Постанова

від 14.11.2012 по справі 5011-61/3408-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2012 р. Справа№ 5011-61/3408-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : ОСОБА_2 дов. № 010-01/3409 від 20.05.2009 року

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи : ОСОБА_3 дов. № 2138 від 14.05.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.08.2012 року

у справі № 5011-61/3408-2012 (суддя Івченко А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-

імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м.

Тернополі

до 1.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс»

2.) ОСОБА_5 районна в м. Києві державна адміністрація

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

ОСОБА_4

про визнання недійсним рішень загальних зборів та скасування державної

реєстрації змін до установчих документів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк»в м. Тернополі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 про визнання недійсним рішень загальних зборів та скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з учасником ТОВ «Орвіс» - ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, в забезпечення виконання умов якого, між сторонами було укладено договір застави, відповідно до якого остання надала позивачу у заставу належні їй частки в статутних капіталах підприємств серед яких також числиться ТОВ «Орвіс». Пунктом 1.7 договору застави сторони передбачили, що відчуження предмета застави заставодавцем дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя, а згідно п. 2.3.4 заставодавець не вправі без письмової згоди заставодержателя здійснювати дії. Пов'язані із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дії, пов'язані з передачею предмету застави третім особам. Оскільки вищим органом управління відповідача протягом 2007-2010 років були прийняті рішення без належного повідомлення позивача, згідно яких частки учасників товариства були перерозподілені, без урахування тої обставини, що на момент їх прийняття частки ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «Орвіс» були обтяжені заставою, позивач вважає такі рішення незаконними та такими, що призвели до втрати предмета застави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 залучено до участі у розгляді справи № 5011-61/3408-2012 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 районну в місті Києві державну адміністрацію

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 залучено до участі у справі - ОСОБА_5 районну в місті Києві державну адміністрацію в якості відповідача -2.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 року у справі № 5011-61/3408-2012 позов задоволено повністю.

Визнано недійсними з моменту прийняття всі рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс», що були прийняті після 14.08.2006.

Скасовано державну реєстрацію всіх змін (додатків) до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс», що були зареєстровані після 14.08.2006.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвіс» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Тернополі витрати по сплаті судового збору в розмірі 941 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було порушено права позивача передбачені Законами України «Про господарські товариства» та «Про заставу», шляхом не повідомлення останнього, як кредитора та заставодержателя, про зменшення власного статутного капіталу, а також реалізації предмета застави за відсутності згоди на такий правочин зі сторони позивача (заставодержателя).

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник третьої особи звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.08.2012 року у справі № 5011-61/3408-2012, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_7 № 5011-61/3408-2012 від 20.09.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-61/3408-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст.. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_8 суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-61/3408-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Чорна Л.В., Іоннікова І.А. та призначено розгляд скарг на 17.10.2012 року.

22.10.2012 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2012 року № 5011-61/3408-2012 клопотання представника позивача було задоволено, розгляд справи відкладено до 14.11.2012 року.

22.10.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було представником ОСОБА_5 районної в місті Києві державної адміністрації було подано пояснення, у яких відповідач - 2 поміж іншого просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_9 № 5011-61/3408-2012 від 14.11.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, керуючись ст. ст. 4 6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_8 суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 18/5026/643/2012 доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 р. у справі № 5011-61/3408-2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 р. у справі № 5011-61/3408-2012.

Представники відповідача 1,2 в судове засідання 14.11.2012 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Юніон Еліментарія Сандерс проти ІспаніїВ» (Alimentaria Sanders S.A. v. SpainВ» ) від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_4, у відсутності представників відповідачів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 66206С6 (надалі також - договір № 66206С6), відповідно до якого АТ «Укрексімбанк»надав ОСОБА_4 кредит на поточні потреби в сумі 300 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 07.08.2013.

Згідно з п. 2.8.1. договору № 66206С6 забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є, зокрема, застава часток в статутних фондах наступних підприємств в таких розмірах:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвіс» (код 31490840) в розмірі 37,56 % статутного капіталу, що становить 1 700 000 грн. 00 коп.;

- Спільне мале підприємство «Луміс»(код 24634614) в розмірі 16,10 % статутного капіталу, що становить 649 470 грн. 24 коп.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин Київ»(код 14046046) в розмірі 33,40 % статутного капіталу, що становить 139 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.8.5. договору № 66206С6 за виконання зобов'язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т.ч. коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3.1. договору № 66206С6 протягом строку чинності цього договору позичальник повинен не пізніше 1 числа кожного кварталу надавати банку інформацію (усну або письмову, на вимогу банку) щодо стану забезпечення зобов'язань позичальника, згідно з існуючими за цим договором вимогами.

Право ОСОБА_4 на частку в статутному капіталі ТОВ «Орвіс» в розмірі 37,56 %, що становить 1 700 000 грн. 00 коп., підтверджено статутом відповідача, який зареєстрований державним реєстратором Тернопільської міської ради ОСОБА_10 07.07.2006 та актом перевірки заставленого майна від 14.08.2006.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 66206С6 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 нотаріально посвідчено договір застави № 66206Z12.

10.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_12 ОСОБА_13 укладено кредитний договір № 66206С7 (надалі також -договір № 66206С7), відповідно до якого АТ «Укрексімбанк» надав ОСОБА_12 ОСОБА_13 кредит на поточні потреби в сумі 300 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 07.08.2013.

Згідно з п. 2.8.1. договору № 66206С7 забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є, зокрема, застава часток в статутних фондах наступних підприємств в таких розмірах:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвіс»(код 31490840) в розмірі 44,77 % статутного капіталу, що становить 2 025 972 грн. 45 коп.;

- Спільне мале підприємство «Луміс»(код 24634614) в розмірі 45,92 % статутного капіталу, що становить 1 853 902 грн. 83 коп.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин Київ»(код 14046046) в розмірі 33,30 % статутного капіталу, що становить 138 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.8.5. договору № 66206С7 за виконання зобов'язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т.ч. коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3.1. договору № 66206С7 протягом строку чинності цього договору позичальник повинен не пізніше 1 числа кожного кварталу надавати банку інформацію (усну або письмову, на вимогу банку) щодо стану забезпечення зобов'язань позичальника, згідно з існуючими за цим договором вимогами.

Право ОСОБА_12 на частку в статутному капіталі ТОВ «Орвіс»в розмірі 44,77 %, що становить 2 025 972 грн. 45 коп., підтверджено статутом товариства, який зареєстрований державним реєстратором Тернопільської міської ради ОСОБА_10 07.07.2006, та актом перевірки заставленого майна від 14.08.2006.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором 14.08.2006 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 нотаріально посвідчено договір застави № 66206Z13.

10.08.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_8 Ремігіюс укладено кредитний договір № 66206С8 (надалі також -договір № 66206С8), відповідно до якого АТ «Укрексімбанк»надав ОСОБА_8 Ремігіюс кредит на поточні потреби в сумі 300 000,00 доларів США з кінцевою датою погашення 07.08.2013.

Згідно з п. 2.8.1. договору № 66206С8 забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором є, зокрема, застава часток в статутних фондах наступних підприємств в таких розмірах:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвіс»(код 31490840) в розмірі 17,67 % статутного капіталу, що становить 799 771 грн. 08 коп.,

- Спільне мале підприємство «Луміс»(код 24634614) в розмірі 37,98 % статутного капіталу, що становить 1 532 458 грн. 45 коп.;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин Київ»(код 14046046) в розмірі 33,30 % статутного капіталу, що становить 138 500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.8.5. договору № 66206С8 за виконання зобов'язань за цим договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у т.ч. коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3.1. договору № 66206С8 протягом строку чинності цього договору позичальник повинен не пізніше 1 числа кожного кварталу надавати банку інформацію (усну або письмову, на вимогу банку) щодо стану забезпечення зобов'язань позичальника, згідно з існуючими за цим договором вимогами.

В забезпечення виконання зобов'язань за Договором 14.08.2006 року приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк JI.O. нотаріально посвідчено договір застави № 66206Z14.

Право ОСОБА_8 Ремігіюс на частку в статутному капіталі ТОВ «Орвіс»в розмірі 17,67 %, що становить 799 771 грн. 08 коп., підтверджено статутом відповідача, який зареєстрований державним реєстратором Тернопільської міської ради ОСОБА_10 07.07.2006.

Згідно зазначеного статуту статутний фонд відповідача станом на момент укладення договорів застави (14.08.2006) становив 4 525 743 грн. 53 коп.

01.09.2005 між відповідачем та позивачем укладено кредитну угоду № 6605К60 (надалі також - кредитна угода 1), відповідно до якої банк відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом заборгованості 800 000 дол. США.

19.04.2006 між відповідачем та позивачем укладено кредитну угоду № 6606К23 (надалі також - кредитна угода 2), відповідно до якої банк відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом заборгованості 607 000 дол. США.

19.04.2006 між відповідачем та позивачем укладено кредитну угоду № 6606К24 (надалі також - кредитна угода 3), відповідно до якої банк відкрив відповідачу кредитну лінію з лімітом заборгованості 393 000 дол. США.

Відповідно до пунктів 5.2. зазначених вище кредитних угод передбачено, що до моменту повного погашення своєї заборгованості за кредитною угодою, виплати належних процентів та платежів ТОВ «Орвіс»зобов'язався без попередньої письмової згоди банку не вносити будь-яких змін до установчих документів.

За інформацією позивача, станом на 01.02.2012 загальна прострочена заборгованість відповідача за названими кредитними угодами становить 796 292,00 доларів США та 1 879 379 грн. 19 коп.

Відповідачем контррозрахунку заборгованості перед позивачем суду не надано.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з моменту отримання ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_8 кредитів та надання ними часток в заставу (серпень 2006 року) і по 16.01.2012 відповідачем внесено зміни до установчих документів дев'ять разів, про що свідчать записи 8,10,11,13,15,16,17,21,23.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.01.2012 юридичною адресою відповідача є м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13 А , учасниками товариства є ОСОБА_14, розмір внеску якого складає 1 776 290 грн. 80 коп. та ОСОБА_15, розмір внеску якого складає 799 771 грн. 08 коп.

З огляду на відомості витягу від 23.01.2012 року, розмір статутного капіталу ТОВ «Орбіс» у сукупності становить 2 576 061 грн. 96 коп., що свідчить про його зменшення на 1 949 681 грн. 51 коп.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга третьої особи задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Згідно до ст. 11-1 Закону України «Про господарські товариства» законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Статтею 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, та. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України «Про господарські товариства» зменшення статутного (складеного) капіталу при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається. Аналогічне положення міститься і в п 6.5 статуту відповідача в редакції від 04.02.2005.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтею 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, відповідно до ч. 5 ст. 144 Цивільного кодексу України зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Приписами ч. 7 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні докази про повідомлення позивача, як кредитора та заставодержателя, зі сторони ТОВ «Орвіс» про зменшення власного статутного капіталу, з огляду на що має місце порушення Законів України «Про господарські товариства»та «Про заставу».

Також як вірно підмічено місцевим господарським судом, договорами застави від 14.08.2006 (п. 1.7.) передбачено, що відчуження предмета застави заставодавцем дозволяється лише за письмовою згодою заставодержателя, а згідно п. 2.3.4. заставодавець не вправі без письмової згоди заставодержателя здійснювати дії, пов'язані із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов'язаних з передачею предмету застави третім особам. У разі невиконання зазначеного в цьому підпункті обов'язку, заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмету застави (його частини).

Згідно з п. 2.4.2. заставодавець може розпоряджатися предметом застави (та/або його частиною), за письмовою згодою заставодержателя, а реалізувати предмет застави може за письмовим дозволом заставодержателя з дотримання вимог чинного законодавства, цього договору та кредитного договору (п. 2.4.3.).

Таким чином колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про неправомірне прийняття вищим органом управління відповідача протягом 2007-2011 років рішень, внаслідок яких порушувалися права позивача як заставодержателя за договорами застави від 14.08.2006 №№ 66206Z12, 66206Z13, 66206Z14. Враховуючи ту обставину, що рішення загальних зборів були прийнятті з порушеннями прав кредитора в особі позивача та призвели до втрати предмету застави, відповідні рішення підлягають визнанню недійсними.

Аналогічна правова позиція була відображена у постанові Вищого господарського суду України від 08 лютого 2012 р. у справі № 2/5027/552/2011

Доводи відповідача про те, що зобов'язання позичальників перед позивачем згідно з кредитними договорами виконані належним чином, а отже вони разом з договорами застави припинили свою дію, спростовуються матеріалами справи та не підтверджуються належними доказами.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування строків позовної давності на підставі ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.

Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.

Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.

Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).

Частиною 2 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Проте, як вбачається із актів перевірки наявності та стану збереження предмету застави (останній з яких датований 04.08.2010), позивач в листопаді 2010 під час чергової перевірки наявності та стану збереження предмету застави дізнався про порушення свого права, як заставодержателя за договором застави від 14.08.2006. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущеним, а тому заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та наявність усіх підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (третю особу).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.08.2012 року по справі № 5011-61/3408-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-61/3408-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

ОСОБА_1