Ухвала

від 24.09.2015 по справі 2а-0870/1277/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/37659/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 по справі № 2а-0870/1277/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький арматурний завод"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя,

Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2009 року у сумі 68 158,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України вказану суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2009 року у сумі 68 158,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 68 158,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року в розмірі 68 158,00 грн. скасовано та в цій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено, в решті рішення залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспакція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 651 "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби", у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Головного управління державного казначейства України в Запорізькій області на його правонаступника - Управління Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми за січень 2010 року та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок Товариства. За наслідками перевірки складено акт від 01.04.2010 № 747/23-08/14309190, за висновками якого задекларована позивачем сума до бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 68 158,00 грн. не підтверджена внаслідок ненадходження матеріалів зустрічних перевірок.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР).

За визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та бюджетне відшкодування такого ПДВ від наявності чи відсутності у контролюючого органу інформації щодо проведення зустрічних перевірок у контрагкетів платника податків, а також від самого факту проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб, як не залежить таке право і від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Таким чином, відсутність інформації у контролюючого органу щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів про підтвердження сплати ПДВ, не впливає на право позивача (покупця) на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ з наступним його отриманням.

Крім того наведеними вище нормами Закону № 168/97ВР передбачено, що однією з умов відшкодування з державного бюджету заявленої суми ПДВ є надання податковою інспекцією висновку органу державного казначейства із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи податковою інспекцією до органу державного казначейства висновок, в якому зазначено суму ПДВ (68 158,00 грн.) до відшкодування надано не було.

Також колегія суддів зазначає, що коли з боку органів державної влади на виконання делегованих повноважень у розумінні статей 2, 3, 17, ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України мали місце порушення прав, свобод та інтересів позивача, останній має право скористатися своїм правом на судове оскарження, зокрема, бездіяльності щодо перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду Товариства про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є порушення передбаченого Законом права платника податку на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого ПДВ у встановлені строки.

Отже, рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції по ненаданню висновку Управлінню Державного казначейства щодо відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 68 158,00 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 по справі № 2а-0870/1277/11 скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.04.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко