Ухвала

від 07.02.2014 по справі 13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07.02.2014 Справа № 13/244

Суддя Серкіз В.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виданого господарським судом 24.04.2003р. у справі № 13/244

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стофф енд Крафт», м. Запоріжжя

про стягнення 1 262,15 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2003р. у справі № 13/244 позов Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стофф енд Крафт» про стягнення 1 262,15 грн. заборгованості за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом № 1812/02 від 18.12.2002р. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стофф енд Крафт» на користь Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс» основну заборгованість в сумі 450,00 грн., пеню в розмірі 12,15 грн., державного мита в сумі 51,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.04.2003р. на виконання вказаного рішення, господарським судом Запорізької області видано наказ № 13/244.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2003р., виправлено описку, допущену в описовій та резолютивній частинах рішення суду від 26.03.2003р. по справі № 13/244. В описовій частині рішення замість слів: «…Доказательств погашения оставшиеся части требований - 450 грн. основного долга …В» вказати: В«…Доказательств погашения оставшиеся части требований - 800 грн. основного долга…В» . Другий абзац резолютивної частини викласти як: «Взыскать с Общества с ограниченной ответственностью В«Стофф Энд КрафтВ» 69035 г. Запорожье ул. Победы, 63/308 (т/с 26003354959001 в ЗРУ Приватбанк МФО 313399 ОКПО 31920950) в пользу Закрытого акционерного общества В«Аско - трансВ» г. Киев ул. Святошинская, 34 (т/с 26007284812001 в Печерском филиале КБ Приватбанк г. Киева МФО 300711 ОКПО 30635392) основного долга в сумме 800 (восемьсот) грн., пени в размере 12 (двенадцать) грн. 15 коп., госпошлина в сумме 51 (пятьдесят одна) грн., 118 (сто восемнадцать) грн. расходов на информационно - техническое обеспечение судебного процесса. Выдать приказ…». Раніше виданий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стофф енд Крафт» на користь Закритого акціонерного товариства «Аско-Транс» основну заборгованість в сумі 450,00 грн., пеню в розмірі 12,15 грн., державного мита в сумі 51,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рахувати таким, що не підлягає виконанню.

24.04.2003р. на виконання вказаного рішення, господарським судом Запорізької області видано наказ № 13/244.

06.02.2014р. на адресу господарського суду від ТОВ «Транс-Сервіс» в порядку ст. 117 ГПК України надійшла заява № 02-юр від 06.02.2014р. про визнання наказу від 24.04.2003р. у справі № 13/244 таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши матеріали справи та заяви, господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вищевказаної заяви з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони

Надану заяву ТОВ В«Транс-СервісВ» обґрунтовує тим, що ТОВ В«Транс-СервісВ» з жовтня 1998 року по теперішній час є власником нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору, посвідченого ОСОБА_1І приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області № 1-2604 від 01.10.1998р. В січні 2014 року ТОВ В«Транс-СервісВ» під час реєстрації зазначеної вище квартири в Державному реєстрі прав та обтяжень права власності на нерухоме майно, дізналось, що на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт постановою № 1661/5 від 10.09.2003р. виданою державним виконавцем Карпенко О.В. відділу Державної виконавчої служби Орджонікідзевського району міста Запоріжжя. Вказана постанова була винесена на підставі наказу господарського суду Запорізької області № 13/244 від 24.04.2003р. Згідно зазначеного наказу № 13/244 від 24.04.2003р., було накладено арешт на все майно, що належить ТОВ «Стофф енд Крафт», а саме квартиру АДРЕСА_1 з метою виконання судового рішення по стягненню з ТОВ «Стофф енд Крафт» на користь ЗАТ «Аско-Транс»суми в розмірі 981,15 грн. З огляду на викладене, квартира АДРЕСА_1 з 01.10.1998р. по теперішній час належить на праві власності ТОВ В«Транс-СервісВ» та будь-яким чином не відчужувалась, в застави та іпотеки не передавалась і не є власністю боржника. Таким чином ТОВ В«Транс-СервісВ» вважає, що наказ господарського суду Запорізької області № 13/244 від 24.04.2003р. було видано помилково.

Статтею 85 ГПК України встановлено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2003р. у справі № 13/244 не було оскаржено до апеляції то відповідно до ст. 116 ГПК України господарським судом правомірно було видано наказ № 13/244 від 24.04.2003р.

Приписами частини 2 ст. 117 ГПК України визначено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч. 4 ст. 117 ГПК України, господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Відповідно до п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» , частина четверта ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті :

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за ново виявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Наведений перелік підстав є вичерпним.

Видаючи накази у цій справі на виконання рішення від 26.03.2003р. господарський суд Запорізької області керувався приписами чинного ГПК України, а саме ст. 85, 93, 116 ГПК України.

На теперішній час рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2003р. у справі № 13/244 не виконано.

Господарський суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 117 ГПК України заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню можуть подавати до господарського суду лише стягувач або боржник.

Також, господарський суд, звертає увагу заявника на те, що в наказі господарського суду Запорізької області № 13/244 від 24.04.2003р. не зазначено жодної вимоги щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав, визначених ч. 4 ст. 117 ГПК України для визнання господарським судом Запорізької області наказу від 24.04.2003р., що не підлягає виконанню у справі № 13/244. У зв'язку з чим, судом відмовляється у задоволенні заяви ТОВ В«Транс-СервісВ» про визнання судового наказу від 24.04.2003р. таким, що не підлягає виконанню у справі № 13/244.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛ И В:

В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю В«Транс-СервісВ» № 02-юр від 06.02.2014р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виданого господарським судом 24.04.2003р. у справі 13/244 відмовити.

Суддя В.Г.Серкіз