Рішення

від 29.06.2010 по справі 25/113-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.10р. Справа № 25/113-10

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 дов. № 478 від 12.04.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_3, дор. № 7/26-1277 від 18.12.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 року, укладеного між сторонами, з моменту його укладення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність умов спірного договору чинному законодавству України, зокрема ст. 42 ЗК України, ст..ст. 1, 13, 15, 16 Закону України „Про оренду земліВ» , що є підставою для визнання його недійсним згідно з ст..ст. 203, 215, 216, 229, 236 ЦК України. Також, позивач зазначає, що він сплачує єдиний податок і з урахуванням Указу Президента України В«Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництваВ» не є платником податку на землю.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що спірний договір було зареєстровано у державному реєстрі, що свідчить про відповідність його умов чинному законодавству. Договір, також містить усі істотні умови та підписаний позивачем, що свідчить про вільне волевиявлення позивача на його укладення. Позивач не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору, тому у справі відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2007 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємницею, ОСОБА_1, (далі - Позивач) та Криворізькою міською радою в особі секретаря міської ради ОСОБА_4 (далі - Відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), згідно з яким Позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку прибудинкової території житлового будинку відповідно до частки власності у житловому будинку для розміщення вбудованого магазину непродовольчих товарів, який знаходиться по вул. Ватутіна, в буд. № 70 м. Кривого Рогу.

Відповідно до пункту 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,006 га. Згідно з п. 5 Договору його укладено на десять років. Пунктом 6 Договору передбачено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Криворізького міського управління земельних ресурсів.

Суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Магазин Позивача, який розташований за адресою: вул. Ватутіна, в буд. № 70 м. Кривого Рогу знаходиться на першому поверсі багатоповерхового будинку, не має установлених меж розташування на земельній ділянці, оскільки не розташований окремо від всього будинку на відповідній земельній ділянці.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду земліВ» , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Між тим, спірний Договір не містить істотних умов договору оренди землі та невід'ємних частин (додатків) до договору щодо зазначення об'єкту оренди, а саме конкретного визначення на місцевості, плану, або схеми переданої в оренди земельної ділянки. До Договору додається план землекористування Позивача, яким є план прибудинкової території житлового будинку № 70 по вул. Ватутіна м. Кривого Рогу, а не план земельної ділянки, яка надається Позивачу в оренду.

Так, земельна ділянка площею 0,006 га., що передана в оренду позивачу не має меж, які взагалі і не можуть бути встановлені, виходячи з предмету спірного договору (п.1.1.). Тобто земельної ділянки площею 0,006 га. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 70 фактично не існує в натурі.

Відповідно до ч. 1 статті 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а згідно із частиною другою цієї статті Кодексу в разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України).

Отже чинним законодавством не передбачена можливість відведення власникам приміщень у багатоквартирних будинках, частки земельної ділянки, на якій розташовано багатоквартирний будинок, визначеної пропорційно загальної площі приміщення, що перебуває у власності таких осіб, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку. У власність же або користування може бути надана земельна ділянка для обслуговування всього будинку, а не його частини.

Чинне законодавство України, також не містить вимоги про необхідність оформлення кожним із співвласників багатоквартирного жилого будинку окремого права на користування своєю відповідною частиною земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок.

Окрім того, згідно з Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Позивач є співвласником багатоквартирного будинку. ОСОБА_5 визначає наступні терміни: житловий комплекс - єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розмішеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс; нежиле приміщення -приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; прибудинкова територія -територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користуваннія земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 19 вищезазначеного Закону передбачено, що спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном. При відчуженні приміщення в жилому будинку право на частку неподільного майна підлягає відчуженню разом з приміщенням без виділення частки в натурі.

Таким чином, позивач як співвласник багатоквартирного будинку має право користуватися прибудинковою територією на загальних підставах, як і інші співвласники житлового будинку, що виключає можливість передання в оренду позивачу частини прибудинкової території.

Вищевикладене свідчить про невідповідність умов спірного Договору вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 42 ЗК України, ст..ст. 3, 15 Закону України „Про оренду земліВ» .

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи усе вищевикладене, позовні вимоги позивача про недійсність спірного договору з підстав визначених у ч. 1 ст. 203 ЦК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

Не обгрунтованими належним чином є і посилання позивача, як на підставу визнання недійсним спірного договору на ст. 229 ЦК України.

Судові витрати сплачені позивачем за розгляд справи у сумі 85,00грн. держмита та 236,00грн. інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести на відповідача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Криворізькою міською радою, з моменту його укладення.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, ідентифікаційний код 24230992) на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн., видати наказ.

Суддя ОСОБА_6

Рішення підписано