Постанова

від 29.09.2015 по справі 815/5576/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5576/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2015 року, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1 від 18.02.2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 21.01.2015 року по 27.01.2015 року співробітник Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та документального підтвердження господарський відносин із ПП «Євроальянсбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами цієї перевірки 02.02.2015 року відповідач склав акт № 00007/15-04-22-00/34780851, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року по взаємовідносинах з ПП «Євроальянсбуд» на суму 52726,66 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 18.02.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення гл.5, п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 79090,50 грн., у тому числі за основним платежем 52727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26363,50 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням відповідача № НОМЕР_1 від 18.02.2015 року, вважає його протиправним та таким, що належить до скасування.

В судове засідання, призначене на 29.09.2015 року, сторони не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно (а.с.22-23). 29.09.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.77).

Суд, з урахуванням ч.6 ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» зареєстроване Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 22.12.2006 року.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Котовській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 28.12.2006 року за № 100139.

На підставі наказу від 20.01.2015 року № 8 (а.с.75) співробітник Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провів документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та документального підтвердження господарський відносин із ПП «Євроальянсбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами цієї перевірки 02.02.2015 року відповідач склав акт № 00007/15-04-22-00/34780851 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Мардарівське ХПП», податковий номер 34780851, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та документального підтвердження господарський відносин із ПП «Євроальянсбуд», податковий номер 38781754, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.» (а.с.12-16).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року по взаємовідносинах з ПП «Євроальянсбуд» на суму 52726,66 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно даними, наведеними у акті виконаних будівельних робіт № 1 за липень 2014 року (форма КБ-2В) витрата праці робочих-будівельників на об'єм робіт складає 3497,68 людино-годин. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, і сум у триманого з них податку за 3 квартал 2014 року від 10.11.2014 року № НОМЕР_2, поданого ПП «Євроальянсбуд» до податкового органу, штатна чисельність працюючих на підприємстві складає 7 осіб. Тобто, проведення ремонтно-будівельних робіт у липні 2014 року ПП «Євроальянсбуд» неможливе у зв'язку з відсутністю достатньої кількості працівників у штаті суб'єкта господарювання, що свідчить про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 18.02.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачеві за порушення гл.5, п.198.1 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 79090,50 грн., у тому числі за основним платежем 52727,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26363,50 грн. (а.с.17).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що 03.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» (замовник) уклало з Приватним підприємством «Євроальянсбуд» (виконавець) договір № 11/4 про виконання робіт.

Відповідно до умов зазначеного договору виконавець зобов'язується виконати власними та залученими силами й засобами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника будівельно-ремонтні роботи в сушарці, що розташована за адресою: Одеська обл., Котовський р-н., с. Мардарівка, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах і в порядку передбачених договором. Сума договору складає 119701,56 грн. у тому числі ПДВ 19950,26 грн.

28.05.2014 року позивач листом № 161, що адресований директору ПП «Євроальянсбуд», просив погодити необхідність укладення додаткової угоди до договору від 03.04.2014 року № 11/4 та розробити новий кошторис з договірною ціною у зв'язку з необхідністю проведення додаткових ремонтних робіт (а.с.35).

06.06.2014 року директор ПП «Євроальянсбуд» листом № 17 надав відповідь, в якому надав згоду на проведення збільшених обсягів ремонтно-будівельних робіт з відповідним збільшенням вартості виконуваних робіт та запропонував розірвати первинний договір від 03.04.2014 року № 11/4 шляхом укладання додаткової угоди про розірвання договору та пропозицією укласти новий договір із затвердженням нового кошторису та ціни (а.с.34).

15.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» (замовник) уклало з Приватним підприємством «Євроальянсбуд» (виконавець) додаткову угоду про розірвання договору № 11/4 від 03.04.2014 року, в якій сторони дійшли згоди розірвати договір № 11/4 від 03.04.2014 року, погодилися замість договору про виконання робіт № 11/4 від 03.04.2014 року укласти новий договір про виконання робіт на збільшений обсяг робіт із затвердженням нового кошторису та договірної ціни, та погодилися, що усі роботи, які були виконані за період з моменту укладення договору № 11/4 від 03.04.2014 року та до моменту підписання нового договору про виконання робіт, зазначаються у акті приймання виконаних робіт за той місяць, в якому фактично будуть остаточно завершені усі роботи, передбачені договором (а.с.36).

01.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» (замовник) уклало з Приватним підприємством «Євроальянсбуд» (виконавець) договір про виконання робіт № 21/7, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконувати власними та залученими силами й засобами, на свій ризик, за завданням і за рахунок замовника будівельно-ремонтні роботи в сушарці, що розташована за адресою: Одеська обл., Котовський р-н., с. Мардарівка, що зазначена у договірній ціні та локальному кошторисі, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах і в порядку передбачених договором. Сума договору складає 316359,96 грн. у тому числі ПДВ 52726,66 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав до суду договірну ціну форма № 9, локальний кошторис форма № 1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3, акти прийому виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, податкову накладну, платіжні доручення, виписки по рахунку, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (а.с.29-33, 37-41, 48-71).

Суд встановив, що за виконані роботи (надані послуги) позивач зі своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали зміни майнового стану.

Дані факти підтверджуються податковою накладною, яка була включена позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату за виконані роботи, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договором укладеним з контрагентом позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом позивачу надавалися послуги по виконанню будівельно-ремонтних робіт, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці роботи, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкову накладну, яка була включена ним у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначеної податкової накладної від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт виконання контрагентом позивача передбачених укладеними договорами робіт (послуг) підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 18.02.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мардарівське ХПП» (ідентифікаційний код юридичної особи 34780851) суму сплаченого судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят два) грн. 70 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко