Рішення

від 29.09.2015 по справі 904/7981/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.15р. Справа № 904/7981/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗІНГ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Днепргазсервиспромойл", с. Новоолександрівка Дніпропетровської області

про стягнення 54 253,24грн.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Днепргазсервиспромойл", с. Новоолександрівка Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКРЕДИТ ЛІЗІНГ", м. Київ

визнання недійсними п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. № 4792L13/00-LD та стягнення 139 214,23 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача(за первісним позовом): ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.06.2015р.

від відповідача(за первісним позовом): ОСОБА_2 довіреність № б/н від 07.05.2015р.;

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 54 253,24грн., з яких: 44 574,45грн.- основний борг, 3790,89грн. -пеня, 478,58грн. -3%річних, 2409,32грн.- інфляційні втрати, 3000,00грн. -збитки (плата за вчинення виконавчого напису).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням лізингоодержувачем свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів за договом фінансового лізингу № 4792L13/00-LD від 23.09.2013р., внаслідок чого позивач в односторонньому порядку відмовився від договору та вимагав повернення предмета лізингу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І. А.) від 26.02.2015р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" 44 574,45 грн. основного боргу, 478,57 грн. 3% річних, 2 409,32 грн. інфляційних втрат, 3 790,89 грн. пені, 3 000,00 грн. збитків, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015р. залишено без змін.

08.07.2015р. постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2015р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Справу передано на розгляд судді Мілєвій І. В.

Ухвалою суду від 20.07.2015р. справу №904/7981/14 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 25.08.2015р.

25.08.2015р. від відповідача надійшов уточнений відзив на позов, у якому відповідач надає власний уточнений розрахунок заборгованості.

25.08.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсними п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. № 4792L13/00-LD та стягнення 139 214,23 грн., з яких 107 383,04 грн. - основний борг, 30 401,38 грн. - інфляційні втрати, 1 429,81 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 25.08.2015р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсними п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. № 4792L13/00-LD та стягнення 139 214,23 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.

25.08.2015р. оголошено перерву до 14.09.2015р.

14.09.2015р. представник позивача (за первісним позовом) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

14.09.2015р. представник позивача (за первісним позовом) подав до суду клопотання про продовження строків розгляду справи.

Ухвалою від 14.09.2015р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 02.10.2015р. включно.

14.09.2015р. оголошено перерву до 22.09.2015р., 22.09.2015р. -до 28.09.2015р.

У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УніКредит ЛізингВ» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Днепргазсервиспромойл" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4792L13/00-LD (надалі - договір).

Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в додатку "тарифи" до цього договору (надалі - тарифи), який є його невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим договором та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором та чинним законодавством (п. 1.1 договору).

Визначення предмета лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартість предмета лізингу, графік лізингових платежів, дата та місце поставки предмета лізингу, а також інші умови, що мають безпосереднє відношення до цього договору, визначаються у додатку (-ах) до цього договору. У випадку, коли згідно цього договору у лізинг передається декілька предметів лізингу, сторони укладають відповідну кількість додатків до цього договору, які є в рівній мірі невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1.1 договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку(-ах) до цього договору (п. 5.1 договору).

Розмір лізингових платежів та їх складових частин виражається в іноземній валюті (долар США, Євро або інша валюта) та підлягає сплаті у національній валюті України - гривні за курсом, що визначений цим Договором (п. 5.2 договору).

Згідно умов розділу „визначенняВ» договору, курс продажу - безготівковий курс продажу долара США/євро, встановлений на офіційному сайті ПАТ "Укрсоцбанк" (або банку, який буде його правонаступником) на дату, що передує даті платежу або іншій даті, визначеній в цьому договорі. Дата платежу означає дату, коли лізингоодержувач повинен сплатити будь-який платіж, визначений в цьому договорі.

Лізингові платежі за цим договором складаються зокрема з:

Авансовий (перший лізинговий) платіж сплачується до переждачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу та є частиною відшкодування предмету лізингу. Авансовий платіж сплачується за курсом та в строки, які вказані у відповідному додатку до цього договору. Авансовий платіж включає в себе податок на додану вартість (п. 5.3.1 договору)

Періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу за курсом продажу та включають в себе:

а) відшкодування вартості предмета лізингу, що розраховується за курсом, встановленим у відповідному додатку до цього договору;

б) комісію лізингодавця, яка є такою, що змінюється, та розраховується як різниця між розміром періодичного платежу, який зазначений у стовпці „Лізинговий платіжВ» та перерахований в гривню, та розміром відшкодування вартості предмета лізингу у гривні, розрахованого згідно п. 5.3.2(а) цього договору. Мінімальний розмір комісії лізингодавця не може бути меншим ніж одна гривня (п. 5.3.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 15.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв майно - предмет лізингу, а саме: транспортний засіб марки ВМW, типу легковий седан - В, модель 318d, номер шасі, кузова: WВА3D11040J850744, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що сторонами складений акт приймання-передачі від 08.10.2013р.

У зв'язку зі зміною вартості предмета лізингу сторони домовились викласти додаток № 4792L13/00 до договору в новій редакції, про що уклали додаткову угоду №1 від 08.10.2013р.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 4792L13/00-LD від 23.09.2013р. не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати лізингових платежів за період з травня по липень 2014 року, яка згідно розрахунку позивача складає 44 574,45 грн.

Позивач у позовній заяві вказав, що у зв'язку із порушенням боржником-лізингоодержувачем своїх грошових зобов'язань по сплаті лізингових платежів за договором, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ТОВ "УніКредит Лізинг" реалізувало своє право на односторонню відмову від договору та розірвало його з 18.07.2014 р., надіславши на адресу відповідача письмове повідомлення № 4670 від 04.07.2014р., відповідно до якого просило відповідача повернути предмет лізингу на стоянку ТОВ "УніКредит Лізинг" за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 5. Вказане повідомлення було надіслане на адресу боржника 04.07.2014р. та отримане ним 08.07.2014р., що підтверджується декларацією (накладною) № 15-1093-4106 кур'єрської служби доставки ТОВ "Поні Експрес".

Так, відповідно до пп.d п.11.2 договору в будь-який час дії або після настання випадку-невиконання лізингодавець може, направивши письмове повідомлення лізингоодержувачу, відмовитись від договору в односторонньому порядку. Випадками невиконання за цим договором (згідно з п.11.1) є, зокрема несплата лізингоодержувачем своєчасно будь-якої суми, яку він повинен сплатити за умовами цього договору.

За умовами п. 9.1 договору у випадку дострокового припинення дії договору або у випадку повернення предмета лізингу лізингодавцю з будь-якої іншої причини, лізингоодержувач зобов'язаний передати предмет лізингу та всі необхідні документи, які вимагаються лізингодавцем, у місці, визначеному лізингодавцем в межах України, протягом 5 (п 'яти) робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги лізингодавця, якщо інше не буде зазначено у відповідному повідомленні лізингодавця.

Строк лізингу закінчується в день, визначений в повідомленні про відмову від договору за ініціативою лізингодавця або лізингоодержувача у випадках, передбачених цим договором та/або чинним законодавством (п. 1.2.2(d) договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому (п.3,7 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» ).

У зв'язку із чим що у визначений договором термін відповідач добровільно предмет лізингу позивачу не повернув, ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення на Договорі виконавчого напису про вилучення у ТОВ "Компанія Днепргазсервиспромойл" і повернення предмета лізингу на користь ТОВ "УніКредит Лізинг".

29.07.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відповідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 87 Закону України "Про нотаріат" вчинено виконавчий напис № 3303 про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 4792L13/00-LD від 23.09.2013р.

Лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю судові витрати, державне мито, витрати пов'язані із зверненням стягнення на предмет лізингу (п.п. б п. 6.1 договору).

За вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом стягнуто з ТОВ "УніКредит Лізинг" плату в розмірі 3 000 грн. 00 коп., що підтверджено угодою-рахунком № 329 від 29.07.2014 р., актом приймання-здачі виконаних послуг від 29.07.2014 р. та банківською випискою.

Враховуючи наведене, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення 44 574,45грн. основного боргу, 3790,89 -пені, 478,58грн. -3%річних, 2409,32грн. інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на умовах пунктів 12.2. та 12.7 договору.

У зустрічній позовній заяві ТОВ відповідальністю В«Компания В«ДнепргазсервиспромойлВ» просить визнати недійсними вказані п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. № 4792L13/00-LD.

У випадку повернення чи вилучення предмета лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яких платежів належно сплачених лізингооодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього договору (п. 12.1.2 договору).

У випадку припинення цього договору та/або повернення предмету лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити в повному обсязі всі лізингові платежі, включаючи всі їх складові частини, строк сплати яких настав. (12.7 договору).

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ч.1 ст.217 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" згідно зі ст.217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України суд може визнати недійсною частину правочину.

Так, відповідно до абз.2 ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). (ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України).

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).(ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» ).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. (ч.2,3 ст.806 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. (ч. 1 ст.2 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» ).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Лізингоодержаувач не виконав зобов'язань з оплати лізингових платежів, що останнім не заперечується, внаслідок чого лізингодавець відмовився в односторонньому порядку від договору шляхом направлення повідомлення та вимагав повернути предмет лізингу.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. (ч.2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ В«УніКредит ЛізингВ» обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ В«Компания В«ДнепргазсервиспромойлВ» , а відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне задовольнити зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним п.12.1.2 та п.12.7 договору.

Враховуючи, що право на предмет лізингу до від ТОВ В«УніКредит ЛізингВ» до ТОВ В«Компания В«ДнепргазсервиспромойлВ» не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення такої складової частини лізингового платежу як відшкодування вартості цього майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставними.

Згідно графіку мало бути сплачено (в доларах США):

- 10.06.2014р. -1238,95 (з них відшкодування вартості 676,38);

- 10.07.2014р. -1238,95 (з них відшкодування вартості 681,45);

- 10.08.2014р. -1238,95 (з них відшкодування вартості 686,56) (а станом на 18.07.2014р. відповідно 319,73 (з них відшкодування вартості 177,18).

До стягнення належить 14 880,94грн. основного боргу (1238,95-676,38 (курс11,86)+1 238,95 - 681,45 (курс11,72) + 319,73-177,18(курс11,75)=6672,08грн.+6533,90грн.+1674,96грн.).

Позивач просив стягнути 3790,89грн. -пеня, 478,58грн. -3%річних, 2409,32грн.- інфляційні втрати станом на 28.10.2014р.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку несплати лізингоодержувчем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена за цим договором, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України , яка діяла протягом періоду прострочення, за кожний день прострочення (п.12.3 договору).

Судом проведено перерахунок та встановлено, що до стягнення належить: 1125,48грн. -пеня, 149,88грн. -3%річних, 1048,84грн.- інфляційні втрати.

Стовно сум, заявлених до стягнення за зустрічною позовною заявою. Так, ТОВ В«Компания В«Днепргазсервиспромойл» просить стягнути 107 383,04грн, які були сплачені в якості вартості відшкодування предмету лізингу, а також 30 401,38 грн. - інфляційні втрати, 1 429,81 грн. - 3 % річних за період з 12.03.2015р. по 20.08.2015р.

ТОВ В«Компания В«Днепргазсервиспромойл» сплатило авансовий платіж, а також здійснювало платежі відповідно до графіку з листопада 2013 року по травень 2014 року, що сторонами не заперечується.

Судом проведено перевірку розрахунку за зустрічним позовом та встановлено, що за вказаний ТОВ В«Компания В«Днепргазсервиспромойл» період інфляційні втрати дорівнюють 29 315,57грн.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Оскільки, як зазначено вище, п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. № 4792L13/00-LD визнано недійсними, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню на загальну суму 138 128,42 грн., з яких: 107 383,04 грн. -основний борг, 29 315,57 грн. -інфляційні втрати, 1 429,81 грн.- 3% річних.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат(п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати (п.2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. Згідно з абз. 1 п.2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 4003,00 грн. згідно з квитанцією № 0.0.424946482.1 від 20.08.2015р. замість 4002,28 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,72 грн. (4003,00 грн. - 4002,28 грн.). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За викладеного, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,72 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково на суму 20 205,14грн., з яких: 3000,00грн., які були сплачені за вчинення виконавчого напису нотаріуса, 14 880,94грн. - основний борг, 1125,48грн. -пеня, 149,88грн. -3%річних, 1048,84грн.- інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 1146,63грн. (62,76%), на відповідача - 680,37грн. (37,24%).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 21,72грн. (0,78% від 2784,28грн., сплачених за подання за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру), на відповідача - 2762,56грн. (99,22%). Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви немайного характеру (за зустрічним позовом) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1218,00грн. Тобто загалом належить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» 3980,56грн. витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» (25000, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, б. 84, ідентифікаційний код 37303018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 20 205,14грн., з яких: 3000,00грн., які були сплачені за вчинення виконавчого напису нотаріуса, 14 880,94грн. - основний борг, 1125,48грн. -пеня, 149,88грн. -3%річних, 1048,84грн.- інфляційні втрати, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» (25000, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, б. 84, ідентифікаційний код 37303018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 680,37грн., про що видати наказ.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п.12.1.2 та п. 12.7 договору фінансового лізингу від 23.09.2013р. №4792L13/00-LD, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю В«УніКредит ЛізингВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Днепргазсервиспромойл".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» (25000, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, б. 84, ідентифікаційний код 37303018) 138 128,42 грн ., з яких: 107 383,04 грн. -основний борг, 29 315,57 грн. -інфляційні втрати, 1 429,81 грн.- 3% річних, про що видати наказ.

В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» (25000, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, б. 84, ідентифікаційний код 37303018) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3980,56грн ., про що видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія ДнепргазсервиспромойлВ» (25000, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, б. 84, ідентифікаційний код 37303018) із державного бюджету України судовий збір розмірі 0,72 грн., перерахований згідно з квитанцією № 0.0.424946482.1 від 20.08.2015р., яка знаходиться в матеріалах справи.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2015

Суддя ОСОБА_4