Постанова

від 24.09.2015 по справі 916/2721/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р.Справа № 916/2721/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С, ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури - ОСОБА_2, посвідчення № 033852, дата видачі : 15.06.15р.;

від Міністерства оборони України - ОСОБА_3, довіреність № 220/350/д, дата видачі : 18.05.15р.

від відповідача 1 - ОСОБА_4, довіреність № 176, дата видачі : 09.09.15р.;

/відповідач 2 не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений належним чином ( див. повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.09.15р./

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015року

по справі № 916/2721/15

за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до відповідачів: 1 . Державного підприємства Міністерства оборони України „ПівденьвійськбудВ» , м.Одеса

2 .Товариства з обмеженою відповідальністю „НеолітВ» , м.Одеса

про визнання договору недійсним та повернення державного майна

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України /.

Встановив:

У липні 2015р. заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України (далі- ДП МОУ) „ПівденьвійськбудВ» та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) „НеолітВ» про визнання договору про надання послуг з тимчасового зберігання майна №4/1 від 02.01.2015р. недійсним та повернення будівлі під літ. Б площею 1160 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одесса, вул. Боровського буд. 41-В.

Позовні вимоги з посиланням на ст. 121 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 ЗУ В«Про прокуратуруВ» , ст.ст. 203, 215, 235 ЦК України, мотивовані тим, що вищевказаний договір є удаваним правочином, який укладений між ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» та ТОВ „НеолітВ» для приховання іншого правочину, який вони вчинили, а саме - договору оренди нерухомого державного майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2015р. (суддя Рога Н.В.) встановлено, що наявні всі правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним через недодержання в момент його вчинення вимог ст.287 ГК України та ст.ст.5,11 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ОСОБА_2 розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від4.10.95р. №786, але у задоволенні позову відмовлено з огляду на розірвання договору сторонами під час розгляду спору.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, заступник військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник вважає оскаржене рішенням суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що у свою чергу призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Він стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з тим, що правовідносини сторін за договором № 4/1 припинились з 01.08.2015р. розірванням договору вказаний договір не може бути визнаний недійсним є хибним, оскільки не відповідає ст. ст. 16, 203, 215, 235 ЦК України.

Представник Міністерства обороні України у судовому засіданні підтримує правову позицію військового прокурора в даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015р. без змін, а апеляційну скаргу Військового прокурора Одеського Південного гарнізону без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 02 січня 2015р. між ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» (Виконавець) з одного боку та ТОВ „НеолітВ» (Замовник) уклали договір №4/1 про послуги зі зберігання рухомого майна замовника /а.с. 15-17, п.п. 1.1/.

Згідно п.п. 1.2 замовник замовляє, а виконавець надає послуги по прийому та тимчасовому зберіганню рухомого майна (будівельні матеріали, тара, товари господарського призначення та інші) на своїй території в м.Одесі по вул. М.Боровського 41-В.

У відповідності до п.п. 2.1 виконавець, для тимчасового розміщення та зберігання майна замовника, кількість якого оформлюється накладною, надає нежитлові приміщення, фактичне використання яких оформлюється актом наданих послуг, який є невід'ємною частиною даного договору та складається щомісячно до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Сторони узгодили, що розмір плати за надання послуг по зберіганню майна замовника є договірною величиною та становить 25 грн. в місяць за 1 кв. м. площі (з ПДВ) у складських приміщеннях, та 7 грн. 50 коп. на площадках відкритого зберігання /п.п. 3.1/.

Згідно п.п. 3.4 розмір плати на надані послуги переглядається у разі зміни методики її розрахунку, змін цін та тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

П.п. 8.1 встановив, що даний договір діє з моменту підписання по 31.12.2015р..

Звертаючись з позовом до суду Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зазначив, що нерухоме майно виробничо-складського комплексу по адресу: м. Одеса, вул. Боровського, 41-В , в тому числі приміщення під літ.В»БВ» , загальною площею 1160 кв.м, є державним майном та знаходиться на балансовому обліку і в експлуатації у ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» , яке здійснює право повного господарського відання щодо майна, закріпленого за ним державою.

Перевірками використання майна встановлено, що діяльність з надання послуг зберігання з боку ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» не здійснювалась , а ТОВ „НеолітВ» здійснювало свою господарську діяльність по виготовленню тротуарної плитки у приміщенні складу під літ.В»БВ» , площею 1160 кв. м., за адресою: м. Одеса, вул. Боровського, 41-В.

Зважаючи на означене, військовий прокурор вважає договір №4/1 про надання послуг з тимчасового зберігання від 02.01.2015р. удаваним правочином, який укладений з метою приховання іншого правочину , якій на справді було вчинено, а саме договору оренди нерухомого державного майна.

В силу положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Даний договір дійсно укладено без дотримання вимог ст. 287 ГК України, ст.ст. 5, 9, 11 ЗУ „Про оренду державного та комунального майнаВ» щодо визначення особи орендодавця, якою може бути лише Фонд державного майна України; здійснення оцінки майна, що передається в користування; визначення розміру орендної плати тощо.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, зокрема щодо його відповідності вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Таким чином, судом вірно встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним Договору №4/1 про надання послуг з тимчасового зберігання від 02.01.2015р., який є удаваним правочином, що приховує правовідносини між сторонами з оренди державного майна, які встановлені без додержання вимог чинного законодавства.

Відмовляючи в позові в частині визнання недійсним договору про надання послуг з тимчасового зберігання майна №4/1 від 02.01.2015р. місцевий суд зазначив, що визнання зазначеного господарського договору недійсним можливе лише на майбутнє, а оскільки правовідносини сторін припинились за їх згодою з 01.08.2015р. то й задовольняти позов в даній частині немає правових підстав.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком місцевого суду, оскільки така правова позиція місцевого суду не узгоджується з приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року№13, від 10 липня 2014 року №6, від 24 листопада 2014 року № 2 в якій зазначається, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову, отже припинення правовідносин сторін з 01.08.2015р. не може слугувати підставою відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору №4/1 про надання послуг з тимчасового зберігання майна від 02.01.2015р..

В той же час, судова колегія вважає вірним рішення суду в частині відмови в задоволені вимоги про зобов'язання ТОВ „НеолітВ» повернути за актом прийому-передачі Міністерству оборони України приміщення будівлі під літ. Б площею 1160 кв. м., яка розташована за адресою: м. Одесса, вул. Боровського (Промислова), буд. 41-В, оскільки, по - перше, за оспорюваним договором воно не передавалось ТОВ "Неоліт" за актом-приймання передачі, по-друге, судом вірно встановлено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін такого правочину, а Міністерство оборони України не є стороною в договорі №4/1 від 02.01.2015р.. Крім того, представник ДП МОУ „ПівденьвійськбудВ» в судовому засіданні підтвердив факт повернення першому відповідачу після розірвання спірного договору приміщень, що були його предметом.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Одеської області від 13.08. 2015 року по справі № 916/2721/15 - скасувати частково з викладенням його резолютивної частини в іншій редакції.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів:

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2015р. по справі №916/2721/15 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„1.Позовні вимоги заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про надання послуг з тимчасового зберігання майна №4/1 від 02.01.2015р., укладений між Державним Підприємством Міністерства оборони України „ПівденьвійськбудВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю „НеолітВ» .

2.В решті позову відмовити.

3.Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України „ПівденьвійськбудВ» (65063 м. Одеса вул. Армійська буд. №18, ЄДРПОУ 24968798, ІПН 249687915428, св. №22801631, р/р26006054322598 у банку ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ В»ПРИВАТБАНКВ» , м. Одесса МФО 328704) та Товариства з обмеженою відповідальністю „НеолітВ» (65106, м. Одесса вул. Бригадна буд. №5/1, ЄДРПОУ 32700659, ІПН 327006515513, св. №200142249 р/р 26007276281 в ПАТ В«МАРФІН БАНКВ» м. Іллічівськ, МФО 328168) до державного бюджету України /отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990/ через ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області по 609 грн. судового збору за розгляд позову з кожного."

2. Стягнути з з Державного підприємства Міністерства оборони України „ПівденьвійськбудВ» ( ЄДРПОУ 24968798, ІПН 249687915428, св. №22801631, р/р26006054322598 у банку ЮЖНЕ ГРУ ПАТ КБ В»ПРИВАТБАНКВ» , м. Одесса МФО 328704, адреса: 65063 м. Одеса вул. Армійська буд. №18) та Товариства з обмеженою відповідальністю „НеолітВ» (ЄДРПОУ 32700659, ІПН 327006515513, св. №200142249 р/р 26007276281 в ПАО В«МАРФІН БАНКВ» м. Іллічівськ, МФО 328168 адрес: 65106, м. Одесса вул. Бригадна буд. №5/1) до державного бюджету України /отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ отримувача: 38016923, банк отримувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990/ через ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в Одеській області по 304,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги з кожного.

Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 29.09.2015р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов