Постанова

від 28.09.2015 по справі 906/886/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р. Справа № 906/886/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - Сільськогосподарського фермерського господарства "Колос" на рішення господарського суду Житомирської області від 22.07.15 р.

у справі № 906/886/15 (суддя Кудряшова Ю.В. )

позивач Прокурор Романівського району в інтересах держави в особі Садківської сільської ради Романвського району Житомирської області

відповідач ОСОБА_1 фермерське господарство "Колос"

про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки загальною площею 6,0 га

за участю представників сторін:

органу прокуратури - ОСОБА_2 (посвідчення №031264 від 12.01.2015 року);

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.07.2015 року у справі №906/886/15 позов Прокурора Романівського району в інтересах держави в особі Садківської сільської ради Романвського району Житомирської області до Сільськогосподарського фермерського господарства "Колос" про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки загальною площею 6,0 га задоволено. Зобоов'язано ОСОБА_1 фермерське господарство "Колос" повернути Садківській сільській раді Житомирської області тимчасово зайняту земельну ділянку загальною площею 6,0 га та вартістю 102 904,92 грн., яка розташована на території Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області (землі запасу).

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 фермерським господарством "Колос" в дохід Державного бюджету 2058,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Прокурор Романівського району у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, оскільки останні були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.4 ухвали апеляційного суду від 14.08.2015 року та п.2 ухвали апеляційного суду від 07.09.2015 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.1997 року між ОСОБА_1 фермерським господарством "Колос" (орендар/відповідач) та Садківською сільською радою (орендодавець/позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди, а.с.13-14), який 06.05.1999 зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №1 Садківською радою народних депутатів Дзержинського району Житомирської області.

Відповідно до п.1 договору оренди, Садківська сільська рада, на підставі рішення сесії №5 від 23.05.1997 надає, а ОСОБА_1 фермерське господарство "Колос" приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 6,0 га, у тому числі рілля 6,0 га, згідно з планом землекористування, що додається до договору. Власник землі сільська рада передає СФГ "Колос" землю в належному стані і придатну для вирощування на ній сільськогосподарських культур з зазначенням меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) та з врученням плану тимчасового землекористування, виданого землевпорядними організаціями Дзержинського району.

Пунктом 1.2. договору оренди визначено, що земельна ділянка надається строком на 5 років для сільськогосподарського використання.

Згідно п.п. 5.6. договору оренди після закінчення дії договору, орендар має переважне право на його продовження. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендодавець зобов'язаний прийняти від орендаря по акту прийому-передачі земельну ділянку після закінчення строку дії договору (п.п. 3.2.3. договору оренди).

Також п.п. 5.5. договору оренди передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який було надано земельну ділянку в оренду, якщо за три місяці до його закінчення орендодавець повідомить орендаря про не продовження дії договору.

Строк дії даного договору оренди земельної ділянки закінчився 06.05.2004 року.

Слід зазначити, що 01.01.2002 року набув чинності новий Земельний кодекс України, згідно якого орендодавцями земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів виступали відповідні місцеві державні адміністрації, в той час, як на момент передачі земельної ділянки в оренду по даній справі, а саме, у 1997 році ці функції належали сільській раді.

Згідно пункту 3 Перехідних положень Земельного Кодексу України у випадках, коли земельні ділянки надані в оренду до введення в дію цього Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.116, ст.124 Земельного кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спору) питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, на момент виникнення у СФГ "Колос" переважного права на поновлення спірного договору оренди землі, тобто станом на 06.05.2004 року, умовами договору та чинним, на той час, законодавством не передбачалось автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалось переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін було можливе лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яке Садківською сільською радою не приймалось.

Оскільки, СФГ "Колос" договору на оренду зазначеної земельної ділянки з Романівською районною державною адміністрацією не укладало, а на неодноразові звернення Садківської сільської ради земельну ділянку не повернуло, про що свідчить акт обстеження земельної ділянки від 10.03.2015 року (а.с.32), прокурор в особі Садківської сільської ради, посилаючись на вимоги ст.ст. 211, 212 Земельного Кодексу, звернувся до господарського суду з позовом до СФГ "Колос" про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки в державну власність.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, та відповідно, зобов'язав СФГ "Колос" повернути Садківській сільській раді Житомирської області тимчасово зайняту земельну ділянку загальною площею 6,0 га та вартістю 102 904,92 грн., яка розташована на території Садківської сільської ради Романівського району Житомирської області (землі запасу).

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч.3 ст.2 ГПК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів; інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин; в основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

В пункті 3 постанови № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

З огляду на викладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган (у т.ч. орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент подачі позову), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгекадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року №14 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.

Згідно пункту 12 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідно до змін, внесених до земельного законодавства України, на момент звернення прокурора з даним позовом територіальним органом центрального органу виконавчої влади, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем у даній справі прокурор зазначив Садківську сільську раду, тобто прокурором при зверненні до суду невірно визначено орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи те, що прокурор невірно визначив центрального орган державної виконавчої влади, який наділений повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, і в розпорядження якого як представника власника - держави, підлягала б поверненню дана земельна ділянка, та зважаючи на те, що суд в силу вимог Господарського процесуального кодексу України не наділений повноваженнями встановлювати позивача і залучати його до справи, колегія суддів прйишла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу прокурора на те, що дане рішення не є перешкодою для звернення до суду за захистом інтересів держави з іншим позовом, при цьому правильно вказавши орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, не підлягає задоволенню клопотання прокурора від 08.09.2015 року про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в Житомирській області, оскільки залучення останнього в якості третьої особи не призведе до захисту його прав та законних інтересів.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу відповідача слід задоволити, а рішення господарського суду Житомирської області - скасувати, прийнявши нове рішення, яким в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 фермерське господарство "Колос" - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомрської області від 22.07.2015 року у справі №906/886/15 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.