Рішення

від 08.09.2015 по справі 916/3250/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа № 916/3250/14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Одеської митниці ДФС

до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

публічне акціонерне товариство "Іллічівськзовніштранс"

про стягнення 844 861,51 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Південна митниця Міндоходів (далі - позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 844 861,51 грн. збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року рішення господарського суду м. Києва від 22.12.2014 року у справі №916/3250/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року касаційну скаргу Південної митниці Міндоходів задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/765 від 24.06.15 року, відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3250/14.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №916/3250/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2015 року прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 28.07.2015 року.

27.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі, де просив суд здійснити заміну позивача з південної митниці Міндоходів на Одеську митницю ДФС.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деякі акти Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, де зазначено Одеську митницю ДФС.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.15 року заяву Південної митниці Міндоходів про заміну стягувача його правонаступником задоволено, внаслідок чого позивача - Південну митницю Міндоходів (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А, код ЄДРПОУ 38721632) замінили на його правонаступника - Одеську митницю ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А, код ЄДРПОУ 39441717).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між Південною митницею (позивач, поклажодавець за договором), Державним підприємством МВС України «Спецсервіс» (відповідач, зберігач за договором) та ПАТ «Іллічівськзовніштранс» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, підприємство за договором) було укладено договір про надання послуг складського зберігання № 21 (далі - договір).

Згідно із частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. У ст. 957 ЦК України встановлено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно п. 7.2. договору сторони визначили, що зберігач несе відповідальність за забезпечення схоронності предметів з дати передання предметів на складське зберігання і до моменту їх повернення поклажодавцю у встановлений законодавством України порядку.

Пунктом 1.1 договору визначено, що підприємство зобов'язалось надати сторонам на умовах цього договору право користування складським приміщенням (відкритим майданчиком), яке є тимчасовою зоною митного контролю (далі - ТЗМК) в розумінні вимог, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2012 №1947. Відповідно до п.1.1 договору зберігач зобов'язався надати поклажодавцю послуги по зберіганню предметів, вилучених по протоколах про порушення митних правил, конфіскованих за рішенням суду, переданих для зберігання та інші предмети, що підлягають передачі у власність держави, а поклажодавець зобов'язався оплатити відповідні послуги.

Місцем надання послуг відповідно до п. 5.2 визначено місто Іллічівськ, Одеської області, вул. Промислова, 2.

Зберігач згідно п. 6.3 договору зобов'язується прийняти предмети на зберігання за актом приймання-передачі, а також забезпечувати належні умови та вживати усіх відповідних заходів для забезпечення схоронності предметів в період дії цього договору, зберігати предмети, прийняті від поклажодавця, в окремому приміщенні від інших предметів, які не належать поклажодавцю, суворо дотримуватись режиму ТЗМК.

Відповідно п.10.1 договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 1 січня 2011 року по 31.12.2011 року включно.

Сторонами у п.10.6 договору встановлено, що договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік, якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення.

Додаткова угода №1 від 03.08.2011 про внесення змін до Договору від 18.02.2011 року №21 не містить умов щодо продовження строку договору. Відповідно до частини першої ст. 937 ЦК України передбачено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Про передання позивачем на зберігання відповідачу майна під час дії договору свідчать копії актів прийому-передачі на зберігання від 24.02.2011 року, від 04.03.2011 року, від 11.04.2012 року, від 13.04.2012 року, від 18.04.2012 року, від 22.05.2012 року, від 24.05.2012 року, від 30.05.2012 року, тощо.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У період з 21.03.2013 по 27.03.2013 позивачем за участю представника відповідача було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання станом на 13.03.2013, про що складено Інвентаризаційний опис від 29.03.2013, згідно з яким зафіксовано фактичну наявність на зберіганні відповідача товару в кількості 51 152, 86 (од.вим.) на суму 1 863 638,59 грн., у той час як за даними бухгалтерського обліку його кількість мала складати 87 608, 36 (од. вим.) на суму 2 896 325, 34 грн.

11.03.2014 року між позивачем та Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України було укладено договір про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна № 148.

Відповідно до Звіту про оцінку ринкової вартості втраченого від нестачі майна згідно із додатком 1 до договору від 11.03.2014 року №148, складеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Одеській залізниці, ринкова вартість втраченого від нестачі майна, з урахуванням належних митних платежів, які підлягали сплаті при переміщенні даних товарів через митний кордон України, складає 841 666, 31 грн.

Крім того, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України відносить до збитків, зокрема, і витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Витрати Південної митниці Міндоходів на оплату послуг з проведення незалежної оцінки майна з Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Одеській залізниці за договором № 148 від 11.03.2014 становлять 3 195,20 грн. 19.05.2014 року Південна митниця Міндоходів оплатила послуги надані Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при Управлінні МВС України на Одеській залізниці, перерахувавши останньому 3 195,20 грн. на підставі платіжного доручення № 1583 від 19.05.2014 року. Так, загальний збір збитків, які спричинені втратою переданого на зберігання майна становить 844 861,51 грн., та складається з вартості майна, переданого на зберігання у розмірі 841 666,31 грн. та витрат на оплату послуг з проведення незалежної оцінки майна у розмірі 3 195,20 грн.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року, слід встановити чи закінчився строк зберігання за договором, внаслідок порушення зобов'язань якого позивачеві завдано збитків, оскільки ч.3 ст.950 ЦК України встановлює, що зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності. Згідно з п.10.3 договору, закінчення його строку не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Строк зберігання за договором про надання послуг складського зберігання № 21 від 18.02.2011 встановлено п. 10.1: «договір укладено на 1 (один) рік, що діє з 1 січня 2011 року по 31.12.2011 року включно». Пунктом 10.6 договору встановлено, що договір продовжується додатковою угодою на кожний поточний календарний рік, якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення. Додаткова угода №1 від 03.08.2011 про внесення змін до Договору від 18.02.2011 року №21 не містить умов щодо продовження строку договору. Відповідно до частини першої ст. 937 ЦК України передбачено, що письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Про передання позивачем на зберігання відповідачу майна під час дії договору свідчать копії актів прийому-передачі на зберігання (згідно наданих актів, поставки товарів здійснювалися у 2011-2012 роках), що вказує на факт виконання сторонами зобов'язань.

Згідно вимог ч.1 ст. 938 ЦК зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. З огляду на неоднозначність юридичного формулювання п.10.6 договору, строк зберігання у договорі слід вважати таким, що не може бути визначений виходячи з його умов (ч.2 ст.938 ЦК). Оскільки ч.2 ст.938 ЦК України встановлено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання є таким, що не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Оскільки строк дії договору не закінчився на момент порушення виконання зобов'язань зберігачем (протокол інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на зберігання від 29.03.2013 року), збитки, завдані внаслідок порушення, повинні бути відшкодовані. Отже, загальний розмір збитків, які спричинені втратою переданого на зберігання майна становить 844 861,51 грн., та складається з вартості майна, переданого на зберігання у розмірі 841 666,31 грн. та витрат на оплату послуг з проведення незалежної оцінки майна у розмірі 3 195,20 грн.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 28 грудня 2014 року № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин, з відповідача стягується судовий збір за подання позовної заяви в доход Державного бюджету України в сумі 16 897 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн.. 23 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн.. 62 коп., судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн.. 62 коп.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 29, кВ.1, ідентифікаційний код 30434770) на користь Одеської митні ДФС (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. 21А, код ЄДРПОУ 39441717) збитки, які спричинені втратою переданого на зберігання майна в розмірі 844 861 (вісімсот сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят один) грн. 51 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 29, кВ.1, ідентифікаційний код 30434770) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в розмірі 16 897 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 23 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 62 коп., судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн.. 62 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 25.09.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий