Ухвала

від 17.09.2015 по справі 813/5407/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/55855/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014

у справі № 813/5407/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат»

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Львівський жиркомбінат») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 №0000672210/6383 та від 30.05.2013 №0000451540.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Львівський жиркомбінат» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ПАТ «Гал - Експоком», їх реальності та повноти відображення в податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств за звітні (податкові) періоди - 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 3-4 квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 05.03.2013 №501/15-40/00333598.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV), Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, в результаті не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПАТ «Гал - Експоком» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 та завищення суми податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за звітній (податковий) період квітень 2011 року в сумі 101675,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету в сумі 101675,00 грн.; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 1118425,00 грн.; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону №996-ХIV, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, в результаті чого порушено порядок ведення податкового обліку.

При цьому, відповідач посилається на обставини, викладені в акті ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 19.09.2012 за №3015/22-40/32053226 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Гал - Експоком» з питань підтвердження відображення в податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Інтерагро 2007» за період із 01.03.2011 по 30.04.2011», яким встановлено, що ПАТ «Гал - Експоком» не проводило фактичного придбання цукру у ТОВ «Інтерагро - 2007», а відповідно і не здійснювало реалізації його позивача. Перевіркою було встановлено завищення ПАТ «Гал - Експоком» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року по безтоварних операціях проведених з позивачем.

На підставі висновків перевірки відповідачем 25.03.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013: №0000672210/6383, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1118425,00 грн.; №0000291540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 152520,50 грн. (основний платіж - 101675,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 50837,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області «Про результати розгляду скарги» від 28.05.2013 №1526/10/10-2005/104 податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.03.2013 №0000672210/6383 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000291540 від 25.03.2013 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 50836,50 грн. скасовано. В іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 №0000451540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101675,00 грн. (основний платіж - на суму 101675,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - у розмірі 1,00 грн.

Повторну скаргу позивача рішенням Міністерства доходів і зборів України «Про результати розгляду скарги» від 20.06.2013 №5405/6/99-99/10-01-16, вбачається, що повторна скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 25.03.2013 №0000291540, №0000672210/6383 з урахуванням рішення прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пункту 138.2, пункту 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 даного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Під господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими: договором, видатковими накладними, специфікацією до договору постачання, журналом реєстрації довіреностей, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, оборотно-сальдовими відомостями, висновком санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатом відповідності, протоколом випробувань зразків продукції ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», посвідченням ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» про якість товару», платіжними дорученнями, податковими накладними, виписаними на його адресу особою, яка мала статус платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладеного договору та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Посилання відповідача на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, на думку колегії суддів, правильно не було взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки недоліки в заповненні товарно-транспортних накладних, виявлені податковою інспекцією під час перевірки не робили їх недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки у сукупності з іншими доказами дозволили зробити суду висновок про можливість ідентифікувати контрагентів позивача, перевірити фактичність здійснення господарських операцій, сплату податку на додану вартість та його сум.

Також, не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи відповідача про те, що копія сертифікату відповідності та протоколи випробувань зразків продукції не завірені печаткою органу, який видав даний сертифікат та не завірені печаткою випробувального центру, який проводив експертизу. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували той факт, що позивачем документально доведено факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)В.П. Юрченко