Постанова

від 14.11.2012 по справі 5011-37/5651-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа№ 5011-37/5651-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Мартюк А.І.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від прокуратури: ОСОБА_2 посвідчення № 002627 від 05.09.2012 року

від позивача: не з'явився

від відповідача : ОСОБА_3 дов. № б/н від 15.10.2012 року,

ОСОБА_4 дов. № б/н від 20.09.2012 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 11.07.2012 року

у справі № 5011-37/5651-2012 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005»

про стягнення 1 456 443,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» про стягнення 1 456 443,20 грн. збитків, спричинених порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 44, 49 Водного Кодексу України у період з 01.10.2011 року по 08.11.2011 року здійснював самовільний забір води зі свердловини у розмірі 1620 м3 без спеціального дозволу на водокористування, внаслідок чого заподіяв державі збитки в розмірі 1 456 443, 20 грн., які мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» на користь держави - до спеціального фонду Державного бюджету України 436 932, 96 грн., що становить 30% заподіяних збитків.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» на користь держави - до спеціального фонду місцевого бюджету 1 019 510, 24 грн., що становить 70% заподіяних збитків.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» в дохід Державного бюджету України 29 128, 86 грн. судового збору.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що з урахуванням відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водовикористання за стягуваний період, позивачу необхідно відшкодувати державі шкоду за самовільне використання водних ресурсів у розмірі, який зазначений у розрахунку розміру збитків наданим позивачем у якості доказу, що відповідає Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, затвердженій наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року та зареєстрованій в Мінюсті України 14.08.2009 року за № 767/16783.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції було передчасно задоволено позовні вимоги, оскільки рішення судів адміністративної юстиції, якими визнано правомірність проведення перевірки та нарахування штрафних санкцій відносно ТОВ «Агропродінвест-2005», було оскаржено до Вищого адміністративного суду України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_5 № 5011-37/5651-2012 від 06.08.2012 року враховуючи, що відповідно до розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-37/5651-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-37/5651-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В.., судді -Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 19.09.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_6 № 5011-37/5651-2012 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-37/5651-2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Мартюк А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Мартюк А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 17.10.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 14.11.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 5011-37/5651-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 5011-37/5651-2012.

Представник позивача в судове засідання 14.11.2012 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 08.11.2011 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області була проведена позапланова перевірка дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродінвест-2005" вимог природоохоронного законодавства, під час якої були виявлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема, в галузі водних ресурсів.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 08.11.2011 року, в якому, встановлено, що відповідач у період виробничого сезону використовував водні ресурси з водних об'єктів однієї артсвердловини та технічного ставу на р. Берладинка, притоку Південний Буг, який знаходиться в межах населеного пункту с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області. Дозвіл на спеціальне водокористування у відповідача відсутній, що є порушенням ст.ст. 44,49 Водного Кодексу України. За період з 01.10.2011 по 08.11.2011 об'єм самовільно забраної води зі свердловини склав 1620 м. куб., за період з 06.10.2011 по 03.11.2011 з технічного ставу - 46,75 тис. м. куб.

Журнали обліку водоспоживання товариством не ведуться, що є порушенням вимог ст. 44 Водного кодексу України.

За наслідками перевірки директору філії «Ободівський цукровий завод» ТОВ «Агропродінвест-2005» ОСОБА_7 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було внесено припис від 08.11.2011 з вимогою одержання дозволу на спеціальне водокористування та складено протокол про адміністративне правопорушення № 013461 від 08.11.2011.

Постановою № 05/213 від 14.11.2011, яка винесена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області ОСОБА_8, директора філії «Ободівський цукровий завод»ТОВ «Агропродінвест- 2005» ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Так, зокрема, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства (ч. 2 ст.2 Водного кодексу України).

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України)

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем протягом періоду з 01.10.2011 по 08.11.2011 зі свердловини та протягом періоду з 06.10.2011 по 03.11.2011 з технічного ставу здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

Крім того, факт відсутності дозволу на спеціальне водокористування було встановлено в адміністративному порядку, у якій досліджувались питання правомірності дій позивача під час здійснення вказаної перевірки та нарахування збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 1 456 443,20 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 у справі № 2а/0270/5492/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012, у задоволенні позову ТОВ «Агропродінвест - 2005»до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовлено, що свідчить про правомірність нарахування відповідачу збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства на суму 1 456 443,20 грн.

З огляду на вищенаведене наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України) та в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином є встановленою місцевим господарським судом.

Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

З огляду на викладене, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною дією та шкідливим результатом (збитками), виражений у несанкціонованій витраті води з артсвердловини та технічного ставу, що спричинило неодержання державою сум збору за спеціальне водокористування та могло спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища.

Викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується ОСОБА_9 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (надалі-Методика), затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. N 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.2009 р. за N 767/16783, зі змінами та доповненнями згідно наказу Мінекології України від 30.06.2011 р. № 220 (надалі - Методика).

Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована позивачем відповідно до зазначеної Методики та складає за період з 06.10.2011 р. по 03.11.2011 р. - 1 386 605, 00 грн., а з 01.10.2011 р. по 08.11.2011 р. - 69 838, 20 грн.

У відповідності до п. 1.2 Методики №389 ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Таким чином, обов'язковими передумовами для застосування позивачем ОСОБА_9 №389 при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування (самовільного скиду зворотних вод) визначено факти забруднення водних об'єктів водокористувачем та самовільне використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування (в даному випадку це скидання забруднених зворотних вод) в їх сукупності.

Отже з урахуванням того факту, що відповідач самовільного використовував водні ресурси за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поширення дії вказаної Методики на спірні відносини.

Пункт 9.1. ОСОБА_9 № 389 закріплює формулу, за якою здійснюється відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, що судом не врахований.

В той же час, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 9.1. ОСОБА_9 № 389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється за формулою № 23, а саме: Зсам = 100 х W х Тар.

Показник "W" у даній формулі -це об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Статтею 325 Податкового кодексу України встановлено ставку збору за спеціальне використання поверхневих вод басейну річки Південний Буг, включаючи притоки усіх порядків, у розмірі 0,2966 за 1 куб.м., а також ставку збору за спеціальне використання підземних вод у Вінницькій області у розмірі 0,4311 за 1 куб.м.

З аналізу наданого суду розрахунку збитків, нанесених державі Філією «Ободівський цукровий завод»ТОВ «Агропродінвест-2005» випливає, що позивачем було застосовано вірні показники W та Тар.

Посилання відповідача на те, що директор філії ОСОБА_7 не є керівником суб'єкта господарювання та не уповноважений на видачу довідок від імені товариства, а тому довідка № 85 від 08.11.2011 р. про об'єм використаної води є незаконною, не є підставою для відмови у позові, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 9.2. ОСОБА_9 (в редакції, чинній на момент встановлення правопорушення), фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Згідно п. 2-4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Частини 2 - 4 цієї статті вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно з практикою Європейського Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

У відповідності до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 р. у справі № 2а/0270/5492/11 за позовом ТВ «Агропродінвест-2005» до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та скасування рішення, яка набрала законної сили, довідка № 85 від 08.11.2011 р. про об'єм використаної води була отримана від підприємства і надана Державній екологічній інспекції у Вінницькій області, оформлена належним чином, згідно вимог закону.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» не було надано суду належних доказів на доведення власної позиції зі спростування обсягів використаної води, зазначених у вказаній довідці № 85 від 08.11.2011 р.

Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства через відмову відповідачу у зупиненні провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги ТОВ «Агропродінвест-2005» на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частинами третьою та п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорювати ся в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, постанова Вінницького окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2012 у справі № 2а/0270/5492/11, якою встановлено правомірність правомірність нарахування відповідачу збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства, набрала законної сили з моменту проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року, а отже підстав для зупинення провадження у справі колегія суддів не вбачає.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродінвест-2005» без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2012 року у справі № 5011-37/5651-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-37/5651-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Мартюк А.І.

ОСОБА_1