Рішення

від 29.12.2011 по справі 2-4553/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-4553/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2011 р. Солом'янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Макухи А.А.,

при секретарі Лісовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства В«ЗахідінкомбанкВ» , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Національний банк України про визнання недійсними правочинів, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» , приватний нотаріус ОСОБА_2, Національний банк України про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства В«ЗахідінкомбанкВ»до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В травні 2011 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом в якому просила визнати недійсними кредитний договір №2309/05 від 23.09.2005 р., додатковий договір від 21.09.2005 року до кредитного договору №2309/05 від 23.09.2005 р, договір іпотеки 23.09.2005 р.,

Зазначав, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю, а отже і зобов'язання не підлягає забезпеченню, оскільки є недійсне.

Також просила зобов"язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» 23.09.2005 р., а саме нерухоме майно -двохкімнатну квартиру, загальною площею 46,50 кв.м., житловою площею 28,50 кв.м., що розташована за адресою: квартира № 7, по вул. Курській, 16 у м. Києві, яка належить ОСОБА_1

Посилаючись на викладене позивач просила про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову відповідач публічне акціонерне товариство В«ЗахідінкомбанкВ»звернулося із зустрічним позовом до позивача, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2309/05 від 05.01.2004 р. у розмірі 45 000 доларів США.

Також позивач зазначав, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 23.09.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю), предмети іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Також, 23.09.2005 року з метою забезпечення належного виконання зобов"язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 2309/05-1. За даним договором сторони визначили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов"язання перед Кредитором відповідати по зобов"язаннях боржника (відповідача 1), які виникають з Кредитного договору і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором і позичальником, у повному обсязі цих зобов"язань.

Крім того в договорі поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником (відповідач 1) взятих на себе зобов"язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотках за користування кредитними коштами, неустойки, відшкодування збитків та інші боргові зобов"язання, що випливають з Кредитного договору.

Оскільки, відповідачем порушено умови кредитного договору утворилась заборгованість, яка становить 473352,17 гривень. Таким чином, встановивши наявність простороченої заборгованості, відповідно до п. 1.2. Договору поруки відповідач 1і відповідач 2 несуть солідарну відповідальність і як солідарні боржники зобов"язані погасити заборгованість перед ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ»у розмірі 473 352,17 грн.

Посилаючись на викладене позивач просив про задоволення зустрічного позову.

Також, до суду із зустрічним позовом звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» , приватний нотаріус ОСОБА_2, НБУ про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, посилаючись на те, що ОСОБА_1 і ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ»в додатковій угоді від 21.09.2010 р. збільшили обсяг відповідальності поручителя без згоди останнього, а саме збільшили відсоткову ставку за користування кредитом з 14 відсотків до 16 відсотків, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності останнього.

При підтвердженні своїх вимог він посилається на вимоги ч.1 ст. 559 ЦКУкраїни, згідно якої В«порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов"язання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальностіВ» .

У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила про їх задоволення з підстав наведених в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» просила відмовити, посилаючись на те, що заявлені вимоги відповідачем не ґрунтуються на вимогах закону.

Представник відповідача ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» у судовому засіданні первісний позов та зустрічний позов ОСОБА_5 не визнав, просив у його задоволенні відмовити, свій зустрічний позов просив задовольнити.

Представник ОСОБА_5 підтримав свою зустрічну позовну заяву проти задоволення позову ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» заперечував.

Від третьої особи НБУ надійшла зяава про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовів слід відмовити з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 23.09.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач (іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (іпотекодержателю), предмети іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Також, 23.09.2005 року з метою забезпечення належного виконання зобов"язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 2309/05-1. За даним договором сторони визначили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов"язання перед Кредитором відповідати по зобов"язаннях боржника (відповідача 1), які виникають з Кредитного договору і додаткових до нього договорів, укладених між кредитором і позичальником, у повному обсязі цих зобовязань.

Крім того в договорі поруки сторони визначили, що у випадку невиконання боржником (відповідач 1) взятих на себе зобов"язань по Кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Кредитором у тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основног боргу за кредитним договором, нарахованих відсотках за корситування кредитними коштами, неустойки, відшкодування збитків та інші боргові зобов"язання, що випливають з Кредитного договору.

Оскільки, відповідачем порушено умови кредитного договору утворилась заборгованість, яка становить 473352,17 гривень. Таким чином, встановивши наявність простороченої заборгованості, відповідно до п. 1.2. Договору поруки відповідач 1і відповідач 2 несуть солідарну відповідальність і як солідарні боржники зобов"язані погасити заборгованість перед ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ»у розмірі 473 352,17 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно вимог ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» , а тому вважає за необхідне солідарно стягнути з заборгованість за кредитним договором в розмірі 473352,17 гривень

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справi. Доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторiн та інших осiб, якi беруть участь у справі, виникає спiр. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із п. 2.1 постанови Правління Національного банку України В«Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операційВ» (далі - Постанова) на пiдставi банкiвської лiцензiї банки мають право здiйснювати такi банкiвськi операцiї: приймання вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб; вiдкриття та ведення поточних рахункiв клiєнтiв i банкiв-кореспондентiв, у тому числi переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платiжних iнструментiв та зарахування коштiв на них; розмiщення залучених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до п. 2.3 Постанови за наявностi банкiвської лiцензiї та за умови отримання письмового дозволу Нацiонального банку банки мають право здiйснювати операції, зокрема, операцiї з валютними цінностями.

Згідно із п. 5.3 Постанови письмовий дозвiл на здiйснення операцiй з валютними цiнностями є генеральною лiцензiєю на здiйснення валютних операцiй згiдно з Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України В«Про систему валютного регулювання i валютного контролюВ» .

Таким чином, не знаходять у судовому засіданні свого підтвердження доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами кредитного договору для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, оскільки зі змісту Закону України В«Про банки і банківську діяльністьВ»та Декрету Кабінету міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ» вбачається, що наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, тобто наявність банкiвської лiцензiї та письмового дозволу Нацiонального банку, є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, в тому числі операцій з використання іноземної валюти як засобу платежу.

Отже, надання ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ»кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії, виданої Національним банком України, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, тому твердження про обов'язковість отримання банком індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ»є безпідставними, а отже зустрічний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з підстав необґрунтованості заявлених вимог.

Стосовно зустрічної позовної зяавми ОСОБА_5, то вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, ма ст.599 України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведених шим чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням Печеного нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, ідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення яких здійснює поручитель.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язався перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником, в повному обсязі усіх зобов'язань, що випливають з кредитного договору №2309/05 від 23.09.05 р. і додаткових до нього договорів, укладених між Кредитором та позичальником.

Відповідно до п.2.1. Договору Поруки, у випадку невиконання Позичальником своїх зо|бов'язань перед Кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами має право стягнути з Поручителя суму в розмірі повного об'єму усіх зобов'язань Позичальника (п.2.2. даного Договору), включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами кредитного договору.

Пунктом 3.2 договору поруки дія договору припиняється в момент повного виконання Позичальником чи Поручителем усіх зобов'язань Позичальника перед Кредитором за кредитним договором та додатковими до нього договорами.

Підписуючи договір поруки, поручитель погодився з умовами Кредитного договору №2309/05 від 23.09.2005 р. щодо збільшення розміру процентної ставки на 2 % (п.4.1.1. Кредитного договору) та зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі, зокрема: як тих, що виникли з кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Однак ні боржник, ні його поручителі своїх зобов'язань за договорами не виконали, внаслідок чого станом на 23 вересня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитними договорами склала 41 000 доларів США, яка підлягає стягненню з поручителів. Внаслідок внесених згідно з додатковими угодами змін, сторони домовилися про пролонгацію сплати - основної суми боргу та нарахованих відсотків, тобто кредит був виведений із прострочення, нарахування штрафних санкцій за прострочення платежів було припиненні. В зв'язку з цим обсяг відповідальності не збільшився, а навпаки зменшився, оскільки внаслідок пролонгації суми боргу, згідно графіку позичальник мав сплачувати би з кожним поточним місяцем меншу суму відсотків річних на пролонговану суму боргу у порівняні з сумою відсотків за користування кредитними коштами, що сплачувалися позичальником до пролонгації.

Разом з тим, що способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов"язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України сторонi, на користь якої ухвалено рiшення, суд присуджує з другої сторони понесенi нею i документально пiдтвердженi судовi витрати.

Керуючись Законом України В«Про банки і банківську діяльністьВ» , Декретом Кабінету міністрів України В«Про систему валютного регулювання і валютного контролюВ»ст. ст. 509, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства В«ЗахідінкомбанкВ» , треті особи -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Національний банк України про визнання недійсними правочинів -відмовити.

Зустрічний позов публічного акціонерного товариства В«ЗахідінкомбанкВ»до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства В«ЗахідінкомбанкВ»заборгованість по кредиту у сумі 473352,17 гривень, судовий збір у сумі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень.

В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ В«ЗахідінкомбанкВ» , приватний нотаріус ОСОБА_2, Національний банк України про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: