Рішення

від 17.09.2015 по справі 911/3077/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа № 911/3077/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віо Інвест», м.Вишневе

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Вишневе

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Астат Плюс», м.Вишневе

про усунення перешкод у здійсненні права власності

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Віо Інвест» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Астат Плюс» (далі - відповідач-2) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання відповідача-1 звільнити приміщення.

Провадження у справі №911/3077/15 порушено відповідно до ухвали суду від 17.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 04.08.2015 року.

31.07.2015 року до господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні.

Крім того, 31.07.2015 року до господарського суду від відповідача-2 надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віо Інвест» про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням.

Заслухавши у судовому засіданні 04.08.2015 року пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи з метою вирішення питання стосовно прийняття зустрічного позову до розгляду з первісним позовом. Розгляд справи відкладався на 27.08.2015 року.

14.08.2015 року до господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача-2 та заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір оренди №КА-005 укладений 01.12.2014 року між ТОВ «Астат плюс» та ФОП ОСОБА_1 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. (межі якого визначені планом проекту №173/06-АР) в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, що належить на праві спільної часткової власності ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» та ТОВ «Астат плюс».

21.08.2015 року до господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши у судовому засіданні 27.08.2015 року викладені в зустрічній позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Астат Плюс» обставини, судом встановлено, що поданий зустрічний позов не може вважатися взаємопов'язаним із первісним позовом, оскільки розгляд і задоволення зустрічного позову встановить факт про розподіл часток співвласників та встановлення порядку користування майном, який почне існувати з моменту набрання судовим рішенням законної сили, що не впливає на викладені в позові правовідносини сторін, які мали місце до звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовив відповідачу-2 ТОВ «Астат плюс» у прийнятті зустрічного позову до ТОВ «Віо Інвет» про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням, оскільки зустрічний позов не пов'язаний із первісним.

Також, в судовому засіданні 27.08.2015 року суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про зміну предмету позову, якою позивач фактично доповнив предмет позову новою вимогою з викладених в позові підстав та врахуванням обставин, з'ясованих в ході розгляду справи з поданих відповідачами доказів. Розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року.

В судовому засіданні 15.09.2015 року оголошувалась перерва до 17.09.2015 року.

В судовому засіданні 17.09.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги. Відповідачі проти позову заперечували.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» (позивач) є власником 1/2 частки нежитлового приміщення Торгівельно-побутового центру, загальною площею 1717,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11а.

Право власності ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» на вказане нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.10.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» №24094482 від 09.10.2009 року.

Інша 1/2 частини нежитлового приміщення Торгівельно-побутового центру, загальною площею 1717,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11а належить на праві власності ТОВ «АСТАТ ПЛЮС».

Позивач зазначив, що 01.10.2009 року між ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» було укладено Договір №09-10-01/1 оренди нежитлового приміщення, згідно з п. 1.1. якого ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» передав, а орендар - ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» прийняв в тимчасове платне користування частину Торгівельно-побутового центру, площею 688,25 кв.м. та безоплатну площу 170,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 11а.

Пунктами 3.1. Договору №09-10-01/1 сторони визначили, що він укладений строком на п'ять років з моменту прийняття орендарем приміщення, що орендується за актом приймання-передачі. Орендоване майно було передано за відповідним актом приймання-передачі.

Таким чином, після укладення Договору оренди нежитлового приміщення за №09-10-01/1 від 01.10.2009 року всі приміщення Торгівельно-побутового центру знаходились в користуванні у ТОВ «АСТАТ ПЛЮС».

30.05.2010 року між ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір оренди №КА-030.

Відповідно до п. 1.1. Договору №КА-030 ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняла у платне користування нерухоме майно - оздоблене нежитлове приміщення площею 100 кв.м. в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області для здійснення підприємницької діяльності - організації роздрібної торгівлі продовольчими та промисловими товарами, надання побутових послуг населенню згідно з асортиментним переліком (Додаток №1). Межі об'єкту оренди визначені планом проекту №173/0б-АР.

01.01.2012 року між ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору оренди №КА-030. Відповідно до умов даної додаткової угоди розмір орендованої площі становить 150 кв.м. Орендна плата за загальну орендовану площу становить 5000 грн. на місяць.

Позивач повідомив, що оскільки, ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» уклав договори суборенди, в тому числі і з ФОП ОСОБА_1, без згоди наймодавця, що є порушенням вимог ч.І ст. 774 Цивільного кодексу України, рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2014 року у справі №911/2216/14 Договір оренди №09-10-01/1 було розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 17.11.2014 року, що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду.

У зв'язку з тим, що договірні відносини між ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» та ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» припинили свою дію, ТОВ «ВІО ІНВЕСТ», як співвласник майна, направило ФОП ОСОБА_1 лист-повідомлення від 25.11.2014 року за №14-11-25/1, в якому запропонувало укласти договір оренди нежитлового приміщення за погодженням з обома співвласниками приміщення або звільнити займану площу.

Однак, ФОП ОСОБА_1 Договорів оренди з ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» не укладала, будь-якої згоди на укладення договору оренди між ТОВ «АСТАТ ПЛЮС» та ФОП ОСОБА_1 ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» не надавало. При цьому, на даний час в орендованому приміщенні, площею 150 кв.м., в будівлі Торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району ФОП ОСОБА_1 продовжує здійснювати свою господарську діяльність шляхом незаконного розміщення салону краси «Алітель космо».

У зв'язку з чим, ТОВ «ВІО ІНВЕСТ» на адресу ФОП ОСОБА_1 був направлений лист №15-06-10/2 від 10.06.2015 року з проханням звільнити займані приміщення. Лист ФОП ОСОБА_1 був отриманий за адресою її проживання а також за адресою здійснення нею господарської діяльності, а саме: в салоні краси «Алітель космо», який знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 11а. Однак, вказаний лист залишився без реагування з боку ФОП ОСОБА_1

Враховуючи, що об'єктом користування ФОП ОСОБА_1 виступає індивідуально визначене майно, а саме: оздоблене нежитлове приміщення площею 150 кв.м., межі якого визначені планом проекту №173/0б-АР (додаток №2 до договору), передача його в оренду будь-яким із співвласників може здійснюватись лише за згодою іншого співвласника.

Оскільки позивачем, як співвласником переданого в оренду майна не надавалась згода на передачу іншим співвласником - відповідачем-2 майна в оренду відповідачу-1, позивач стверджує, що на момент звернення до суду ФОП ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав займає приміщення, площею 150 кв.м. в Торгівельно-побутовому центрі, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11а. При цьому, ФОП ОСОБА_1 не сплачує на користь співвласника майна орендної плати за користування займаним приміщенням.

У зв'язку з чим, позивач в позові заявив вимогу про зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане оздоблене нежитлове приміщення площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, що належить на праві спільної часткової власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС».

В ході розгляду справи з наданих відповідачем-2 доказів та пояснень з'ясувалось, що користування відповідачем-1 спірним приміщенням відбувалось на підставі Договору оренди №КА 005 від 01.12.2014 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

У зв'язку з чим, позивач уточнив позовні вимоги, доповнивши позов вимогою про визнання недійсним наведеного Договору, решту позову про зобов'язання звільнити приміщення залишив без змін.

Позивач обґрунтовано зазначив, що не мав можливості пред'явити позовну вимогу про визнання Договору оренди №КА 005 від 01.12.2014 року недійсним, оскільки на момент звернення до суду не знав про існування такого Договору і порушення його права полягало у безпідставному (без його погодження) перебуванні відповідача-1 у належному позивачу на праві спільної часткової власності приміщенні.

Оскільки, в ході розгляду справи з'ясувалось, що підставою перебування відповідача-1 у спірному приміщенні є Договір оренди № КА 005 від 01.12.2014 року, який неправомірно укладений між відповідачами, у позивача виникла необхідність в доповненні позовних вимог вимогою про визнання такого Договору недійсним, що необхідно для встановлення всіх обставин справи та правильного вирішення спору, оскільки до визнання договору недійсним згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України такий договір породжує обумовлені ним правові наслідки.

Як передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки, позивач не змінював підстави і предмет поданого позову, необхідність доповнення предмету позову виявилась в ході судового розгляду до початку розгляду справи по суті (з відзиву та наданих відповідачами доказів), при цьому підстави позову залишились без змін і були уточнені (відкориговані) з врахуванням обставин, які стали відомі позивачу під час судового розгляду, суд дійшов висновку про прийняття заяви позивача про уточнення предмету спору.

Таким чином, позовними вимогами, що розглядаються, є вимога про визнання недійсним Договору оренди №КА-005, укладеного 01.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. (межі якого визначені планом проекту №173/06-АР) в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, що належить на праві спільної часткової власності товариству з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС».

Дослідивши уточнені позовні вимоги, судом встановлено, що згідно з п.1.1. Договору оренди №КА-005, укладеного 01.12.2014 року відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв у платне користування нерухоме майно - оздоблене нежитлове приміщення площею 150 кв.м. в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області (об'єкт оренди) для здійснення підприємницької діяльності - організації роздрібної торгівлі продовольчими та промисловими товарами, надання побутових послуг населенню згідно з асортиментним переліком (Додаток №1). Межі об'єкту оренди визначені планом проекту №173/06-АР (Додаток №2).

Відповідно до п. 6.1. вказаного Договору термін дії його погоджено сторонами протягом 365 днів, тобто до 01.12.2015 року, з можливістю подальшого пролонгування договору, що суперечить положенням ст. 358 Цивільного кодексу України та домовленості співвласників про надання згоди на укладення договорів оренди спірного приміщення.

Відповідачі заперечували проти позову, відповідач-2 стверджує, що оскільки він є власником половини спірного приміщення і частки співвласників не виділялись в натурі та не встановлювався порядок спільного користування майном, визначити кому належить спірна частина переданого в оренду приміщення неможливо. Таким чином, відповідач-2 заперечуючи проти позову наполягає на неможливості достовірного встановлення, що майно, щодо якого подано позов входить до належної позивачу Ѕ частини в спільній власності.

Суд не погоджується з таким твердженнями відповідачів, оскільки згідно зі ст. 358 Цивільного кодексу України до виділення часток в натурі чи до встановлення часток та порядку користування майном (за домовленістю між співвласниками) все майно вважається таким, що належить обом співвласникам в однаковій мірі і право власності здійснюється за їх спільною згодою.

Також, відповідачі у відзивах на позов посилались на надання позивачем згоди на укладення Договору оренди №КА-005 від 01.12.2014 року.

Судом встановлено, що позивачем надавалась відповідачу-2 згода на укладення договорів оренди на строк до 30.04.2015 року (у відповідному листі від 01.11.2014 року). В подальшому, позивач не надавав відповідачу-2 згоди на укладення договорів оренди.

Тобто, враховуючи наявність згоди позивача як співвласника на укладення договорів оренди строком до 30.04.2015 року, відповідач-2 мав право укласти договір оренди з відповідачем-1 на строк, що не перевищує погоджений позивачем.

Однак, відповідач-2 уклав з відповідачем-1 01.12.2014 року спірний Договір оренди нежитлового приміщення № КА-005 строком на 365 днів (п. 6.1. Договору), тобто на рік - до 30.11.2015 року, що перевищує термін оренди, погоджений позивачем, як співвласником майна.

Крім того, п. 6.2. Договору сторони передбачили можливість його пролонгування на наступний термін за відсутності заперечень сторін. При цьому, можливість пролонгування позивачем не погоджувалась.

Як визначено ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі ст. 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно зі ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Таким чином, умова п. 6.1. Договору оренди в частині терміну його дії є правомірною до 30.04.2015 року. Відповідно, укладення Договору на строк з 01.05.2015 року по 01.12.2015 року є неправомірним і порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як співвласника переданого в оренду майна. Також, відповідачами неправомірно, без погодження з позивачем в п. 6.2. Договору встановлено можливість пролонгації Договору.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до пункту 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами пунктів 2.3., 2.4. вищезгаданої постанови Вищого господарського суду України якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Крім того, згідно зі ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, Договір оренди №КА-005 від 01.12.2014 року підлягає визнанню недійсним в частині умови п. 6.1. Договору про встановлення терміну дії Договору на строк з 01.05.2015 року по 01.12.2015 року та в частині п. 6.2. Договору щодо можливості пролонгації Договору на наступний термін.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо неправомірності встановлення строку дії Договору з 01.05.2015 року по 01.12.2015 року, що відбулось без погодження з співвласником, і як наслідок, визнання Договору недійсним у відповідній частині, Договір оренди з відповідачем-1 закінчився 30.04.2015 року.

Судом встановлено, що не заперечується відповідачами, як станом на момент звернення до суду, так і станом на момент розгляду справи, відповідач-2 безпідставно перебуває у спірному приміщенні.

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо заперечень відповідачів, суд також зазначає, що одноосібне розпорядження відповідачем-2 належною йому часткою в спільному майні, в тому числі укладення договорів оренди (в тому числі з відповідачем-1) без погодження з іншим співвласником, можливе після виділення відповідної частки в натурі (що припиняє право спільної власності) чи встановлення порядку користування майном за домовленістю між співвласниками. Однак, оскільки частка в натурі на момент спірних правовідносин та вирішення спору не виділена, угода про порядок користування спільним майном не укладена (як визначено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості), відповідне питання щодо користування спільним майном не вирішено також і в судовому порядку, передача майна в оренду була можлива виключно за спільним погодженням співвласників.

Таким чином, враховуючи безпідставність перебування відповідача-1 у спірному приміщенні та невиконання вимог співвласника про звільнення орендованого приміщення, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. (межі якого визначені планом проекту №173/06-АР) в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, що належить на праві спільної часткової власності товариству з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» та товариству з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки по першій позовній вимозі (згідно уточнених позовних вимог) заявлено про визнання недійсним Договору оренди повністю, однак під час розгляду спору судом встановлено, що Договір підлягає визнанню недійсним в частині, що стосується строку його дії, в решті Договір (до 30.04.2015 року) не суперечить чинному законодавству і не порушує прав позивача, друга позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату судового збору з першої позовної вимоги підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача, оскільки дії обох відповідачів призвели до виникнення спору. Оскільки, позов було доповнено вимогою немайнового характеру - визнання недійсним Договору, яка не оплачена позивачем судовим збором, у зв'язку з задоволенням такої вимоги, судовий збір підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з відповідачів в рівних частках.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір оренди №КА-005, укладений 01.12.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 44а, код 23576332) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в частині умови п. 6.1. Договору про встановлення терміну дії Договору на строк з 01.05.2015 року по 30.11.2015 року та в частині п. 6.2. Договору щодо можливості пролонгації Договору на наступний термін.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили, звільнити оздоблене нежитлове приміщення площею 150 (сто п'ятдесят) кв.м. (межі якого визначені планом проекту №173/06-АР) в будівлі торгівельно-побутового комплексу по вул. Машинобудівників, буд. 11-А в м. Вишневе, Києво-Святошинського району Київської області, що належить на праві спільної часткової власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» та Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 44а, код 23576332) в доход Державного бюджету України 609 грн. судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 609 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАТ ПЛЮС» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 44а, код 23576332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17а, секція Д, оф. 2, код 35520192) 609 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО ІНВЕСТ» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, 17а, секція Д, оф. 2, код 35520192) 609 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

8. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик