєстровано в реєстрі за № 112 (а.с. 15).

Установивши, що на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.02.2014 року, відповідно до постанови державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ від 07.03.2013р. існувало обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ПП «ПФ Зарва», яке було внесено до відповідного реєстру, а відтак - ПП «ПФ «Зарва» не мало права відчужувати спірну нерухомість, суд дійшов вірного висновку про невідповідність договору купівлі-продажу, укладеного між ПП «ПФ Зарва» та ОСОБА_3, вимогам закону та визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачам не було відомо про обтяження, а тому угода є законною, не спростовують правильність висновків суду, оскільки на час укладення оскаржуваного договору існувало обтяження нерухомого майна ПП «ПФ Зарва», яке було внесено до відповідного реєстру.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Запорізькою МУЮ скасувати (припинити) право власності ОСОБА_3 на вищевказане нерухоме майно рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: