Постанова

від 01.10.2015 по справі 921/223/15-г/1

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 921/223/15-г/1

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.06.15 у справі№921/223/15-г/1 господарського судуТернопільської області за позовомТернопільської Української гімназії ім. І.Франка Тернопільської міської ради Тернопільської області доКомунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради третя особаТернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції простягнення суми за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені, відповідачаРешетуха А.В. (дов. від 27.02.15) третьої особине з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Тернопільська Українська гімназія ім. І. Франка Тернопільської міської ради звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради зайво нарахованих коштів на суму 11 277,48 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.04.15 (суддя Чопко Ю.О.) позов задоволено, з підстав завищення у 2010-2013 роках площі опалювальних приміщень гімназії на 156,9 м 3 та завищення показника приєднаного теплового навантаження, що фактично не опалювалися; послуги з постачання теплової енергії у відповідному обсязі та за вказаний період не надані, відтак позивачем оплачені неотримані послуги у попередніх періодах, через що відповідач повинен повернути зайво сплачені позивачем кошти на оплату комунальних послуг.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.15 (головуючий суддя Хабіб М.І., судді: Гриців В.М., Юрченко Я.О.), рішення місцевого суду скасовано, у позові відмовлено повністю за недоведеністю.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.15 та залишити в силі рішення господарського суду Тернопільської області від 29.04.15. Скаржник вважає постанову апеляційної інстанції незаконною, в основу якої покладені лише безпідставні доводи відповідача, результатом чого гімназії завдано матеріальну шкоду (збитки) на суму 11277,48 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем були укладені договори про постачання теплоенергії у гарячій воді від 01.10.10, 26.12.12, 10.12.13, 18.12.13 та від 24.12.13 за №136, про закупівлю послуг за державні кошти від 15.03.12 №136, про закупівлю постачання теплоенергії за державні кошти від 14.02.13 №136, а також додатки до них, відповідно до яких енергопостачальна організація зобов'язується постачати споживачеві (гімназії) теплоенергію в обсягах згідно з додатком 1 до договорів, а споживач зобов'язується оплачувати вартість фактично спожитої теплоенергії та сплачувати щомісячну плату за приєднане теплове навантаження відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з додатками 1 до договорів теплоенергія постачається на опалення приміщень Української гімназії по вул. Коперніка,14 загальною площею 4 261,8м 3 , в т.ч.: приміщення гімназії - 2 966,10 м 3 , приміщення спортивного, актового залів гімназії - 492,60 м 3 , приміщення прибудови ДЮСШ№1 - 544,6 м 3 , приміщення майстерні - 196,30 м 3 та приміщення прибудови - 62,20 м 3 . У додатках 1 вказана також висота цих приміщень, з урахуванням яких визначено теплове навантаження при використанні теплоенергії на опалення приміщень.

З 26.06.14 по 27.06.14 державною фінансовою інспекцією в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Тернопільської української гімназії ім. І.Франка Тернопільської міської ради за період з 01.03.10 по 31.05.14.

Як зазначено в акті ревізії інспекції від 29.07.14 №17-22/311, при перевірці фінансово-господарської діяльності гімназії за вказаний період встановлено, що загальна площа опалювальних приміщень гімназії по вул.Коперніка,14 протягом ревізійного періоду становила 4 104,9 м 3 , а саме: приміщення гімназії - 2 878,3 м 3 , приміщення спортивного, актового залів гімназії - 492,60 м 3 , приміщення прибудови ДЮСШ№1 - 544,6 м 3 , приміщення майстерні - 127,2 м 3 та приміщення прибудови - 62,20 м 3 , тобто, менше на 156,9 м 3 ніж зазначено у додатках 1 до договорів. Різниця в опалювальних площах встановлена на підставі проведених позивачем контрольних обмірів приміщень, при яких встановлено відсутність батарей центрального теплопостачання у приміщеннях площею 156,9 м 3 . При цьому, директор гімназії дав ревізорам пояснення про те, що приміщення площею 156,9 м 3 не опалювалися упродовж 2010-2013р.р.

Згідно з актом ревізії, інспекція провела перерахунок вартості приєднаного теплового навантаження та встановила завищення оплати комунальних послуг за період з 2010р. по 2013р. на загальну суму 11 277,48 грн.

Отже, предметом розгляду даної справи є стягнення зайвоперерхованих 11 277,48 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вказав на те, що приміщення площею 156,9 м фактично не опалювалися, отже, послуги з постачання гарячої води у відповідному обсязі не надані. Гімназія не має обов'язку ці ненадані послуги оплачувати, а КПТМ "Тернопільміськтеплоенерго" не має права вимагати їх оплати. Відповідно, кошти, сплачені позивачем, отримані відповідачем без достатніх правових підстав, що в силу вимог ст.1212 ЦК України зобов'язує відповідача повернути позивачу надмірно сплачені кошти за неотримані комунальні послуги. При цьому, суд першої інстанції вказав, що закон не пов'язує вирішення питання про повернення безпідставно набутих коштів з наявністю вини потерпілого у тому, що кошти перейшли до іншої особи.

Скасовуючи рішення місцевого суду, та відмовляючи у позові повністю, суд апеляційної інстанції ґрунтував свій висновок на тому, що в порушення вимог договорів про постачання теплоенергії у гарячій воді від 01.10.10, 26.12.12, 10.12.13, 18.12.13 та від 24.12.13 за №136, про закупівлю послуг за державні кошти від 15.03.12 №136, про закупівлю постачання теплоенергії за державні кошти від 14.02.13 №136, а також додатків до нього, позивач не повідомляв про зміну опалювальної площі приміщень, максимального теплового навантаження за вказаний оспорюваних період, при цьому зміни чи доповнення до договорів не вносилися. Оскільки акти ревізії інспекції та пояснення директора гімназії складені у 2014-му році, то відповідно дані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами, що у 2010-2013 р.р. фактична опалювальна площа приміщень була меншою на 156,9 м 3 . Відтак відсутні підстави для перерахунку сплачених позивачем комунальних за приєднане теплове навантаження у надмірному розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки суду апеляційної інстанції та відхилити доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд касаційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, апеляційна інстанція дійшла вірного висновку про недоведеність факту, що у 2010-2013 р.р. фактична опалювальна площа приміщень була меншою на 156,9 м 3 , а відтак, про неправомірність утримання відповідачем грошових коштів на суму 11 277,48 грн.

Згідно ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи постанову, якою скасовується рішення місцевого суду, апеляційна інстанція, правильно визнала безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 277,48 грн. зайво нарахованих коштів та обгрунтовано відмовила у позові, бо акти ревізії інспекції та пояснення директора гімназії складені у 2014-му році, й відповідно дані документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами зміни опалювальної площі приміщень у 2010-2013 р.р.

Відповідно до ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Оцінка та переоцінка доказів не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції (ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України). Тому висновки про недоведеність обставин, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги, зроблені апеляційним судом на підставі оцінки доказів, не можуть бути проревізовані судом касаційної інстанції, оскільки для цього доказам слід би було надати оцінку, відмінну від наданої апеляційним судом (тобто здійснити переоцінку доказів), що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваною постановою та ніяким чином не спростовують викладених у ній висновків, а тому її слід залишити без змін, оскільки вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної фінансової інспекції залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.15 у справі №921/223/15-г/1 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

Д. С. Кривда