Ухвала

від 24.09.2015 по справі 0870/10866/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2015 рокусправа № 0870/10866/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріал»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріал» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріал» (далі - ТОВ «Аріал») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя), в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0002382211 від 24.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107 084,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 94 000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13 084,25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року позов задоволено частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя №0002382211 від 24.10.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Аріал» в розмірі 41 668 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, присуджено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 417,63 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Аріал» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя в період з 21.09.2012 року по 27.09.2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Аріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Абсолют АМ» та ТОВ «Глорія-НЕТ» за період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року, за результатами якої складено акт №116/22- 11/32469888 від 03.10.2012 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.1.3 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2 та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закону № 168/97-ВР), п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Аріал» занижено податок на додану вартість в сумі 94 000 грн., в тому числі за липень 2010 року - 14 333 грн., серпень 2010 року - 19 167 грн., вересень 2010 року - 18 833 грн., березень 2011 року - 41 667 грн.

Висновки акту перевірки про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства обґрунтовані нікчемністю укладених між позивачем та зазначеними контрагентами правочинів, а оформлені податкові накладні не засвідчують факт придбання платником податку робіт, послуг та не є підставою для включення до складу податкового кредиту. Такий висновок ґрунтується на обставинах, установлених вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя (справа №0814/183/2012, 1/814/111/2012 від 13.03.2012), відповідно до якого фінансово-господарську діяльність ТОВ "Абсолют АМ" визнано фіктивною та на відсутності доказів щодо реального виконання ТОВ "Глорія-Нет" умов договору, а також на отриманому від ДПІ у м. Рівне акту перевірки №636/23-100/37245999 від 20.05.2011 року про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Глорія-НЕТ». За висновком податкового органу документи щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Абсолют АМ" та ТОВ "Глорія-Нет" не мають силу документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, оскільки роботи цими підприємствами за зазначеними договорами не виконувалися.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0002382211 від 24.10.2012 року, яким ТОВ «Аріал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 107 084,25 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 94000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13 084,25 грн., яке оскаржене позивачем в судовому порядку.

За змістом пп. 7.2.3 п.7.2 ,7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР ,який діяв до 1.01.2011 року, умовами права платника податків на податковий кредит мають бути фактично здійснені господарські операції, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат з сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту); платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону ;податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України, який почав діяти з 1.01.2011 року , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості) товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Аріал» та ТОВ «Абсолют АМ» укладено договір №261 від 25.06.2010 року щодо організації виконання послуг з придбання нежитлових приміщень, що належать ТОВ «Аріал». На підставі виписаних ТОВ «Абсолют АМ» податкових накладних позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту за період липень - вересень 2010 року в розмірі 52 333 грн.

До матеріалів справи приєднано вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2012 року по кримінальній справі №1-111/12, що набрав законної сили 29.03.2012 року, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 визнані винними та засуджені за здійснення злочинів по ст.205, 358 КК України за створення фіктивного підприємства ТОВ «Абсолют АМ».

Вищезазначеним вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя встановлено, що печатка та реєстраційні документи ТОВ «Абсолют АМ» використовувались для складання фіктивних договорів та первинної бухгалтерської документації від імені ОСОБА_5, який не брав участі в діяльності підприємства та не підписував від його імені документів, у звітність про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Абсолют АМ", а також в первинну бухгалтерську документацію вносились завідомо неправдиві відомості з метою прикриття безтоварних операцій.

Оскільки операції позивача з ТОВ "Абсолют АМ" не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, як прибирання конкретних нежитлових приміщень, це свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

Оскільки ТОВ «Абсолют АМ» в зазначений період часу не вів реальної господарської діяльності, через відсутність господарських операцій первинні документи здійснення фінансово - господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з контрагентом не можуть бути підставою для відображення цих операцій у податковому обліку позивача, відсутність запису про припинення діяльності контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб на час укладення позивачем договору не свідчить про реальність виконання угоди, а тому є вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем неправомірно віднесено по виписаним вищезазначеним контрагентом податковим накладним суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період липень - вересень 2010 року.

В силу викладеного висновки податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень - вересень 2010 року в сумі основаного боргу 52 333грн. та штрафних санкцій в сумі 13083,25 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення №0002382211 від 24.10.2012 року є правомірними.

Стосовно наявності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Глорія - НЕТ» суд першої інстанції вірно встановив, що акт від ДПІ у м. Рівне від 20.05.2011 №636/23-100/37245999 про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Глорія-Нет" з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами відомостей за березень 2011 року не є доказом, що підтверджує нереальність господарських операцій.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аріал» на запит відповідача щодо надання первинних документів для проведення перевірки надано відповідь, що старшим слідчим прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя проведена виїмка оригіналів документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Глорія-НЕТ», що підтверджується протоколом виїмки від 30.11.2011 року.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.85.8, п. 85.9 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів щодо отримання або ознайомлення з вилученими у позивача первинними бухгалтерськими документами по господарських операціях з ТОВ «Глорія-НЕТ».

Відповідно до приписів Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності ; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентом правочинів, на час дії угоди зазначений контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочину з зазначеним контрагентом зроблений на припущеннях.

В силу викладеного висновки податкового органу про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Глорія-НЕТ» за березень 2011 року за основним платежем у сумі 41 667 грн., штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002382211 від 24.10.2012 року є неправомірними.

Доводами апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Суд першої інстанції у відповідності до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України правильно присудив з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 417,63 грн.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст. 198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріал» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова