Постанова

від 29.09.2015 по справі 922/3586/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа № 922/3586/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків (вх. №4124 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 р. у справі № 922/3586/15

за позовом Дочірнього підприємства "Форінтос", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків

про стягнення 153548,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.07.2015р. по справі 922/3586/15 (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес" на користь Дочірнього підприємства "Форінтос" - 153548,92 грн. заборгованості, а також 3071,00 грн. судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає прийняте у справі рішення винесеним з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 21.07.15 р. по справі № 922/3586/15 скасувати в частині стягнення заборгованості в розмірі 152639,62 грн. та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 р. у справі № 922/3586/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29 вересня 2015 р. о 10:00 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване відповідачем рішення просить залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений пор день та час розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вих. № 019321/2), наявне в матеріалах справи. Ухвалу суду про прийняття апеляційної скарги до провадження вручено уповноваженій особі відповідача 22.08.2015р. Про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, однак відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, а також виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги відповідача, а також правову позицію позивача, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника позивача, який просить рішення суду у даній справі залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 р. у справі № 922/3586/15 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали даної справи, 01 жовтня 2013 року між позивачем - Дочірнім підприємством "Форінтос", м. Київ (Виконавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків (Замовник) укладено Договір на перевезення міжнародних експрес - відправлень за № 011013 (далі - Договір), відповідно до пункту 2.1. якого Виконавець зобов'язався надати послуги з перевезення міжнародних експрес - відправлень (МЕВ), а Замовник в свою чергу зобов'язався замовляти та сплачувати ці послуги у визначений цим Договором строк.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін в даному випадку врегульовано договором перевезення вантажу.

Згідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3.1. Договору відповідач (Замовник) зобов'язався своєчасно сплачувати позивачу (Виконавцю) вартість послуг з перевезення міжнародних експрес - відправлень, на умовах визначених цим Договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на умови пункту 6.3. Договору від 10.10.2013 р. в редакції укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 01.02.2015 року до цього Договору, сторони встановили та погодили, що після виконання послуги з перевезення МЕВ Виконавець (позивач) пред'являє Замовнику (відповідачу) рахунки та акти виконаних робіт, що підтверджують виконання цих послуг, згідно з якими замовник сплачує за виконані послуги протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку (направлення рахунку на електронну адресу замовника).

Відповідно до пункту 6.4. Договору замовник протягом 10-ти днів із дня одержання актів виконаних робіт зобов'язаний відправити виконавцю підписані акти або мотивовану відповідь.

В разі, якщо замовник протягом 10-ти днів із дня одержання актів виконаних робіт не відправив виконавцю підписані акти або вмотивовану відмову, то акти вважаються узгодженими (пункт 6.5. Договору).

Пунктом 6.7. Договору сторони обумовили, що ціна цього Договору складається із загальної вартості прийнятих до перевезення МЕВ за період дії цього Договору.

Пунктами 9.1., 9.2. Договору в редакції укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 від 01.02.2015 року до Договору сторони передбачили, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту письмового сповіщення про припинення дії цього Договору однією із сторін. Припинити дію цього Договору будь-яка сторона має право лише після виконання взятих на себе зобов'язань і спірних питань.

Господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу послуги з перевезення міжнародних експрес - відправлень протягом 2013 - 2015 років всього на загальну суму 871987,28 грн. Вказане підтверджується наданими до позовної заяви належним чином засвідченими актами про надання послуг, які підписані з боку відповідача відповідальною особою без будь - яких зауважень та заперечень, а підпис скріплено печаткою підприємства (аркуші справи 15-44).

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач в порушення умов пунктів 3.1., 6.3. Договору оплату вартості наданих позивачем послуг здійснив лише частково на суму 718438,36 грн.

Заборгованість відповідача за надані позивачем послуги складає 153548,92 грн.

Позивачем на підтвердження заборгованості відповідача також надано до матеріалів справи двосторонньо оформлений акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 16.04.2015р. за Договором на перевезення міжнародних експрес - відправлень № 011013 від 01.10.2013р. Згідно даного акту звіряння взаєморозрахунків вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором сформувалась у 2014 - 2015 роках і станом на 16.04.2015 р. становить суму 153548,92 грн.

З огляду на документально підтверджену заборгованість в сумі 153548,92 грн., позивач 24.04.2015 року направив на адресу відповідача претензію (вих. № 24-04/15), в якій містилась вимога про її сплату.

Однак відповідач залишив вказану претензію позивача без відповіді та задоволення, що змусило останнього звернутись до господарського суду із даним позовом за захистом свої порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу є обґрунтованими, підтвердженими змістовними доказами, а тому підлягають задоволенню.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки господарський суд першої інстанції дослідивши матеріали справи, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, керуючись при цьому законом, оцінив надані сторонами докази та надав правильну правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог учасників судового процесу, а тому підстави для скасування рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 153548,92 грн. - відсутні.

Колегія суддів також вважає, що з урахуванням всіх обставин даної справи в їх сукупності підписання з боку відповідача уповноваженою на це посадовою особою акта звірки взаєморозрахунків, в даному випадку підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, та свідчать про визнання відповідачем боргу, який і підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, колегія суддів враховує, що розмір боргу в сумі 153548,92 грн. відповідач не оспорює.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що позивачем вжито всіх необхідних заходів відносно досудового врегулювання даного спору та надання відповідачу можливості погасити борг у добровільному порядку.

Втім, відповідно до частини 1 статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Аналогічні положення містить і частина 1 статті 222 Господарського кодексу України, якою визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Однак відповідач не довів судам першої та апеляційної інстанції належними та допустимими доказами факт відсутності боргу за Договором на заявлену суму позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи відповідача про те, що він не отримував копію позовної заяви, а також не був обізнаний щодо наявності провадження із розгляду даної справи спростовуються наявними у справі доказами.

Так, в матеріалах справи містяться поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист (аркуші справи 8-9), які підтверджують дотримання позивачем свого обов'язку, передбаченого процесуальним законодавством, направити на належну адресу відповідача (61047, м. Харків, вул. Електровозна, 78) копію позовної заяви із додатками.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо порушення провадження у справі перевірив та встановив відповідність даної позовної заяви вимогам статей 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, матеріли справи свідчать про те, що ухвала про порушення провадження у даній справі від 19.06.2015 р., була направлена на належну адресу відповідача, вказану у позовній заяві, що співпадає з адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 61047, м. Харків, вул. Електровозна, 78 та отримана уповноваженою особою відповідача 30.06.2015 року. Факт отримання уповноваженим представником ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі відповідач не заперечує.

Даною ухвалою відповідача було зобов'язано направити свого представника у судове засідання, надати відзив на позовну заяву, а також представити суду документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі, зокрема обґрунтування своєї правової позиції щодо заявленого позову.

Проте вимоги суду, що викладені в ухвалі про порушення провадження у даній справі відповідачем не виконані, письмові пояснення та заперечення в обґрунтування заперечень проти заявленого позову відповідач до матеріалів справи не надав, хоча мав на це достатньо часу та можливостей. Явку свого представника в судове засідання відповідач не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, будь-яких клопотань суду не заявляв.

Твердження відповідача про те, що ухвала суду про порушення провадження у справі була втрачена уповноваженим представником після отримання її в поштовому відділенні, не спростовують факту обізнаності відповідача про наявність даного судового провадження та вжиття судом всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про день, час та місце розгляду даної справи.

Також не приймаються колегією суддів до уваги доводи заявника апеляційної скарги про необхідність застосування до частини вимог про стягнення боргу за Договором в сумі 152639,62 грн. строку позовної давності, який на думку відповідача сплив 31.12.2014р., оскільки в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків від 16.04.2015р. за період з 01.01.2014р. по 16.04.2015р. підписаний керівником ТОВ «Курсор Експрес» - ОСОБА_1 та скріплений печаткою підприємства, який підтверджує як сам факт існування заборгованості станом на 2015 рік, так і її розмір. При цьому, відповідачем не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження виникнення заборгованості в сумі 152639,62 грн. саме у період 2013 року. Натомість при формуванні цього акту сторони погодили та підтвердили наявність боргу в сумі 153548,92 грн., що виникла протягом 2014-2015 років.

Отже, відповідач не довів жодними доказами, що звернення позивача до суду першої інстанції із даним позовом в частині стягнення 152639,62 грн. є порушенням пункту 6 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, якою передбачені спеціальні строки позовної давності до вимог, пов'язаних із перевезенням вантажу (пошти).

Колегія судів також враховує, що відповідно до пункту 2.1. Постанови пленуму «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 (із змінами, внесеними згідно з Постановами Вищого господарського суду № 13 від 17.12.2013р., № 6 від 10.07.2014р.), яка прийнята Вищим господарським судом України 29.05.2013р. відповідно до Конституції України та пункту 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом (частина 3 статті 267 ЦК України). У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Суддя не повинен з власної ініціативи зазначати про сплив позовної давності. Якщо ж зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній із сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Однак відповідачем не наведено жодних поважних причин, які б перешкоджали йому надати заяву про застосування позовної давності суду першої інстанції, щоб господарський суд міг надати цій обставин належну правову оцінку. Обставини щодо неналежного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі матеріалів, а тому доводи скаржника про необхідність застосування до вимог про стягнення боргу за Договором в сумі 152639,62 грн. строку позовної давності з урахуванням вищевикладеного судом апеляційної інстанції відхиляються.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги не було надано жодних належних доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а також заперечень з приводу позовних вимог ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, по суті спору. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами.

З цих обставин вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі № 922/3586/15 цілком законного та обґрунтованого рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор Експрес", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2015 р. у справі № 922/3586/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 01.10.15

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Слободін М.М.