Постанова

від 05.09.2012 по справі 18/465-34/8-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2012 № 18/465-34/8-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 05.09.2012 по справі

№ 5011-2/1169-2012 ):

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012

у справі № 18/465-34/8-2012 (суддя: Сташків Р.Б.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

до Державного департаменту України з питань виконання покарань

про стягнення 193 061,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 18/465-34/8-2012 позов Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі за текстом - ВАТ «НАС «Оранта») задоволено частково, стягнуто з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ВАТ «НАС «Оранта» 189 630, 54 грн. збитків.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Державна пенітенціарна служба України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 18/465-34/8-2012, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ «НАС «Оранта» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Держдепартаменту коштів в сумі 193 061,42 грн. в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 справу № 18/465-34/8-2012 призначено до розгляду у складі колегії: головуючий суддя: Борисенко І.В., суддів: Ільєнок Т.В., Шипко В.В. на 07.06.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 справу № 18/465-34/8-2012 відкладено розгляд даної справи на 03.07.2012.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду України від 03.07.2012 № 02-15/445 у зв'язку з обранням судді Борисенко І.В. суддею Вищого адміністративного суду України призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 18/465-34/8-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2012 порушено апеляційне провадження у даній справі та призначено розгляд на 01.08.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2012 відкладено розгляд даної апеляційної скарги на 05.09.2012.

У відзиві від 04.06.2012 № 08-03-12/14189 на апеляційну скаргу ВАТ «НАСК «Оранта» просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2012 був присутнім та надав свої пояснення, якими просив задовольнити апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник ВАТ «НАСК «Оранта» в судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2012 був присутнім та надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2012 у даній справі залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої владиВ» встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Матеріалами справи підтверджується, що Державна пенітенціарна служба України є правонаступником реорганізованого Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Відповідно до ст. 25 ГПК України, усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 1 Положення „Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 29.06.1991 р. (у редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин), страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування працівників органів та установ кримінально-виконавчої системи, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6% загальної суми цих платежів, вносяться Державним департаментом України з питань виконання покарань на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.04.2007 р., задоволено позовні вимоги ОСОБА_2; з НАСК В«ОрантаВ» стягнуто на користь ОСОБА_2 178 896 грн. 74 коп. страхової суми.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007 р. обґрунтоване тим, що у листопаді 2006 року ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи ГУ МВС України в Київській області. На підставі наказу управління ДДУ ПВП в м. Києві та Київській області від 12.09.2006 р. № 69о/с відповідно до свідоцтва про хворобу № 290/УВ військово-лікарської комісії ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2 звільнено у відставку через хворобу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2011 у справі № 18/465 за позовом відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії В«ОрантаВ» до Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення 193 061 грн. 42 коп. позовні вимоги задоволено повністю (суддя О.В. Мандриченко).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 у справі № 18/465 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. у справі № 18/465, а апеляційну скаргу Державного департаменту України з питань виконання покарань без задоволеня.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 у справі № 18/465 задоволено частково касаційну скаргу Державного департаменту України з питань виконання покарань, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 у справі № 18/465 та рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. у справі № 18/465 та направлено дану справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 18/465-34/8-2012 за позовом відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії В«ОрантаВ»до Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення 193 061 грн. 42 коп. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто стягнуто з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ВАТ «НАСК «Оранта» 189 630, 54 грн. збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення від 13.06.2007 № 7075 з позивача на користь ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було стягнуте страхове відшкодування у сумі 178 896,74 грн. відповідно до виконавчого листа від 20.04.2007 № 2-102, виданого Бородянським районним судом Київської області (у рядку призначення платежу зазначеного платіжного доручення вказано, що страхове відшкодування стягнуто на користь ОСОБА_2М.).

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивачем було врегульовано страховий випадок в судовому порядку та здійснено виплату страхових сум.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Верховного суду України від 14.11.2007 рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007 та ухвалу апеляційного суду Київської області від 03.04.2007, яким воно було залишено без змін, було скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що справу помилково було розглянуто за правилами цивільного судочинства.

При новому розгляді судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України закрито провадження у справі оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

ВАТ HACK "Оранта" підтверджує виплату страхових відшкодувань за ушкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків ОСОБА_2 відповідно до рішення, яке в подальшому було скасовано, та ухвалою Верховного Суду України від 14.11.2007 було передано на новий розгляд, разом з тим, питання про поворот виконання рішення у цій справі вирішено не було, так як встановлено судом першої інстанції в даній справі із врахуванням норм чинного законодавства та обставин справи поворот виконання рішення неможливий.

Рішенням МСЕК з 18.11.2005 ОСОБА_2 встановлено безстроково другу групу інвалідності, у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що на момент винесення МСЕК акту огляду про встановлення ОСОБА_2 другої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків по охороні громадського порядку від 18.11.2005, між Держдепартаментом та ВАТ НАСК В«ОрантаВ» були відсутні будь-які відносини, передбачені на той час постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 262.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування у сумі 178 896 грн. 74 коп. на підставі того, що під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ та кримінальної системи, де вона проходила службу з 30.04.1980 до 01.08.2005, отримала травму, внаслідок чого наказом управління ДДУ ПВП в м. Києві та Київської області від 12.08.2006 року № 69о/с на підставі свідоцтва про хворобу № 290/УВ військово-лікарської комісії ГУ МВС України в Київській області звільнено у відставку через хворобу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що на момент настання страхового випадку з ОСОБА_2 відповідні норми законодавства були чинними.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 262 в тексті Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.06.1991 № 59 та Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 № 627, слова "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в усіх відмінках замінено словами "страховики, уповноважені для здійснення цього виду страхування".

Наведені постанови Кабінету Міністрів України втратили чинність лише 12.05.2007 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №707.

ОСОБА_2 звернулась із заявою до ВАТ «НАСК «Оранта» про виплату страхової суми у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків 25.11.2005.

Отже, на момент настання страхового випадку вказані норми законодавства були чинними. Єдиними страховиком, уповноваженим для здійснення цього виду страхування на момент настання вказаного страхового випадку (відповідно до п.1 Положення „Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 29.06.1991 р. (в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02..04.2005 №262) була лише ВАТ «НАСК «Оранта» , що підтверджується Ліцензією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.01.2005 р. серія АБ № 100015, що вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у справі.

Частиною 5 статті 23 Закону України В«Про Державну кримінально-виконавчу службу УкраїниВ» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України В«Про міліціюВ» , а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Як вбачається, з матеріалів справи, в 2005 році договірних правовідносин між сторонами у справі не існувало, та з аналізу норм чинного на той час законодавства та обставин справи, підтверджених матеріалами справи, випливає, що в даному випадку єдиним джерелом виплат страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування згаданих осіб можуть бути лише страхові платежі, що перераховуються відповідачем на спеціальний рахунок позивача. Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції станом на час розгляду даної справи сплачені позивачем на ім'я застрахованої особи кошти відповідачем на спеціальний рахунок позивача за гр. ОСОБА_2 внесені не були. Та, як вбачається з пояснень відповідача, підставою цього стало лише те, що органи Державного казначейства України припинили приймати від відповідача відповідні платежі для позивача та процедура закупівлі у даного учасника - позивача погоджена Антимонопольним комітетом України у 2006, хоча матеріали справи не містять підтверджень цього. Тобто саме відповідач погоджується із тим, що відповідні кошти мали бути ним внесені на спеціальний рахунок позивача, та цього не сталося не з його вини.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погодився із розрахунком суду першої інстанції щодо суми страхового платежу, який підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 189630,54 грн., та із тим, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі, із чим погоджується судова колегія, розглянувши всі обставини справи та докази, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 41 Закону України В«Про страхуванняВ» встановлено, що страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється. Дані гарантії прав та законних інтересів страховиків встановлені статтею 42 Закону України В«Про страхуванняВ» .

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

При таких обставинах, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2012 у справі № 18/465-34/8-2012 - без змін.

2. Справу № 18/465-34/8-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

ОСОБА_1