Ухвала

від 28.05.2012 по справі 26/5009/5920/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

28.05.12 Справа № 26/5009/5920/11

Кредитори - 1/ Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»(пр.

Маяковського, 20-а, м. Запоріжжя. 69600 )

2/ Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

3/ Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності в особі Виконавчої дирекції

4/ Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

5/ Запорізький міський центр зайнятості

6/ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжі

Банкрут -Товариство з обмеженою відповідальністю «Совавтотранс»(юрид. адреса: вул. Заводська, 3, м. Запоріжжя. 69037; факт. Адреса: вул. Східна, 11, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 33700817)

Банк , здійснюючий розрахункове-касове обслуговування боржника -Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»

Суддя Юлдашев О.О.

Представники сторін:

Від кредиторів - 1. ОСОБА_1, довіреність №3332 від 16.09.2011р.

Від банкрута -не з'явився.

Ліквідатор -ОСОБА_2 (не прибув).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04 жовтня 2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Совавтотранс»(юрид. Адреса: вул. Заводська, 3, м. Запоріжжя. 69037; факт. Адреса: вул. Східна, 11, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 33700817) та призначено підготовче засідання на 11.10.2011р.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Запорізької області від 11.10.2011р. у справі №26/5009/5920 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»у сумі 1 850 460,01 грн., введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Совавтотранс»та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2 (ліцензія серії АВ № 547984).

Ухвалою попереднього від 06.12.2011р. у справі № 26/5009/5920/11 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів ТОВ «Совавтотранс»:

1/ Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - 9 433,78 грн., з них: 9 126,49 грн. -основний борг - 3-тя черга, 307,29 грн. -пеня - 6-та черга.

2/ Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 3 058.59 грн. -основний борг - 2-га черга.

3/ Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя - 60 982,77 грн., з них: 57 430,25 грн. -основний борг - 2-га черга, 3 552,52 грн. -штрафні санкції - 6-та черга.

4/ Запорізький міський центр зайнятості - 3 275,72 грн. -основний борг - 2-га черга.

5/ Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі - 2 175,00 грн. - основний борг - 2-га черга.

6/ Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»- 3 015 895,29 грн. - 1-ша черга -вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою попереднього засідання від 17.01.2012р. у справі № 26/5009/5920/11 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 06.12.2011р. Резолютивну частину ухвали суду від 06.12.2011р. доповнено реченням наступного змісту: «Визнати заборгованість боржника по заробітній платі перед працівниками підприємства за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство боржника чи припиненню трудових відносин у сумі 19 133,98 грн. - 1-ша черга; та заборгованість по заробітній платі, яка виникла пізніше, ніж за три місяці роботи у сумі 176 317,71 грн. - 2-га черга.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08.02.2012р. у справі № 26/5009/ 5920/11 ТОВ «Совавтотранс»(юрид. Адреса: вул. Заводська, 3, м. Запоріжжя. 69037; факт. адреса: вул. Східна, 11, м. Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 33700817) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом -Закон про банкрутство) та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2 (ліцензія серії АВ № 547984).

10 травня 2012р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»на дії ліквідатора ТОВ «Совавтотранс» (код ЄДРПОУ 33700817), в який скаржник просить зобов'язати ліквідатора ТОВ «Совавтотранс»ОСОБА_2 здійснити продаж (реалізацію) майна ТОВ «Совавтотранс»без нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону про банкрутство, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Із поданої скарги вбачається, що 13.04.2012р. комітетом кредиторів ТОВ «Совавтотранс»затверджено звіт про оцінку майна банкрута, відповідно до якого ринкова вартість транспортних засобів (далі -ОСОБА_1), що знаходиться у власності ТОВ «Совавтотранс», станом на 27 лютого 2012 року становить: 575 200 (п'ятсот сімдесят п'ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, без урахування ПДВ.

Також, 13.04.2012р. комітетом кредиторів ТОВ «Совавтотранс»прийнято рішення про продаж майна, затверджено порядок продажу майна банкрута на відкритих публічних торгах (аукціоні) та встановлено, що початковою ціною є ціна відповідно до звіту про оцінку.

Листом від 16 квітня 2012р. ліквідатор повідомив, що продаж майна банкрута (ТОВ «Совавтотранс») буде здійснюватись із нарахуванням податку на додану вартість (надалі по тексту - ПДВ). Свою позицію ліквідатор обґрунтовує тим, що банкрут (ТОВ «Совавтотранс») зареєстрований як платник податку на додану вартість, тому продаж майна вказаного товариства повинно здійснюватися з нарахуванням ПДВ.

Так, підпунктом 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України (надалі по тексту -Кодекс) передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити,

задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 36.2 ст. 36 Кодексу податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 Кодексу встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 9.1.3 пункту 9.1 ст. 9 Кодексу до загальнодержавних податків та зборів належить податок на додану вартість.

Відповідно до вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»не погоджується позицією ліквідатора, в частині продажу майна із нарахування ПДВ. Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

Частина 1 ст. 23 Закону про банкрутство передбачає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута і зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який суттєво відрізняється від статусу боржника. Так, згідно з положеннями зазначеної ст. 23 Закону про банкрутство, в банкрута припиняється підприємницька діяльність, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені в частині 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі про банкрутство, і він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями Закону про банкрутство та виходять за межі його компетенції. Тому податкові зобов'язання, що виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі про банкрутство, у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) -можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений нормами Закону. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних та експлуатаційних витрат, а також інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Вказане також підтверджується тим, що законодавець чітко визначив призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі, з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 ст. 30 Закону про банкрутство, ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Отже, згідно з приписами Закону про банкрутство, кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З цього рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст. 31 Закону про банкрутство (ч. 8 ст. 30 Закону про банкрутство), поточні комунальні й експлуатаційні платежі, а також інші витрати, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Стаття 31 Закону про банкрутство розкриває склад витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (п.п. «г»п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону). Оскільки сплата податку на додану вартість з продажу майна боржника значно знижує обсяг ліквідаційної маси, то законодавець мав прямо виділити цей вид витрат, оскільки він має істотне значення. Однак законодавець прямо не визначає сплату суми податку на додану вартість, як витрати, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, тому її не можна віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів. Не можливо віднести і податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли у процедурі ліквідації при продажу майна боржника, до третьої черги вимог кредиторів, оскільки в цю чергу підлягають задоволенню лише вимоги конкурсних кредиторів, визнаних судом у порядку ст.ст. 14 та 23 Закону про банкрутство.

Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тому скаржник вважає, що в ліквідаційній процедурі в боржника-банкрута не з'являється жодних додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону про банкрутство. Тобто в боржника при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом в такої особи виникає особливий статус, який є значно відмінним від статусу боржника. Виходячи з аналізу положень ст. ст. 23, 25, 30, 31 Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується нарахування та сплати суми ПДВ, то законодавець прямо не визначив їх в якості витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури (пп. «г»п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство).

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. 14, 23 Закону про банкрутство. Тобто, у банкрута при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язання зі сплати ПДВ, а продаж здійснюється без нарахування ПДВ. З цього питання Вищим господарським судом України надано роз'яснення, які листом від 05.02.2010р. № 05-06/520/78 направлено на адресу ДПА України.

Заслухавши пояснення представників, обговоривши доводи скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що скарга філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України: «Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України «Про банки і банківську діяльність», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.». Отже, положеннями п. 1.3. ст. 1 Податкового кодексу України встановлено, що з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону про банкрутство, без застосування норм Податкового кодексу України.

Таким чином, діючим законодавством встановлено, що норми Податкового кодексу України не застосовуються до осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство.

При цьому Законом про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ст. 23 Закону про банкрутство).

Отже, у зв'язку з визнанням боржника банкрутом у такої особи виникає особливий правовий статус, який значно відмінний від статусу боржника. Так, згідно положень зазначеної ст. 23 Закону про банкрутство у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження, визначені у ч. 1 вказаної статті, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Отже, правосуб'єктність ліквідатора визначена в Законі про банкрутство та він позбавлений права здійснювати повноваження, які не передбачені положеннями вказаного закону та виходять за межі його компетенції. Тому, податкові зобов'язання, які виникають в ліквідаційній процедурі, мають бути обумовлені саме в Законі про банкрутство, у зв'язку з чим на ліквідатора покладається відповідний обов'язок їх сплатити.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута, в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії), можуть виникати виключно у випадках прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений нормами Закону. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Тому, висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що нові зобов'язання боржника в процедурі ліквідації взагалі не виникають, є необґрунтованим. Вказане також підтверджується тим, що законодавцем чітко визначено призначення коштів єдиного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі - основний рахунок. Згідно з приписами Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому ст. 31 цього Закону (ч. 8 ст. 30 Закону), та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).

Стаття 31 Закону про банкрутство розкриває склад витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону). Оскільки сплата податку на додану вартість з продажу майна боржника значно знижує обсяг ліквідаційної маси, то законодавець повинен був прямо виділити цей вид витрат, т. я. він має істотне значення. Однак, законодавець прямо не визначає сплату суми податку на додану вартість як витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, тому її не можна віднести до першої черги задоволення вимог кредиторів. Вказане також свідчить про необґрунтованість нарахування податку на додану вартість при продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі. Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З викладеного випливає, що в ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст. ст. 14, 23 Закону, а тому у боржника при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

Із вказаного питання Вищим господарським судом України надано роз'яснення, які листом від 05.02.2010р. № 05-06/520/78 направлено на адресу ДПА України.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає за доцільне задовольнити скаргу філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя».

Керуючись ст. ст. 14, 23, ч. 4. ст. 24. 25, 30, 31 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 9, 16. 36, Податкового кодексу України та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»задовольнити.

2. Зобов'язати ліквідатора ТОВ «Совавтотранс»ОСОБА_2 здійснити продаж майна банкрута без нарахування податку на додану вартість.

3. Копію ухвали направити кредиторам, банкруту, ліквідатору ОСОБА_2, Головному управлінню юстиції у Запорізькій області.

Суддя О.О. Юлдашев

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.