Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а-0870/1133/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/61829/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі №2а-0870/1133/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремененергосервіс»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 29.09.2010 № 0000182300/0, від 29.09.2010 № 0000192300/0, від 10.12.2010 № 0000182300/1, від 10.12.2010 № 0000192300/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ремененергосервіс» 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 29.09.2010 № 0000182300/0 та складеним за результатами його адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2010 № 0000182300/1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 503533,50 грн., в т.ч. 335689,00 грн. за основним платежем та в сумі 167844,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки планової виїзної перевірки за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, викладені в акті від 16.09.2010 № 2465/23/32363727, про порушення вимог п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року в сумі 208102,00 грн., за листопад 2008 року в сумі 115580,00 грн. та а грудень 2008 року в сумі 12007,00 грн. податку на додану вартість за операціями з придбання послуг з ремонту у ТОВ «КЕН І КО».

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 29.09.2010 № 0000192300/0 та складеним за результатами його оскарження податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2010 № 0000192300/1 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 629416,50 грн., в т.ч. 419611,00 грн. за основним платежем та в сумі 209805,50 грн., слугували висновки вказаної перевірки про порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати за операціями з придбання послуг з ремонту у ТОВ «КЕН І КО».

Податковий орган вважає, що операції не мали реального характеру. Договори підряду від 06.10.2008 № 27-р/10-к, від 08.10.2008 № 28-р/10-к, від 08.10.2008 № 29-р/10-к, від 04.11.2008 № 31-Р/11-К, ВІД 12.12.2008 № 35-Р/12-к щодо пошуку виконавця та виконання робіт на Криворізький ТЕС, Запорізький ТЕС, Придніпровській ТЕС укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними в силу вимог ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Висновки про нереальний характер господарських операцій податковий орган обґрунтовує відсутністю у ТОВ «КЕН І КО» адміністративно-господарських можливостей (трудових ресурсів, основних фондів тощо) для виконання господарських зобов'язань за укладеними договорами.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання послуг (робіт), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати та кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

Допущені постачальником певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього постачальника та не впливають на право покупця на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) витрат і податку на додану вартість відповідно, адже законами іншого не передбачено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами встановлено, що виконавцем - ТОВ «КЕН І КО» виконано ремонтні роботи в жовтні-грудні 2008 року в загальній сумі 2014132,03 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 335688,67 грн. Операції підтверджені актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт, актами про витрати давальницьких матеріалів, податковими накладними.

Суди правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту. Підстав для задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28.03.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун