Постанова

від 02.09.2015 по справі 826/7596/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 вересня 2015 року № 826/7596/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» (далі - позивач, ТОВ «Фінанспромгаз») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.04.2015 № 39926552208 та № 40026552208.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, під час судового розгляду допитано в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України ОСОБА_1, директора ТОВ «Фінанспромгаз».

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судове засідання не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.03.2015 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінанспромгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено Акт № 188/26-55-22-08/37955837 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 77400230 грн., а також порушення ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 79227499 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015:

№ 39926552208, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 79227499 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19806875 грн.;

№ 40026552208, яким у зв'язку з порушенням ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77400230 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19350059 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 77400230 грн., а також порушення ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 79227499 грн., стала встановлена ним нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Фінанспромгаз» та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», внаслідок:

отримання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Старксервіс»;

отримання вироку Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9742/14-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Флюід Тівіай»;

показань при допиті в якості свідка директора ТОВ «Старксервіс» гр. ОСОБА_3 у протоколі допиту свідка від 02.04.2014, який показав, що зареєстрував ТОВ «Старксервіс» на прохання свого знайомого за грошову винагороду без мети займатись підприємницькою діяльністю, хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів йому невідомо, статутний фонд ТОВ «Старксервіс» він не формував, рахунки в банківських установах не відкривав, місцезнаходження печатки та первинної документації ТОВ «Старксервіс» йому невідоме;

відсутності у ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, з огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» суд вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту та валових витрат за операціями з ним, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України для визначення об'єкта оподаткування включають витрати операційної діяльності, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг, а умовою віднесення витрат до складу валових витрат є фактичне придбання або виготовлення товарів (робіт, послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та валових витрат підлягає перевірці фактичне придбання (виготовлення) товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Як вбачається з Акту перевірки та матеріалів справи, що не заперечувалось представниками сторін, позивачем з ТОВ «Флюід Тівіай» укладено договори доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару від 01.11.2012 № 17/11-5 та № 25/11-2, договір купівлі-продажу від 01.11.2012 № 17/11-5, з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» укладено договір доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару від 01.11.2012 № 25/11-2, а з ТОВ «Старксервіс» - договір доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару від 28.12.2012 № 3/01-15 (далі - Договори). На підтвердження факту виконання вказаних Договорів складено відповідні акти приймання-передачі майна, акти виконаних робіт, звіти повіреного, а також ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» виписали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 77400230 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд приходить до висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначені документи не містять чітких відомостей про зміст та обсяг господарських операцій, адже в них не зазначено, які саме із послуг, обумовлених Договорами, та в якому об'ємі були надані позивачу.

З огляду на викладене, надані позивачем письмові документи не містять в собі відомостей, що свідчать про отримання від ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» послуг, обумовлених Договорами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2013 у справі № К/9991/75682/12.

Так само, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби в послугах та товарах, замовлених та придбаних у ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу».

Водночас, як видно з матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к, який набрав законної сили 30.10.2013, встановлено, зокрема, що: «Крім того, згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_4 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311, юридична адреса: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_4 Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_4 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_4 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_4 погодився на таку пропозицію. Приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством особою скерував ОСОБА_4 прибути до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом'янській, буд № 5, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_4, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Старксервіс»; статут ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва. В подальшому ОСОБА_4, під керівництвом та безпосереднім сприянням ОСОБА_2, відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) № 260063011903 у ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" (МФО 300669) та №26001103000084 у АТ "ФІНРОСТБАНК" (МФО 328599). Підписання ОСОБА_4 статутних документів ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації. Протягом 2012 - 2013 років на рахунок ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) від підприємств реального сектору економіки були перераховані грошові кошти, як оплата за начебто виконані роботи (послуги), поставку товарів, хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.».

Також з матеріалів справи вбачається, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9742/14-к, який набрав законної сили 26.09.2014, встановлено, зокрема, що: «ОСОБА_5 за попередньою домовленістю з невстановленою особою на ім'я «Андрій» створила суб'єкт підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю (далі «ТОВ») «Флюід Тівіай» (код ЄДРПОУ 38203902) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. Незважаючи на те, що вказане товариство було зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_5 взяла участь у його реєстрації не з метою здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, яка полягала в підробленні від її імені документів підприємства ТОВ «Флюід Тівіай» та подальшого ухилення від сплати податків. Так, на початку квітня 2012 року ОСОБА_5, знаходячись в м. Києві в районі станції метро «Контрактова Площа», вступила в попередню змову з невстановленими особами про реєстрацію на своє ім'я за грошову винагороду суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Флюід Тівіай» без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб. При цьому, ОСОБА_5 та не встановлені слідством особи заздалегідь домовились, що до діяльності ТОВ «Флюід Тівіай» вона не буде мати ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді директора, печатка, банківська система керування розрахунковим рахунком («Клієнт-банк») та інші реквізити підприємства залишаться у не встановлених слідством осіб, які будуть використовувати їх для імітації фінансово-господарської діяльності на свій розсуд; для надання їх діям законного вигляду (прикриття) вона має підписати статутні та інші документи ТОВ «Флюід Тівіай», без наміру здійснення підприємницької діяльності та призначення себе його керівником. ОСОБА_5, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, тобто те, що товариство створюється нею з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих спонукань погодилась на таку пропозицію та надала невстановленим особам (матеріали відносно яких розслідуються в окремому провадженні) завірені нею копії документів (копію паспорта громадянина України серія СО 144510, виданий Харківським РУГУ МВС України у м. Києві від 07.09.1999 р., та свій ідентифікаційний номер). Перебуваючи 11.04.2012 року в денний час доби в офісному приміщені розташованому за невстановленою слідством місці, в районі станції метро «Контрактова площа» Подільського району м. Києва, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що здійснює реєстрацію на своє ім'я товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ТОВ «Флюід Тівіай», для прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб (матеріали відносно яких розслідуються в окремому провадженні), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписала Протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Флюід Тівіай» від 09.04.2012 р., яким прийняла рішення про створення вказаного товариства. Після цього в цей же день ОСОБА_5 разом із невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, прибули до приватного нотаріуса у м. Києві ОСОБА_6, де вона підписала статут ТОВ «Флюід Тівіай» та довіреність, якою уповноважила невідомих їй осіб здійснити дії по реєстрації ТОВ «Флюід Тівіай» в органах державної влади та виконувати всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю в межах наданих повноважень. ОСОБА_5, виконавши всі дії, спрямовані на створення та державну реєстрацію ТОВ «Флюід Тівіай», всі реквізити створеного товариства, в тому числі печатку, систему дистанційного обслуговування розрахункових рахунків «Клієнт-банк» та інші документи, необхідні для створення видимості господарської діяльності, залишила у розпорядженні невстановлених слідством осіб, усвідомлюючи таким чином, що ТОВ «Флюід Тівіай» буде використано з метою прикриття незаконної діяльності, що полягає в підроблення від її імені документів підприємства ТОВ «Флюід Тівіай» та подальшого їх використання при ухиленні від сплати податків. Підписання ОСОБА_5 зазначених вище офіційних документів ТОВ «Флюід Тівіай» дало змогу здійснити реєстрацію товариства в органах державної влади та в державних цільових фондах. Дані дії ОСОБА_5 здійснювала виключно за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності. При реєстрації ТОВ «Флюід Тівіай» ОСОБА_5 не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність на вказаному товаристві. Діяльність ОСОБА_5, невстановленої особи на ім'я «Андрій», що зареєструвала за участю ОСОБА_5 ТОВ «Флюід Тівіай», а також інших невстановлених осіб, здійснювалася в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва… Підписання ОСОБА_5 реєстраційних документів ТОВ «Флюід Тівіай» дало змогу невстановленій особі на ім'я «Андрій» та іншим не встановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності зареєстрованого товариства. Використовуючи фіктивну юридичну особу - ТОВ «Флюід Тівіай», невстановлена особа на ім'я «Андрій» та інші невстановлені особи отримали можливість, минуючи ОСОБА_5, яка згідно документів товариства була його директором, укладати від імені ОСОБА_5 фіктивні господарські угоди та складати фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт), що свідчать про нібито реалізовані товари, роботи (послуги), надавати такі документи службовим особам підприємств для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, як видно з матеріалів справи, 02.04.2014 при допиті в якості свідка директора та співзасновника ТОВ «Старксервіс» гр. ОСОБА_3, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, дачу завідомо неправдивих показань, передбачених ст.ст. 384, 385 КК України, який викликаний для дачі показань у кримінальному провадженні № 32013110000000012, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, останній повідомив, що зареєстрував ТОВ «Старксервіс» на прохання свого знайомого за грошову винагороду без мети займатись підприємницькою діяльністю, хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів йому невідомо, статутний фонд ТОВ «Старксервіс» він не формував, рахунки в банківських установах не відкривав, місцезнаходження печатки та первинної документації ТОВ «Старксервіс» йому невідоме, будь-якої фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Старксервіс» він не здійснював, будь-які угоди від імені ТОВ «Старксервіс» не укладав.

При цьому, суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження особи, яка діяла від імені його контрагента, ідентифікував особу, що підписувала документи від імені ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай».

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 у справі № К/9991/26540/11.

Враховуючи, що складені з ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай» на підставі Договорів акти виконаних робіт, звіти повіреного та податкові накладні, які є доказами реальності здійснення господарських операцій, підписані невідомими особами від імені директора ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 та від імені директора ТОВ «Флюід Тівіай» ОСОБА_5, хоча у них навпроти підпису зазначені прізвища останніх, суд прийшов до висновку, що вказані первинні документи були оформлені з порушенням ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не беруться судом до уваги як докази реального виконання спірних господарських операцій.

Крім того, судом не можуть бути прийняті до уваги похідні документи фінансово-господарської діяльності позивача з третіми особами, які, на думку позивача, підтверджують виконання спірного Договору з ТОВ «Флюід Тівіай» щодо системи газопостачання, оскільки за змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт, що гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5 не мали наміру здійснювати та не здійснювали підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай» відповідно, суд прийшов до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

При цьому, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» виробничого обладнання, транспортного обладнання тощо. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.

Суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження, що обставини справи та надані документи підтверджують той факт, що зазначені господарські операції є безтоварними.

Фактичне неотримання товару, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1, директор ТОВ «Фінанспромгаз» підтвердив укладення Договорів та здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «Фінанспромгаз» та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу». Зазначив, що особисто зустрічався з директором ТОВ «Старксервіс» ОСОБА_3 та обговорював умови договору, підписували договір. В свою чергу з директором ТОВ «Флюід Тівіай» ОСОБА_5 спілкувався в телефонному режимі, з якою познайомився за рекомендацією ОСОБА_3 Договори з ТОВ «Флюід Тівіай» підписувались шляхом їх передачі через кур'єра або поштою. З директором ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» зустрічався особисто та підписував договір.

Суд критично оцінює такі покази свідка з огляду на те, що саме по собі укладення Договорів не свідчить про їх фактичне виконання, в той час як ОСОБА_1 не надано жодних показів стосовно безпосереднього здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу». За таких обставин, а також зважаючи на те, що покази свідка ОСОБА_1 суперечать встановленим судом обставинам, покази вказаного свідка не можуть бути прийняті судом до уваги.

Таким чином, з матеріалів справи видно, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вищевказаних Договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Фінанспромгаз» податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані Договори є нікчемними відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит та на формування валових витрат.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 у справі № К/9991/26540/11.

Відповідно до п.п. 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 (далі - Порядок № 1379), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судом, податкові накладні виписані ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай» на користь позивача, з урахуванням обставин встановлених вироками Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к та Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9742/14-к, фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку № 1379 підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а не останніми, хоча у них навпроти підпису зазначені прізвища останніх, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим дані податкові накладні за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що, по-перше, податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірний період на частину суми у розмірі 77400230 грн. фактично є недійсними та виписані позивачу на підставі нікчемних правочинів, по-друге, ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай», податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Фінанспромгаз» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановленої особи від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цих товариств, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, суд прийшов до висновку, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 244 2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В той же час, податкові накладні ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» виписані позивачу на підставі нікчемного правочину з таким товариством.

Крім того, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи безтоварність, тобто лише документальне оформлення господарських операцій на підставі нікчемних Договорів між позивачем та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», а також те, що акти виконаних робіт виписані ТОВ «Старксервіс» та ТОВ «Флюід Тівіай» на користь позивача з урахуванням обставин встановлених вироками Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 у справі № 761/22932/13-к та Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9742/14-к фактично є недійсними, так як всупереч вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а не останніми, хоча у них навпроти підпису зазначені прізвища останніх, а доказів зворотнього суду не надано, у зв'язку з чим вказані документи за висновком суду не можуть породжувати жодних правових наслідків і бути підставою для формування валових витрат, суд прийшов до висновку, що витрати ТОВ «Фінанспромгаз» на порушення ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак неправомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Суд зауважує, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих виконавцями податкових накладних та актах прийому-передачі наданих послуг, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень доведено, що зазначені вище правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а відтак суд приходить до висновку про безтоварність, тобто лише документальне оформлення, відповідних господарських операцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактичного здійснення господарських операцій не було, тому позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», у зв'язку з чим, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 15.04.2015 № 39926552208 та № 40026552208 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» (код ЄДРПОУ 37955837) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко