Ухвала

від 28.09.2015 по справі 6/254-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28 вересня 2015 р. Справа № 6/254-09

За заявою Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" № 309 від 11.09.15р. про визнання наказу Господарського суду Вінницької області № 6/254-09 від 02.07.2010р. таким, що не підлягає виконанню

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна"

до: Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта"

про стягнення 139218,35 грн.

Господарський суд Вінницької області у складі

Головуючого судді Говор Н.Д.

Секретар судового засідання Мовчан Г. М.

Представники сторін не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.06.2010р. у справі № 6/254-09 позов задоволено частково, вирішено стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" 35715 грн. 27грн. основного боргу, 19635 грн.21 коп. збитків від інфляції , 2668 грн. 37 коп. річних, 580 грн. 18 коп. витрат з держмита, 98грн. 35 коп. судових витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

02.07.2010 р. видано наказ про примусове виконання рішення суду по даній справі.

15.09.2015 р. Приватне сільськогосподарське підприємство "Еліта" подало заяву № 309 від 11.09.15р. про визнання наказу Господарського суду Вінницької області № 6/254-09 від 02.07.10 р. таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 ГПК України господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Ухвалою від 16.09.2015р. заява призначена до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2015р. та про це повідомлено сторони.

В судове засідання представники сторін не з'явились, а тому заява розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали поданої заяви, суд встановив наступне.

На підставі наказу господарського суду Вінницької області від 02.07.2010 р. виданого на виконання рішення у справі № 6/254-09 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції у Вінницькій області 28.07.2010 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

22.12.2011р. ухвалою господарського суду Вінницької області за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" порушено провадження у справі № 10/64/2011/5003 про визнання банкрутом Приватного сільськогосподарського підприємства "Еліта".

12.04.2012 р. в газеті "Урядовий кур'єр" № 67 опубліковано оголошення про порушення провадження про банкрутство ПСП "Еліта".

15.01.2013 р. ухвалою господарського суду Вінницької області, яка набрала законної сили, затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство № 10/64/2011/5003 відносно ПСП "Еліта".

28.01.2015 р. ухвалою у справі про банкрутство № 10/64/2011/5003 залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 р. затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків щодо поданої заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно мирової угоди, до вимог четвертої черги належать, зокрема, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна".

У розділі 4 мирової угоди, затвердженої господарським судом, зазначено, що з моменту набрання чинності цією мировою угодою, всі грошові зобов'язання боржника перед кредиторами, за якими зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

Пунктом 3.2.2. мирової угоди визначено, що кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань, передбачених цією мировою угодою, до 01.12.2017 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 204 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошовим зобов'язанням у розумінні цього закону є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до статей 35, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Мирова угода має містити положення про: розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Згідно ч. 5 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Норми цієї статті розповсюджуються також на строки погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону встановлено, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Отже, порядок проведення розрахунків боржника з кредитором був врегульований шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом, відповідно до якої, кредитори надають боржнику відстрочку щодо виконання зобов'язань до 01.12.2017 р..

Згідно із пунктом 15 статі 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.

Стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

До вимог кредиторів, які повинні заявлятися у справі про банкрутство, вказаний закон відносить і безспірні вимоги кредиторів, тобто ті, які підтвердженні виконавчими документами, тому наявність судового рішення про задоволення грошових вимог не звільняє кредитора від обов'язку заявити їх в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування граничного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як спеціального нормативно-правового акта.

В даному випадку Закон встановлює додаткові підстави для закінчення виконавчого провадження, зокрема, в зв'язку з припиненням грошових зобов'язань в силу закону відповідно до статті 598 ЦК України, у зв'язку з чим стаття 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті у разі, зокрема, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчими документами визнаються: виконавчі листи, що видаються судами і накази господарських судів, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 вказується на те, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, яка відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини 2 статті 17 цього Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Тобто, існування одночасно двох виконавчих документів, а саме наказу та мирової угоди є недопустимим.

Таким чином, оскільки, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофід Україна" включено до реєстру вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.01.2015 р. у справі №10/64/2011/5003, яка набрала законної сили, затверджено мирову угоду, зі змісту якої вбачається, що заборгованість боржника перед вищевказаним кредитором становить 58697,38 грн. боргу, які стягненні, зокрема, за наказом № 6/254-09 від 02.07.2010р., та підлягає погашенню у строк до 01.12.2017 р. з обов'язковим дотриманням встановленої черговості вимог кредиторів, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення за спірним наказом, тому цей наказ слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє заяву Приватного Сільськогосподарського підприємства "Еліта" про визнання наказу господарського суду Вінницької області від 02.07.2010 року по справі 6/254-09 таким що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 117 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Вінницької області № 6/254-09 від 02.07.2010 р.

Суддя Говор Н.Д.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Ігорева, 12, с.Калинівка, Київська область, 07443)

3 - відповідачу (вул. Котовського, 1, с. Війтівка, Бершадський район, Вінницька область, 24412)