Постанова від 29.09.2015 по справі 1/212-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 року Справа № 1/212-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна складу колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової падати від 28.09.2015р.)

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін :

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 2-01 від 12.01.15;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №93-Д від 07.09.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року по справі № 1/212-10

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», м.Кривий Ріг

про стягнення 3 648 246,59 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року у справі № 1/212-10 (суддя Рудь І.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», м.Кривий Ріг про стягнення 3 648 246,59 грн. було частково задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. по цій справі, зміненого постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р.; розстрочено виконання рішення суду від 20.08.2010р., змінено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі № 1/121-10 в частині несплаченої суми заборгованості, яка складає 581 926,03 грн., з серпня по грудень 2015 року включно зі сплатою заборгованості щомісячними платежами в розмірі 96 987,67 грн. (а.с.103-106, т.3).

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована неможливістю відповідачем сплатити позивачу одночасно суму заборгованості в розмірі 581 926,03 грн. перед опалювальним сезоном; в якості норм процесуального права господарський суд послався на ст.121 ГПК України.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач по справі - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», м.Київ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування господарським судом обставин справи, зазначає, що:

- господарським судом всупереч ст.43 ГПК України не були прийняті до уваги доводи позивача щодо відсутності в даних обставинах винятковості;

- крім того, господарський суд прийняв доводи відповідача про неналежні розрахунки населення та інших категорій споживачів з підприємством заявника, які до даних правовідносин не мають відношення, оскільки згідно зі ст..42 Господарського кодексу України підприємство здійснює господарську діяльність на власний ризик та не повинно впливати на обов`язковізть дотримання та виконання суб`єктом взятих на себе договірних зобов`язань;

- також господарський суд не звернув уваги на той факт, що відповідач з 2005 року був включений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, який брав участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямивані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та згідно з яким відносно відповідача зупинялись всі виконавчі провадження, що дало відповідачу можливість п»ять років вести господарську діяльність з метою досягнення економічних результатів, але за цей час відповідачем досі не сплачена заборгованість за рішенням господарського суду від 20.08.2010р. по цій справі.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст..96 ГПК України не скористався, але в судовому засіданні представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної ухвали вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2010р . рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», м.Кривий Ріг про стягнення 3 355 411,36 грн. задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 012 135,48 грн. основного боргу, 241 438,40 грн. пені, 306 090,48 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 111 584,54 грн. - 3% річних, 21 677,34 грн. державного мита та 200,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечен6ня судового процесу (а.с.142-145, т.1).

01.09.2010р . на виконання вищезазначеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. було видано наказ (а.с.147, т.1), який 03.09.2010р. направлений стягувачу.

23.12.2010р . постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду по цій справі було залишено без задоволення апеляційну скаргу ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2010р. змінено, стягнено з відповідача на користь позивача 2 012 135,48 грн. основного боргу, 146 081,85 грн. пені, 306 090,48 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 111 584,54 грн. - 3% річних, 18 003 грн. державного мита, 166,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.52-54, т.2).

10.02.2011р . на виконання постанови суду апеляційної інстанції був виданий новий наказ по цій справі (а.с.56, т.2), який 14.02.2011р. направлений стягувачу.

04.04.2011р . постановою Вищого господарського суду України по цій справі касаційну скаргу позивача було залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. - залишено без змін (а.с.89-92, т.2).

30.10.2012р . до господарського суду Дніпропетровської області Дзержинським ВДВС Криворізького МУЮ було повернуто наказ господарського суду від 01.09.2010р., в зв`язку зі зміною рішення (а.с.94-97, т.2).

29.01.2013р . ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по цій справі були здійснені заміни позивача з Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та відповідача з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», м.Кривий Ріг на Публічне акціонерне товариство «Криворіжгаз» в зв`язку зі змінами назв підприємств (а.с.4-6, т.3).

04.08.2015р . до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 20.08.2010р. у цій справі, зміненого постановою суду апеляційної інстанції від 23.12.2010р., на 12 місяців з серпня 2015 року по липень 2016 року з оплатою рівними частинами по 48 493,84 грн. кожного місяця та 48 493,79 грн. з оплатою в липні 2016 року (а.с.72-75, т.3). Заяву обґрунтовано тим, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг з газопопостачання населенню, яке заборгувало підприємству 111 347 832,48 грн. за спожитий газ, а загальна дебіторська заборгованість становить 117 830 637,90 грн.; негайне виконання рішення суду по цій справі може спровокувати зупинення виробничої діяльності підприємства, яке лише одне в даному регіоні має ліцензію на газопостачання та надання послуг з транспортування газу, тому має стратегічне значення для функціонування економіки регіону, забезпечення соціально-побутових потреб населення та інших споживачів.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2015р. зазначену заяву відповідача було задоволено частково, з розстроченням виконання рішення господарського суду від 20.08.2010р. з серпня по грудень 2015 року включно, з оплатою рівними частинами по 96 987,67 грн. (а.с.103-106). Зазначений процесуальний документ і предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим , за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання .

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення , ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У підпункті 7.1.2 вищезазначеної Постанови Пленуму визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 цієї Постанови Пленуму ВГСУ визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі . Ці дані, зокрема, встановлюються на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем в якості єдиного доказу необхідності розстрочення виконання рішення по цій справі надано лише довідку бухгалтерії по рахунку підприємства № 631 станом на 06.07.2015р., якою підтверджується наявність заборгованості перед ПАТ «Укртрансгаз» зі сплати штрафних санкцій в сумі 581 926, 03 грн., а також підтверджена заборгованість і по іншим судовим справам, що не відображає дійсного фінансового стану підприємства відповідача, то такий доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції в якості неможливості виконання рішення господарського суду. Інших доказів на підтвердження заяви відповідача про розстрочення виконання рішення господарського суду від 20.08.2010р. матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою господарського суду було здійснено розстрочення виконання рішення суду зі сплати заборгованості в розмірі 581 926,03 грн. з серпня по грудень 2015 року (включно), тобто, на 5 місяців зі сплатою рівними частинами по 96 987,67 грн. Проте, виходячи із суми заборгованості, при розстрочці на 5 місяців сплаті підлягали 116 385,20 грн. щомісячно або при наданні розстрочки зі сплатою 96 987,67 грн. щомісячних платежів надати розстрочку слід було на 6 місяців - з серпня 2015 року по січень 2016 року (включно). Отже, за умови вищевказаної розстрочки виконання рішення не може бути виконано в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачем на обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення не було надано належних доказів важкого фінансового стану підприємства (баланс, довідки установ банків тощо), неможливості виконання відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України, то колегія суддів вважає, що господарським судом зроблено передчасний висновок щодо надання розстрочки виконання рішення суду від 20.08.2010р по цій справі.

Також колегія суддів зазначає, що заявник відповідно до Господарського процесуального кодексу України не обмежений кількістю звернень до господарського суду з відповідними заявами, з належним їх обґрунтуванням відповідними доказами .

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу господарського суду скасувати.

Керуючись ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київ - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2015 року у справі № 1/212-10 - скасувати.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» м.Кривий Ріг про розстрочення виконання рішення господарського суду від 20.08.2010р. по справі № 1/212-10, зміненого постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. по цій справі - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» м.Кривий Ріг на користь Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» м.Київ 609 грн. судового збору, сплачених при подачі апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.09.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко