Рішення

від 29.07.2010 по справі 2-211/10

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-211/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судці ОСОБА_1

при секретарі Корнейчук О.В.

з участю: позивачки ОСОБА_2 представника позивачки ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» м. Олевськ вул. Кірова, 36 Житомирської області в особі ліквідатора ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці у ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» та стягнення не нарахованої і не виплаченої заробітної плати.

В позовній заяві позивачка зазначає, що 04.11.2008 року вона звільнилася з роботи у ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» . У січні місяці 2010 року позивачці стало відомо, що в 2005-2008 роках на підприємстві в порушення умов колективних договорів, які приймалися у цей період та ч.2 ст.97 КЗпП України, посадові оклади, тарифні ставки та відрядні розцінки працівникам не відповідали прийнятим у Галузевій угоді, внаслідок чого всі працівники ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» , в тому числі і позивачка отримували заробітну плату меншу ніж прийнято Галузевою угодою на 25%. Вказані порушення фіксувалися працівниками Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області починаючи з 2005 року, вносились приписи про їх усунення, керівництво неодноразово притягувалося до адміністративної відповідальності, але усунення порушень трудового законодавства ігнорувались.

Просить суд витребувати у відповідача колективні договори за 2005-2008 роки, Галузеві угоди за ці ж роки, наряди на виконання позивачкою робіт за 2005-2008 роки, витребувати у Територіальної державної інспекції праці в Житомирській області акти перевірок про дотримання законодавства про працю в 2005-2008 роках у ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» та зобов’язати відповідача нарахувати не доплачені позивачці суми в 2005-2008 роках і стягнути з відповідача на користь позивачки 21628.09 грн.

В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала і в ході судового розгляду справи надала право представляти свої інтереси своєму представнику.

Представник позивачки в ході судового розгляду справи позовні вимоги позивачки підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. При цьому зазначив, що позивачка на протязі 2005-2008 років не отримувала заробітної плати в повному обсязі з врахуванням оплати праці відповідно до Галузевої угоди з вини відповідача. На протязі зазначеного часу керівництво ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» неодноразово перевірялося інспекцією праці на предмет недотримання вимог законодавства про оплату праці, дотримання при нарахуванні заробітної плати вимог колективних договорів, галузевих угод та ч.2 ст.97 КЗпП України, інших законодавчих актів пов’язаних з нарахуванням та оплатою заробітної плати. За наслідками перевірки складалися відповідні акти перевірки, виносилися приписи про проведення оплати праці на підприємстві відповідно до вимог чинного законодавства. Представник позивачки вважає, що відповідач частково визнав позов так, як надав розрахунки заборгованості за 2005-2008 роки, які на думку представника позивачки не відповідають дійсності. Позивачка ж особисто здійснила нарахування заборгованості заробітної плати, яка складає за її підрахунками за період з 01.01.2005 року по 04.11.2008 року 13671.67 гри., та компенсація за не донараховані і недоплачені кошти за період з січня місяця 2005 року по лютий місяць 2010 року в сумі 7956.42 грн., а всього 21628.09 грн.

Представник позивачки та позивачка вважають, що розрахунки, які було зроблено особисто позивачкою є правильними і призначення по справі бухгалтерської експертизи немає потреби.

Представник відповідача щодо пред’явленого позову позивачки заперечує. Вважає доводи позивачки та її представника не обґрунтованими, а вимоги безпідставними.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом у судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01.01.2005 року по 04.11.2008 року. Позивачка звільнилася з роботи в порядку п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін, що слідує із поданих до суду розрахунків позивачки та витягу із наказу № 129 від 04.11.2008 року. Відповідно до наданих позивачкою розрахунків заборгованість по заробітній платі останньої за період з 01.01.2005 року по 04.11.2008 року, з врахуванням компенсації за не донараховані і недоплачені кошти за період з січня місяця 2005 року по лютий місяць 2010 року, складає 21628.09 грн.

Крім того представником відповідача надано до суду розрахунки заборгованості, що належать доплаті позивачу за період з 2005 року по 2008 рік в сумі 1451.51 грн.

При порівнянні вище зазначених розрахунків видно, що вони значно різняться між собою і у них різна методика нарахування заробітної плати та вихідні дані.

Як вбачається з матеріалів перевірок ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» , які проводила територіальна державна інспекція праці і Житомирській області в період з 09.08.2005 року по 26.01.2009 року підприємство неодноразово перевірялося державними інспекторами праці і по наслідкам перевірок виносилися приписи, складалися протоколи та виносилися постанови про притягнення керівництва ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» до адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства та Закону України „Про оплату праціВ» відносно працівників підприємства.

Відповідно до постанови господарського суду Житомирської області від 22.12.2009 року ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» визнаний банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік.

У судовому засіданні позивачкою було заявлено клопотання щодо призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення дійсної заборгованості по заробітній платі позивачці, але після виходу суду в нарадчу кімнату для винесення відповідної ухвали суду про призначення зазначеної експертизи, позивачка відмовилася від проведення судово-бухгалтерської експертизи подавши до суду письмову заяву де мотивувала свою відмову тим, що у справі є досить доказів, які свідчать про порушення її трудових прав в частині оплати праці. У зв’язку з чим ухвалою суду від 16.06.2010 року було відновлено провадження у справі.

Дані правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами, а

саме:

Статтею 5 Закону України „Про оплату праціВ» передбачено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб’єктами організації оплати праці є серед інших в тому числі: професійні спілки, об’єднання професійних спілок або їх представницькі органи, працівники.

В ч. 1 ст.15 Закону зазначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво органом.

Фактично ч. 1, 2 ст.97 КЗпП України дублює вимоги ч. 1 ст.15 Закону, разом з тим в ч.4 ст.97 КЗпП України зазначено, що власник або його уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Враховуючи вищенаведене та дослідивши докази, які є у справі суд приходить до висновку, що відповідач дійсно порушив права позивачки і нараховував заробітну плату з порушенням законодавства, яке регулює порядок нарахування заробітної плати, колективних договорів та галузевих угод.

Однак суд не може задовольнити позовні вимоги позивачки, оскільки остання не надала суду належних доказів, які б стверджували вірність наданих розрахунків з нарахування заборгованості по заробітній платі, які надала суду позивачка.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року „Про практику застосування законодавства про працюВ» , суд задовольняючи вимоги про оплату праці має навести в рішенні розрахунки, з яких він заходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.143 ЦПК України слідує, що для з’ясування обставин, що чають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі

Частиною 1 ст.145 ЦПК України передбачено, що призначення експертизи є обов’язковим у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Піл час судового розгляд справи позивачкою було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, але в подальшому позивачка відмовилася від проведення вказаної експертизи, оскільки позивачка та її представник вважають, що проведені розрахунки зроблені позивачкою є правильними і в призначенні судово - бухгалтерської експертизи на їхню думку не має потреби. Представник відповідача не заявляв до суду клопотання про призначення експертизи по справі.

Суд не може визнати доказами розрахунки надані позивачкою та представником відповідача, оскільки розрахунки заборгованості по заробітній платі, яка повинна була бути виплачена позивачці, грунтуються на висновках позивачки та представника відповідача, які не є спеціалістами або експертами в галузі бухгалтерського обліку та нарахування заробітної плати. Суд може прийняти до уваги лише висновок експерта.

Так відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись: Законом України „Про оплату праціВ» , ч.1, 2 ст.97 КЗпП України, ст.ст.10,11,15,57,60,81,88,208,209,213-215,217 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» м. Олевськ вул. Кірова, 36 Житомирської області в особі ліквідатора ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфоруВ» арбітражного керуючого ОСОБА_5 про порушення законодавства і колективних договорів при оплаті праці - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору відповідно до п.18 ст.4 Декрету КМ України „Про державне митоВ» .

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду Олевським районним судом цивільної справи у сумі 120 грн., на р/р 31217259700460 Код ЗКПО : 20413477 Банк отримувача ТУ ДКУ в Житомирській області, МФО банку 811039.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області на протязі 20 днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, або на протязі 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, через Олевський районний суд Житомирської області.

Суддя: ОСОБА_1