Рішення

від 21.03.2002 по справі 9/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.06р. Справа № 9/102

За позовом Науково-виробничого товариства "Астор ЛТД", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сабелли", м. Дніпропетровськ

про визнання права власності на нерухоме майно за договором поруки

Суддя Подобед І.М.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1 - адвокат, довіреність від 01.02.05р.

- ОСОБА_2 - директор

Від відповідача - ОСОБА_3 - директор

СУТЬ СПОРУ:

НВТ „Астор ЛТДВ» звернулось у лютому 2006 року із позовом до ТОВ „СабеллиВ» , в якому просить господарський суд визнати за ним право власності на нерухоме майно -нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою по вул. Московська, 25-а у м.Дніпропетровську та складається з: -приміщення 12 (позиція 1-4) загальною площею 40,7 м 2 ; - приміщення 13 (позиція 1-4) загальною площею 29,0 м 2; - а 1 -ганок; - ІІ-1 тамбур площею 2,6 м 2 ; - ІІ-2 драбинна клітка площею 9,8 м 2 . Обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі договору поруки № 1/186 від 02.07.2002р. та умов угоди про регресні вимоги № 1 від 02.07.2003р. НВТ „Астор ЛТДВ» набуло право власності на майно, яке було заставою за кредитним договором №1/186 від 29.04.2002р.

Відповідач позов визнає повністю. Заперечень не має. Вказує, що Позивач дійсно виконав обов'язки ТОВ „СабелліВ» перед його кредитором, тому товариство зі своєї сторони готово виконати свої обов'язки перед Позивачем.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з _07.03.2006р. до 21.03.2006р.

В судовому засіданні 21.03.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -

встановив:

29.04.2002 року ТОВ „СабелліВ» (Відповідач) уклало кредитний договір №1/186, згідно якого ЗАТ Комерційний банк „ПриватбанкВ» надало кредит у сумі 100000 гривень.

02.06.2002 року між НВТ „Астор ЛТДВ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю (Позивачем), ТОВ „СабелліВ» (Відповідачем) та вищевказаним банком був укладений Договір поруки № 1/186, який є невід'ємною частиною кредитного договору № 1/186, згідно якого Позивач став поручителем Відповідача у випадку не виконання зобов'язань останнім.

Як вказано у ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Теж саме сторони встановили у п. 1 вказаного Договору поруки.

Стаття 556 Цивільного кодексу України встановлює, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як видно із листа директора Лівобережного відділення Дніпропетровського регіонального управління ЗАТ Комерційний банк „ПриватБанкВ» від 09.03.2005 року №08.00.03.08.000/01-166, Позивач повністю виконав свої зобов'язання відповідно до умов Договору поруки від 02.07.2002 року.

02.07.2003 року між Відповідачем та Позивачем була укладена Угода про регресні вимоги № 1, згідно якої Позивач погасив заборгованість Відповідача перед банком у повному обсязі, а Відповідач повинен був передати у власність позивачу нерухоме майно, яке було предметом залогу, а саме: нерухоме майно, яке знаходиться за адресою по вул. Московська, 25а у м.Дніпропетровську в житловому будинку на першому поверсі, літера А-5 та складається з: приміщення 12 (позиція 1-4) загальною площею 40,7 м 2 ; приміщення 13 (позиція 1-4) загальною площею 29,0 м 2; - а 1 -ганок; Всього загальна площа 69,7 м 2 ; В загальному користуванні - ІІ-1 тамбур площею 2,6 м 2 ; - ІІ-2 драбинна клітка площею 9,8 м 2 .

Таким чином, виконавши зобов'язання Відповідача перед Банком, Позивач набув право власності на вищезгадане нерухоме майно.

На час розгляду справи судом право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване за Відповідачем на підставі Договору купівлі-продажу від 31.08.1998 року № 687/Н та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам від 14.09.1998 року, виданого КП Дніпропетровське МБТІ, і Відповідач зі своєї сторони не заперечує на визнанні права власності на це нерухоме майно за Позивачем.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вказано в ст. 202 Цивільного кодексу України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, вказана угода про регресні вимоги від 02.07.2002 року є правочином, згідно із якими Позивачем було набуто право власності на зазначене нерухоме майно, а тому Позивач має достатні підстави для встановлення права власності на це нерухоме майно в судовому порядку.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом визнання права.

З урахуванням встановлених обставин, із яких видно, що до Позивача, у відповідності до умов вказаного договору поруки та на підставі угоди про регресні вимоги від 02.07.2002 року, перейшло право власності на зазначене нерухоме майно, вимоги Позивача про визнання права власності на це майно - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються на Позивача, який не заявляє окремих вимог по їх відшкодуванню.

. Керуючись ч. 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ч. 2 пункту 4 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Науково виробничим товариством „Астор ЛТДВ» в виді товариства з обмеженою відповідальністю (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 155А, код ЄДРПОУ 20214016) право власності на нежитлове приміщення за адресою по вул. Московська, 25-А у м. Дніпропетровську, яке знаходиться на першому поверсі в житловому будинку літера А-5 та в цілому складається з: -приміщення 12 (позиція 1-4) загальною площею 40,7 м 2 ; - приміщення 13 (позиція 1-4) загальною площею 29,0 м 2 ; - а 1 -ганок; Всього загальною площею 69,7 м 2 ; В загальному користуванні - ІІ-1 тамбур площею 2,6 м 2 ; - ІІ-2 драбинна клітка площею 9,8 м 2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_4

Рішення підписано31.03.2006р.