Постанова

від 06.03.2012 по справі 37/316

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 № 37/316

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Остапенка О.М.

ОСОБА_1

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „КОНТЕНТ ТВВ»

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р.

у справі № 37/316 (суддя Гавриловська І.О.)

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „КОНТЕНТ ТВВ»

відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Єврокомфорт КомВ»

про стягнення 12 720,00 грн. збитків та 6 000,00 грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача - ТОВ „Торговий дім „Єврокомфорт КомВ» про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 12 720,00 грн. та 6 000,00 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням, позивач - ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить скасувати Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована на тому, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення було допущено порушення норм як матеріального так і процесуального права.

Ухвалами КАГС від 20.01.2012 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ільєнок Т.В., суддів Борисенко І.В., Шипко В.В. відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» на Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316, розгляд справи призначено на 21.02.2012 р.

20.02.2012 р. через канцелярію суду представник позивача надав письмове доповнення до апеляційної скарги та Клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових докуменів.

У судовому засіданні від 21.02.2012 р. представником позивача подано Клопотання про продовження процесуального строку розгляду даної справи в порядку ст. 69 ГПК України.

Ухвалою КАГС від 21.02.2012 р. № 37/316 задоволено вищевказане Клопотання представника позивача, продовжено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» за клопотанням сторони, розгляд справи відкладено на 06.03.2012 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

02.03.2012 р. через канцелярію суду представник позивача надав додаткові письмові пояснення по справі та Клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових докуменів.

У зв'язку з находженням суддів Борисенко І.В. та Шипко В.В. у відпустці, Розпорядженням в. о. Голови КАГС від 06.03.2012 р. № 01-22/3 було змінено склад колегії, що розглядав дану справу на колегію у складі: головуючий суддя - Ільєнок Т.В; судді Остапенко О.М., Корсакова Г.В.

Присутній у судовому засіданні від 06.03.2012 р. представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив колегію судді її задовольнити.

У судове засідання від 06.03.2012 р. представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, а саме: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, що зазначена за Витягом з ЄДРПОУ від 04.11.2011 р. (арк. с. 27) та повторена позивачем при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 Вищого господарського суду України на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, відповів таке: В«До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.В»З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце, зокрема, останнього судового засідання, призначеного на 06.03.2012 р..

Враховуючи систематичну неявку в судове засідання представника відповідача, а також неподання ним витребуваних судом документів, справа розглядається за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 96 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» , Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316 залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у липні 2011 р. позивач - ТОВ В«КОНТЕНТ ТВВ» звернувся до відповідача - ТОВ В«Торговий Дім В«Єврокомфорт КомВ» з пропозицією купити телевізор TV Samsung (товар) через Інтернет-магазин (сайт http://eurocomfort.com.ua).

У зв'язку з цим відповідач виставив позивачу для оплати товару рахунок-фактуру № 471 від 15.07.2011 р., за яким позивач сплатив 6 360, 00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 587 від 15.07.2011 р. (арк. с. 12).

Відповідно до умов доставки, викладених на інтернет-сторінці відповідача, доставка товару здійснюється у будь-який день тижня, як правило, на наступний день після оформлення замовлення. Більш точну дату доставки та можливий часовий інтервал має повідомити менеджер при оформленні товару.

На думку позивача, товар повинен був бути доставлений йому не пізніше 16.07.2011 р., проте, ТОВ В«Торговий Дім В«Єврокомфорт КомВ» у вказаний строк телевізор не доставило.

Представник позивача, згідно наданих місцевому господарському суду пояснень, наголошував на тому, що він в усному порядку неодноразово звертався до відповідача з вимогою доставити товар, проте відповідач не виконав вимог позивача та не доставив товар позивачу.

Господарським судом встановлено і те, що позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 №61/07 від 28.07.2011 р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 6 360, 00 грн. (доказів направлення цього Листа на адресу відповідача або вручення відповідачу позивач суду не надав), проте відповідач залишив і дану вимогу без відповіді та реагування.

З огляду на вищенаведене, позивач вважає, що відповідач завідомо знав про відсутність даної марки товару на складі та не повідомив про це відповідача, а виставив рахунок, який позивач оплатив.

За таких обставин позивач стверджує, що відповідач замовчував відсутність товару на складі та, шляхом введення в оману позивача, отримав від нього грошові кошти, у зв'язку з чим, в силу п. 2 ст. 230 ЦК України, повинен відшкодувати збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, яка завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 12 720, 00 грн. та 6 000, 00 грн. моральної шкоди у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару.

Розглянувши вищеназвані позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст.ст. 216, 217, 224, 225 та ст.ст. 230, 623 ЦК України не доведено суду протиправної поведінки відповідача, зокрема, не надано належних доказів у підтвердження того, що відповідач зобов'язаний був поставити товар не пізніше 16.07.2011 р., оскільки, умовами, викладеними на інтернет-сторінці, передбачено, що інший час доставки товару може бути повідомлений менеджером при оформленні замовлення.

Крім того, за оцінкою господарського суду позивачем не доведено застосування відповідачем обману, не надано належних доказів у підтвердження умислу відповідача та не доведена його вина.

При цьому, місцевим господарським судом правомірно наголошено на тому, навіть сам по собі факт порушення договірного зобов'язання не може свідчити про застосування відповідачем обману при укладенні договору на придбання телевізору.

Колегія суддів вважає правильним зауваженням місцевого господарського суду про те, що посилання позивача на правову норму, яка передбачає відшкодування другій стороні збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди (частина 2 статті 230 Цивільного кодексу України), є вирваним з контексту статті 230 Цивільного кодексу України.

Оскільки, зазначена стаття Цивільного кодексу України передбачає визнання судом недійсним правочину, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. При цьому відшкодування другій стороні збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди є наслідком визнання недійсним правочину під випливом обману.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався до господарського суду з позовом про визнання договору з відповідачем недійсним на підставі того, що він вчинений під впливом обману, а отже -відповідного судового рішення про визнання цього договору недійсним господарському суду у даній справі не надав.

За оцінкою колегії суддів, зважаючи на зібрані місцевим господарським судом докази по даній справі, вищенаведені висновки останнього є цілком доведеними та обгрунтованими.

Переглядаючи дану справу в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити і про те, що посилання скаржника на Претензію від 28.07.2011 р. № 61/07 як на одну з підстав умисного ухилення відповідачем від виконання свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару (телевізору), за оцінкою колегії суддів є необгрунтованим. Оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано та не названо доказів направлення вказаної претензії відповідачу. А тому, в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка у даному випадку носить імперативний характер, звернення позивача до відповідача з позовними вимогами про відшкодування матеріальних збитків в розмірі 12 720,00 грн. є передчасними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 12 720,00 грн. матеріальних збитків, оскільки вони є необґрунтованими та передчасними.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 6 000, 00 грн. моральної шкоди, то за оцінкою колегії суддів господарський суд також правомірно відмовив у їх задоволенні в зв'язку з тим, що позивач не довів застосування відповідачем обману, не надав належних доказів у підтвердження умислу відповідача, не доведена його вина, а також через те, що вказані позовні вимоги є похідними відносно первісних позовних вимог.

Доводи скаржника - ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що фактично зводяться дублювання змісту позовної заяви, яким господарський суд надав правильну та обґрунтовану правову оцінку та є переоціненими самим скаржникам.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Позивач доказів на підтвердження своїх аргументів не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів, оцінивши наявні в справі матеріали та докази дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „КОНТЕНТ ТВВ» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2011 р. № 37/316 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р.

№ 37/316 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р.

№ 37/316 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.

Матеріали справи № 37/316 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Ільєнок Т.В.

Судді Остапенко О.М.

ОСОБА_1