Ухвала

від 08.12.2015 по справі 916/2721/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08 грудня 2015 року Справа № 916/2721/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 916/2721/15 господарського суду Одеської області за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт" про визнання договору недійсним та повернення державного майна -

В с т а н о в и в:

Подана Державним підприємством Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" (далі - ДП"Південьвійськбуд", Заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Апеляційний господарський суд зобов'язаний невідкладно надіслати скаргу разом зі справою до Вищого господарського суду України.

В даному випадку, касаційну скаргу ДП"Південьвійськбуд" направлено безпосередньо до Вищого господарського суду України.

Згідно ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

При цьому, частиною 2 статті 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 року № 11 зазначено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку, зокрема оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо. Тобто, додатки до касаційної скарги, як то: платіжні документи, квитанції установ зв'язку, подаються до господарського суду тільки в оригіналі.

В даному випадку додані Заявником до касаційної скарги ксерокопії фіскальних чеків №№ 9755, 9756 від 22.10.2015р., не можуть бути визнані належними доказами направлення копій касаційної скарги іншим сторонам у справі.

01.11.2011р. набрав чинності Закон України "Про судовий збір" (далі - ЗУ "Про судовий збір") від 08.07.2011 року N 3674-VI, ст. 4 якого встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (в даному випадку на 1 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 1218,00 грн.).

Частиною 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), було встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат), з позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

В даному випадку, предметом спору у даній справі є дві немайнові вимоги, а саме про визнання договору недійсним та повернення державного майна. Отже, на момент подання позову судовий збір підлягав сплаті у розмірі 2436,00 грн., тобто по 1 розміру мінімальної заробітної плати -1218,00 грн. за кожну вимогу.

Разом з цим, ДП "Південьвійськбуд" звернулось з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 року у даній справі, яку було направлено до Вищого господарського суду України 22.10.2015 р.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України №484-VІІІ від 25.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору та пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно до п.п.5 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір", у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги .

Відповідно до статті 8 ЗУ "Про судовий збір"

суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору.

Водночас, ДП "Південьвійськбуд" подано клопотання про звільнення від сплати судового збору до винесення судом рішення у справі. Клопотання ДП "Південьвійськбуд" обґрунтовано загальним посиланням на те, що у нього відсутні кошти на сплату судового збору.

Проте, вказаною статтею 8 ЗУ "Про судовий збір" передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Слід також врахувати, що положення ст.8 ЗУ "Про судовий збір" наділяють суд правом на звільнення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору, чого зі змісту клопотання ДП "Південьвійськбуд" не вбачається.

Таким чином, наведені ДП "Південьвійськбуд" у клопотанні обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору у даному випадку, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Пунктом 3, 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову, до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі та документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання ДП "Південьвійськбуд" про звільнення від сплати судового збору. З урахуванням приписів п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що подана ДП "Південьвійськбуд" касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Клопотання ДП "Південьвійськбуд" про звільнення від сплати судового збору відхилити.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Південьвійськбуд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 916/2721/15 повернути без розгляду.

Головуючий суддя Малетич М.М.

Судді Круглікова К.С.

Мамонтова О.М.