Рішення

від 11.09.2012 по справі 9/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/96 11.09.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

до 1) ОСОБА_1 ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1

2) Державної служби інтелектуальної власності України

про визнання недійсним патенту України на винахід № 26336 та зобов'язання вчинити дії

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 (дов. №1 від 16.01.2012р.)

Від відповідача 1) ОСОБА_4 (дов. б/н від 16.12.2010р.);

ОСОБА_5 (дов. б/н від 17.01.2011р.);

ОСОБА_6 (дов. б/н від 14.06.2011р.)

2) ОСОБА_7 (дов. №16-8/6277-с від 01.09.201р.)

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.09.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1) та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі по тексту відповідач-2) про:

- визнання недійсним патенту України №26336 від 30.08.1999 року на винахід: назва винаходу - В«ФТОРОАЛКОКСІАМІНОТРИАЗИНИВ» , власником якого є ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1 (I.E. du Pont de Nemours and Company) адреса: 1007, ОСОБА_8, Уілмінгтон, Делавер 19898, США (1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, U.S.A.);

- зобов'язання відповідача 2 внести до Державного реєстру патентів України на винаходи відомості про визнання патенту України на винахід № 26336 недійсним та здійснити публікацію в офіційному бюлетені В«Промислова власністьВ»про визнання патенту на винахід В«ФТОРОАЛКОКСІАМІНОТРИАЗИНИВ»№ 26336 від ЗО серпня 1999 року недійсним, власником якого є ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1 (I.E. du Pont de Nemours and Company).

Позовні вимоги мотивовані невідповідності умовам патентоздатності оскаржуваного патенту, зокрема тим, що винахід не є новим, оскільки рівень техніки заявки № 94040990 на винахід складають відомості, які стали відомими на дату пріоритету - 24.03.1988 р., а саме: відомості про сполуки, що мають такі ж структури як сполуки формули винаходу за патентом України № 26336, на думку позивача, викладені у європейській заявці на винахід ЕР 0164269, опублікованій 11.12.1985 р. та у патенті Канади на винахід СА 1223589, опублікованому 30.06.1987 р. Також позивач вказує, що реєстрація та видача патенту України № 26336 були здійснені з порушенням норм ст.ст. 6, 7, 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3687-XII від 15.12.1993 р. (далі -Закон про винаходи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №9/96, розгляд справи призначено на 28.05.2010 року.

В судовому засіданні 28.05.2012 року відповідачем-2 подано заяву про застосування строків позовної давності, яка прийнята судом, а отже судом при розгляді спору застосовуються положення щодо строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.06.2010 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача-1 та необхідністю надати сторонам додаткові пояснення у справі.

В судовому засіданні 08.06.10р. представником позивача подано клопотання про призначення у справі судової експертизи, проведення якої останній просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також позивачем запропоновано перелік питань, які він просить поставити на вирішення судовому експерту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 17.06.2010 року, у зв'язку з неявкою відповідачів 1,2 та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом документів, а також в зв'язку з необхідністю надання відповідачам можливості поставити свій перелік питань та визначитися з експертною установою (експертом), яким може бути доручено проведення судової експертизи.

Відповідно до норм ст.ст. 69, 77 ГПК України ухвалою суду від 17.06.2010 року строк розгляду спору було продовжено, а в судовому засіданні 17.06.2010 року оголошено перерву до 23.06.2012 року.

Розглянувши подані клопотання про призначення судової експертизи, суд встановив, що відповідно до п. 6.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.03.2005 р. № 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності»(які були чинними станом на дату призначення судової експертизи у даній справі) у вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель господарським судом залежно від обставин справи та суті спору лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про наявність новизни винаходу чи корисної моделі на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням). Так само, відповідно до п. 6.1. ОСОБА_9 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 5 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності»у вирішенні спорів про захист права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель господарським судом залежно від обставин справи та суті спору лише за допомогою експертного дослідження можуть бути встановлені фактичні дані про наявність новизни винаходу чи корисної моделі на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням).

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Виходячи з наведеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. по справі було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі до надання висновків експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Матеріали справи №9/96 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

13.07.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №9/96 разом із супровідним листом №6030/10-12 та висновком судової експертизи у сфері інтелектуальної власності №6030/10-12 від 30.12.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2012 року поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.07.2012 року, в порядку ст. 25 ГПК України здійснено заміну відповідача-2 - Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на його правонаступника - Державну службу інтелектуальної власності України.

31.07.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-1 подано заяву про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката, у відповідності до якої відповідач просить суд стягнути з позивача на користь відповідача-1 витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката ОСОБА_10 об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_11 і Партнери»з надання правової допомоги щодо ведення справи №9/96 у розмірі 8785,58 євро, що за курсом НБУ на дату подання заяви складає 85995, 26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2012 року розгляд справи відкладено на 21.08.2012 року, у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання, невиконанням позивачем та відповідачем-2 вимог суду щодо надання додаткових письмових пояснень по справі.

Заявлене позивачем у судовому засіданні 21.08.2012 р. усне клопотання про виклик до суду судових експертів для надання додаткових роз'яснень щодо поданого ними висновку № 6030/10-12 відхилене судом з наступних підстав.

Відповідно до пункту 18 ОСОБА_9 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03. 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. У разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

Позивачем не зазначено, чим зумовлена необхідність надання роз'яснення щодо поданого експертами висновку, у чому полягає незрозумілість викладення висновку, та які саме питання стосовно висновку необхідно поставити експертам.

В судовому засіданні 21.08.2012 року відповідачем-2 подано письмові пояснення Державного підприємства «Український інститут промислової власності»щодо висновків судових експертів, викладених у Висновку експертизи № 6030/10-12 від 30.12.2011 р., відповідно до яких «патент України на винахід № 26336 відповідає умовам патентоздатності і, таким чином, відсутні підстави для визнання його недійсним».

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що експертами, які мають відповідні спеціальні знання, надано обґрунтовані, чіткі, логічні відповіді на поставлені питання. Висновок судової експертизи № 6030/10-12 не суперечить іншим матеріалам справи.

В судовому засіданні 21.08.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 11.09.2012 року, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 11.09.2012 року представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги, заперечено проти задоволення заяви відповідача-1 про відшкодування адвокатських витрат.

Представниками відповідача-1 та відповідача-2 надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 «ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1»(далі -відповідач-1) є власником патенту України на винахід № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини». Патент України № 26336 на винахід є чинним з 30.08.1999 р. (дата офіційної публікації відомостей про видачу патенту), а очікувана дата закінчення його дії - 20.03.2014 р.

Патент України на винахід №26336 був виданий Держпатентом України за результатами експертизи заявки № 94040990. Заявка на винахід за № 94040990 є перереєстрованою заявкою на винахід № 5011933/SU, яку відповідач-1 подав 20.03.1989 р. до патентного відомства СРСР.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 6, 7, 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3687-XII від 15.12.1993 р. (далі -Закон про винаходи) просить визнати патент України на винахід № 26336 недійсним з підстав його невідповідності умовам патентоздатності, вказуючи, зокрема, що винахід не є новим, оскільки рівень техніки заявки № 94040990 на винахід складають відомості, які стали відомими на дату пріоритету - 24.03.1988 р., а саме: відомості про сполуки, що мають такі ж структури як сполуки формули винаходу за патентом України № 26336, на думку позивача, викладені у європейській заявці на винахід ЕР 0164269, опублікованій 11.12.1985 р. та у патенті Канади на винахід СА 1223589, опублікованому 30.06.1987 р. Також позивач вказує, що реєстрація та видача патенту України № 26336 були здійснені з порушенням норм Закону про винаходи.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує та зазначає, що ані в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269, ані у патенті Канади на винахід СА 1223589 не було розкрито речовини та їх фізико-хімічні властивості, вказані у патенті України на винахід № 26336, а також сфера застосування (використання у посівах саме цукрових буряків) та спосіб отримання речовин, вказаних у зазначеному патенті відповідача-1. Окрім того, відповідач-1 вказує, що винахід за патентом України № 26336 є селективним винаходом, оскільки технічним результатом вказаного винаходу є створення похідних сульфосечовини (фтороалкоксіамінотриазинів загальної формули (І), які мають більш високу гербіцидну активність у порівнянні з іншими похідними сульфосечовини, для боротьби з небажаною рослинністю саме у посівах цукрових буряків.

Державна служба інтелектуальної власності України (відповідач-2) проти позовних вимог також заперечує, зокрема, з наступних підстав: посилання позивача на порушення порядку проведення експертизи винаходу за заявкою № 5011933/SU як на підставу для визнання недійсним патенту України № 26336 є незаконним, оскільки законом не передбачено такої підстави для визнання патенту недійсним; за результатами експертизи заявки № 5011933/SU було встановлено, що заявлений винахід відповідає умовам патентоздатності; позивачем не доведено факт порушення його прав.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера»позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 «ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1»(Е.І. du Pont de Nemours and Company) (далі -відповідач-1) є власником патенту України на винахід № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини». Патент України № 26336 на винахід є чинним з 30.08.1999 р. (дата офіційної публікації відомостей про видачу патенту), а очікувана дата закінчення його дії - 20.03.2014 р.

Патент України на винахід №26336 був виданий Держпатентом України за результатами експертизи заявки № 94040990. Заявка на винахід за № 94040990 є перереєстрованою заявкою на винахід № 5011933/SU, яку відповідач-1 подав 20.03.1989 р. до патентного відомства СРСР.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Як встановлено статтею 7 вказаного закону, винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, до уваги не береться.

Винахід визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Згідно з п. 1 ОСОБА_9 Верховної ОСОБА_9 України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»№ 3769-XII від 23.12.1993 р., Закон про винаходи вводиться в дію з 01.07.1994 р. Пунктом 3 вказаної ОСОБА_9 передбачено, що авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Станом на дату подачі відповідачем-1 заявки № 5011933 SU до патентного відомства СРСР, а саме 20.03.1989 р., порядок видачі патентів на винаходи регулювався «Положеннням про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції», затвердженим ОСОБА_9 Міністрів СРСР № 584 від 21.08.1973 р. (далі по тексту -Положення).

Пунктом 21 вказаного Положення встановлено, що «Винаходом визнається нове і таке, що має істотні відмінності технічне рішення задачі у будь-якій області народного господарства, соціально-культурного будівництва або оборони країни, дає позитивний ефект. Рішення визнається новим, якщо до дати пріоритету заявки суть цього або тотожного рішення не була розкрита в СРСР або за кордоном для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим його здійснення. Рішення визнається таким, що має істотні відмінності, якщо в порівнянні з рішеннями, відомими в науці і техніці на дату пріоритету заявки, воно характеризується новою сукупністю ознак. Об'єктом винаходу можуть бути: новий пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомих раніше пристроїв, способів, речовин по новому призначенню».

Згідно з п. 44 Положення «у описі винаходу має бути викладена мета, що досягається винаходом, детально описаний винахід, у тому числі його відмітні ознаки, вказані дані про техніко-економічну ефективність застосування винаходи, області техніка, до якої відноситься винахід і де воно може бути застосоване, формула винаходу. У описі і кресленнях, що пояснюють його, схемах і інших графічних матеріалах винахід має бути викладений настільки повно і ясно, щоб були видні його новизна і істотні відмінності і щоб по них можна було використати винахід».

Для вирішення питання щодо відповідності оскаржуваного патенту на винахід умовам патентоздатності, що входить до предмету доказування у справі, судом було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, висновок по якій долучений до матеріалів справи.

Як вбачається з Висновку експертизи № 6030/10-12 експертизу проведено комісією експертів у складі: ОСОБА_12 -старшого судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яка має вищу економічну та спеціальну освіту в галузі інтелектуальної власності, кваліфікацію судового експерта 5 класу (кваліфікаційне свідоцтво Міністерства юстиції України № 52-11) за спеціальностями: 13.1 «Дослідження об'єктів авторського права», 13.2 «Дослідження об'єктів суміжних прав», 13.3 «Дослідження, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі», 13.4 «Дослідження, пов'язані з охороною прав на промислові зразки», 13.6 «Дослідження, пов'язані з охороною прав на знаки для товарів і послуг, фірмові найменування, зазначення походження товарів», 13.9 «Економічні дослідження, пов'язані з використанням прав на об'єкти інтелектуальної власності», та стаж експертної роботи з досліджень об'єктів інтелектуальної власності - 7 років з 2005 року, та ОСОБА_13, який має вищу хімічну освіту і стаж експертної роботи пов'язаної з хімічними дослідженнями з 1998 року та який співпрацює з інститутом на підставі цивільно-правової угоди.

Про кримінальну відповідальність згідно ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України експертів попереджено.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Судом встановлено, що Висновок судової експертизи № 6030/10-12 містить докладний опис проведеного дослідження та є обґрунтованим, чітким стосовно поставлених питань. Оцінивши висновок за правилами ст. 43 ГПК України, суд не вбачає обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

Зважаючи на викладене, висновок № 6030/10-12 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у справі № 9/96 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

З Висновку судової експертизи № 6030/10-12 вбачається, що конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу в європейській заявці ЕР 0164269 у випадку підставлення до загальної структурної формули відповідних значень груп Z, Y, R, L, R 1 та R 2, та конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті України на винахід № 26336 у випадку підставлення відповідних значень груп R, R 1 , X будуть співпадати. Також, будуть співпадати конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті Канади на винахід СА 1223589 у випадку підставлення до загальної структурної формули відповідних значень груп Z, R 5 , E, R 4 , R 2 , R 1 , R 6 , A, R 3 та конкретні структурні формули речовин за першим пунктом формули винаходу у патенті України на винахід № 26336 у випадку підставлення відповідних значень груп R, R 1 , X.

У той же час, експерти встановили, що речовини, вказані у патенті України № 26336 та в описі до нього, не розкриті в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269 та у патенті Канади на винахід СА 1223589.

У Висновку судової експертизи № 6030/10-12 також вказано, що у матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269 та в описі до патенту Канади на винахід СА 1223589 зазначена сфера застосування речовин, зокрема те, що вказані речовини використовують для боротьби з бур'янами. Разом з тим, як встановили експерти, у вказаних документах не розкривається сфера застосування речовин, вказаних у патенті України на винахід № 26336, зокрема боротьба з небажаною рослинністю у посівах цукрового буряку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на дату пріоритету заявки № 94040990 на винахід відповідача-1 - 24.03.1988 р., ані в матеріалах європейської заявки на винахід ЕР 0164269, ані у патенті Канади на винахід СА 1223589 не було розкрито речовини та їх фізико-хімічні властивості, вказані у патенті України на винахід № 26336, а також сфера застосування (використання у посівах саме цукрових буряків) та спосіб отримання речовин, вказаних у зазначеному патенті відповідача-1.

Судом також враховано висновок експертів про те, що сполуки, які були досліджені і на які було видано патент України № 26336, можна вважати селективними і в результаті цього новими.

Так, згідно з пункту 6.5.2.1. Наказу Міністерства освіти і науки від 15.03.2002 р. № 197 «Про затвердження Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель»винахід визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки до Державної служби, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Пунктами 6.5.3.1. - 6.5.3.3. вказаних Правил передбачено, що винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки; при перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається як такий, що відповідає умові винахідницького рівня; умові винахідницького рівня відповідають зокрема: індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але вона не описана як спеціально одержана і досліджена, і виявляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному і (або) якісному відношенні (селективний винахід).

Таким чином, винахід за патентом України № 26336 є селективним винаходом, оскільки технічним результатом вказаного винаходу є створення похідних сульфосечовини, які мають більш високу гербіцидну активність у порівнянні з іншими похідними сульфосечовини, для боротьби з небажаною рослинністю саме у посівах цукрових буряків.

З огляду на викладене, встановлені у Висновку судової експертизи № 6030/10-12 обставини підтверджують, що винахід за патентом України № 26336 відповідає умовам патентоздатності.

У відповідності до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів, які б заперечували вказані вище обставини, позивачем не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріалами справи є доведеним факт того, що винахід за патентом України №26336 відповідає умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки. Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»до відповідача-1 стосовно визнання недійсним патенту України №26336 на винахід задоволенню не підлягають.

Позивач також звернувся до суду із вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним патенту України № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини»до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність».

Згідно з п. 3 ст. 33 Закону про винаходи при визнанні патенту чи його частини недійсними установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Як вбачається з викладеного вище, суд дійшов висновку, що патент України № 26336 відповідає умовам патентоздатності, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні. За таких обставин вимоги позивача про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості про визнання недійсним патенту України № 26336, об'єктом якого є «Фтороалкоксіамінотриазини»до Державного реєстру патентів України на винаходи та опублікувати відомості про це у офіційному бюлетені «Промислова власність» задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до відповідача-2 також задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає помилковим заперечення відповідача-2 щодо того, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, про що зазначено відповідачем-2 в заяві, поданої до суду 28.05.2010 року та у відзиві, поданому в той же день з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позивач обґрунтовує порушення своїх прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду тим, що відповідач-1 в судовому провадженні у господарській справі № 12/27 стверджував про порушення ТОВ «Агросфера»прав на винахід за патентом № 26336 (оскаржуваний у даній справі), а отже саме з моменту порушення у даній справі, а саме 25.12.2008 року, існування оскаржуваного патенту стало порушувати права ат охоронювані законом інтереси позивача, оскільки до цього моменту позивач не знав, що існування оскаржуваного патенту порушує його права.

Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, перебіг строку позовної давності пов'язується з моментом, коли особа вважає, що її права або інтереси порушені.

За таких обставин, сам по собі факт публікації Державною службою інтелектуальної власності України відомостей щодо реєстрації оскаржуваного патенту, не є тією датою від якої відраховується строк позовної давності на оскарження патенту, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли тільки у грудні 2008 року, і саме з цього моменту має відраховуватися початок перебігу строку позовної давності.

Враховуючи наведені вище обставини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю щодо обох відповідачів.

Згідно зі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/609, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідачем-1 подано заяву про стягнення з позивача 85 995 гривень 26 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи № 9/96 в господарському суді. У вказаній заяві про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката, відповідач-1 зазначив, що він є іноземною юридичною особою із місцезнаходженням у США (1007, ОСОБА_8, Уілмінгтон, Делавер 19898, США), а відтак змушений був звернутися за правовою допомогою до адвокатів українського адвокатського об'єднання з метою належного захисту власних прав та законних інтересів на території України.

В обґрунтування поданої заяви відповідач-1 посилається на те, що 02.10.2008 р. адвокату ОСОБА_10 об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_11 і Партнери», зокрема, ОСОБА_14 відповідач-1 видав довіреність на представництво його інтересів у господарських судах України, зокрема і у даній справі. У зв'язку із закіченням строку дії довіреності від 02.10.2008 р. адвокату ОСОБА_10 об'єднання «Юридична фірма «ОСОБА_11 і Партнери», зокрема ОСОБА_14, відповідач-1 видав нову довіреність від 16.12.2010 р. Наявність у ОСОБА_14 права ведення адвокатської діяльності підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2816/10.

За надані відповідачу-1 юридичні послуги, що стосуються розгляду даної справи, які були прийняті відповідачем-1, підтверджується ОСОБА_6 про надання послуг від 03.07.2012 р., підписаним відповідачем-1 та АО «ЮФ «ОСОБА_11 і Партнери», ОСОБА_10 об'єднанням «Юридична фірма «ОСОБА_11 і Партнери»на ім'я відповідача-1 були виставлені рахунки №№ 8827 та 9121 на загальну суму 8785 євро 58 центів (вісім тисяч сімсот вісімдесят п'ять євро 58 центів). Вказані рахунки були оплачені Відповідачем-1 у повному обсязі 16.08.2010 р. та 04.10.2010 р. (з датами надходження коштів на рахунок 17.08.2010 р. та 05.10.2010 р.), що підтверджується довідкою «ОСОБА_15 ОСОБА_6»від 05.07.2012 р. № 101/37/1241.

Розглянувши заяву відповідача-1 про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвоката при розгляді даної справи, суд приходить до висновку про її часткове задоволення на суму 8599,53 грн., виходячи з наступного.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду України від 03.02.2004 N 04/079 зі справи N 36/207 також наголошується на необхідності обґрунтування у розгляді справи витрат на оплату адвоката.

При визначенні розумного необхідного розміру сум витрат за послуги адвоката при розгляді даної справи, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача-1, суд виходить з того, що даний позов носить немайновий характер, зі звичайних цін, що склалися на ринку юридичних послуг в Україні, відсутності витрат на відрядження та транспортні послуги, враховуючи знаходження адвокатського об'єднання у місті Києві та розгляді справи у місті Києві, адвокат ОСОБА_14 не приймав участі в усіх судових засіданнях по справі, а також те, що основні докази по справі мали бути підготовлені фахівцями в сфері інтелектуальної власності (судовими екпертами), а отже адвокат ОСОБА_14 не міг витрачати час на підготовку та надання вказаних доказів, і тому сума необхідних витрат на надання юридичних послуг по даній справі складає 8599,53 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера»(49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; код ЄДРПОУ 31320991; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь компанії «ОСОБА_2 де Немур енд ОСОБА_1»(Е.І. du Pont de Nemours and Company) (1007, ОСОБА_8, Уілмінгтон, Делавер 19898, США, 1007 Market Street, Wilmington, Delaware 19898, U.S.A.) суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8599 (вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 53 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2012р.

Суддя Г.П. Бондаренко