Ухвала

від 21.09.2015 по справі 48/329 (330)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.09.2015Справа № 48/329 (330)

За скаргоюКиївського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на діїВідділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві у справі№48/329(330) за позовомВійськовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 21 582,12 грн. та стягнення 38 071,74 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін: прокурор:Тимко В.В. від позивача:Чорномаз Є.П. від відповідача:не з'явився від ВДВС:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 21 582,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у справі №48/329 та призначено її до розгляду на 29.08.2011 р.

Військовий прокурор Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 38 071,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. порушено провадження у справі №48/330 та призначено її до розгляду на 29.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. справи №48/329 та №48/330 об'єднано в одну справу та присвоєно їй номер №48/329(330), розгляд справи призначено на 14.09.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 1 440,99 грн., пені у розмірі 875,54 грн., інфляційних втрат у розмірі 463,20 грн. та 3% річних у розмірі 121,40 грн. задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України заборгованість у розмірі 1 440,99 грн., пеню у розмірі 875,54 грн., індекс інфляції у розмірі 398,05 грн., 3% річних у розмірі 121,40 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 99,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,70 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено; позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 35 568,00 грн., пені у розмірі 1 210,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 058,53 грн. та 3% річних у розмірі 234,36 грн. задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України заборгованість у розмірі 35 568,00 грн., пеню у розмірі 1 203,331 грн., індекс інфляції у розмірі 930,69 грн., 3% річних у розмірі 232,89 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 379,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,15 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

26.10.2011 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

09.07.2015 р. Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось до господарського суду міста Києва із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, в якій просило визнати незаконними дії державного виконавця в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.12.2014 р. ВП№30021232, визнати недійсною таку постанову, а також зобов'язати відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. №48/329(330).

Резолюцією заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.07.2015 р. скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України передано для вчинення подальших процесуальних дій судді Босому В.П.

Розгляд скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2015 р. відкладено судове засідання на 21.09.2015 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та державного виконавця та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 21.09.2015 р. судом вирішено відновити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України строки на подання скарги та перейди до розгляду поданої скарги по суті.

Прокурор та представник позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, подану скаргу підтримали та просили задовольнити її повністю.

Представник відповідача та державний виконавець в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

29.11.2011 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №30021232 по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі №48/329(330), якою надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві від 11.12.2014 р. виконавчий документ - наказ господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі №48/329(330) повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є безрезультатність розшуку майна боржника протягом року.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження ВП №30021232, з метою розшуку майна боржника державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві 29.11.2011 р. були направлені запити до відповідних органів (УДАІ ГУМВС України в місті Києві, БТІ у м. Києві, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Адресне бюро у м. Києві).

Внаслідок направлення вказаних запитів були виявлені автотранспортні засоби, зареєстровані за боржником, які були оголошені в розшук постановою про розшук майна боржника від 17.08.2012 р.

Крім того, 17.08.2012 р. державним виконавцем був направлений запит до Головного управління статистики, державного реєстратора Голосіївської районної державної адміністрації, Головного управління земельних ресурсів та КМ БТІ, відповіді яких в матеріалах справи відсутні, а державним виконавцем на виконання вимог ухвал суду надані не були.

В той же час суд відзначає, що з 01.01.2013 р. реєстрацію права власності на земельні ділянки та нерухоме майно здійснює інший уповноважений орган (а саме - реєстраційна служба).

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів звернення його в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі №48/329(330) до визначеного чинним законодавством України органу з метою отримання актуальної інформації щодо наявності зареєстрованих за ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок та нерухомого майна з метою належного виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч приписам ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було належним чином вжито необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі №48/329(330) (в тому числі, в частині розшуку майна боржника).

Відтак, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №30021232 від 11.12.2014 р. є такою, що винесена передчасно.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, доводи Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України визнаються судом правомірними, дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №30021232 від 11.12.2014 р. визнаються судом незаконними, а сама постанова - недійсною.

Стосовно вимоги боржника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. у справі №48/329(330) суд відзначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №13 від 26.13.2003 р. заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121 2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248 24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).

Оскільки відновлення виконавчого провадження є діями, які в розумінні приписів Закону України «Про виконавче провадження» належать безпосередньо до повноважень державного виконавця, підстави для зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження у суду відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №30021232 від 11.12.2014 р.

3. Визнати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП №30021232 від 11.12.2014 р. недійсною.

4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Суддя В.П. Босий