Постанова

від 08.09.2015 по справі 808/3462/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року о/об 11 год. 35 хв.Справа № 808/3462/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1О.) до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області (надалі - відповідач) в якій позивач, з урахуванням уточнення від 11.08.2015 (а.с.97-100), просить суд: 1) стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на посаді з 09.09.2014 по 08.09.2015 у сумі 53457 грн. 50 коп.; 2) стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію та індексацію грошових коштів в зв'язку з затримкою своєчасних їх виплат за період з 09.09.2014 по 31.07.2015 у сумі 116716 грн. 57 коп.; 3) стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення з 28.08.2010 по 28.08.2015 у сумі 27769 грн. 45 коп.; 4) стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за період з 28.08.2010 по 28.08.2015 у сумі 48037 грн. 50 коп.

В адміністративному позові позивачем зазначено, що він був незаконно звільнений 27.08.2010 з посади заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Запорізької обласної державної інспекції з контролю якості лікарських засобів. Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 змінено рішення першої та апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді. Абзац 3 резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 викладено у наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Державної інспекції з лікарських засобів у Запорізькій області з 27 серпня 2010 року». В решті судові рішення залишено без змін. Однак Державна служба з лікарських засобів в Запорізькій області до цього часу затримує виконання рішення судів України по справі №2а-7401/10/0870 від 04.04.2011 про поновлення позивача на посаді, та до теперішнього часу позивача не допустили до роботи. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути на його користь з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на посаді, індексацію грошових коштів в зв'язку з затримкою своєчасних їх виплат, матеріальну допомогу на оздоровлення, компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач пропустив встановлений ст.99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду. Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до п.9 «Положення про Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області» заступники начальника служби призначаються та звільняються з посад Головою Держлікслужби України за погодженням з Міністром охорони здоров'я України. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Чинним законодавством не передбачено заочне поновлення працівника на роботі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що звертався з цього приводу до Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів в Запорізькій області, яка припинена 13.12.2011, що виключає відповідальність, саме Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області, за затримку виконання рішення суду. Позивач не надав доказів, що саме відповідач повинен його поновити на посаді та щодо затримки саме, з боку відповідача, виконання рішення суду про його поновлення на посаді, а саме, не видання службою наказу про поновлення на роботі, не надання відповідної роботи, видання наказу про поновлення на роботі не на тій посаді, яка вказана в рішенні суду. Позивач безпідставно додає до позовної заяви копію постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 29.10.2014 про заміну назви сторони виконавчого провадження №44079944, оскільки вищезазначене виконавче провадження постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області від 26.12.2014, яка також направлялась позивачу, закінчено. Отже, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 09.09.2014 задоволенню не підлягають, оскільки відсутній факт затримки виконання судового рішення. Відповідно до п.4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 компенсація за невикористану відпустку відноситься до одноразової виплати. Крім того, відповідно до ст.83 Кодексу законів про працю України та ст.24 Закону України «Про відпустки» працівник тільки у разі звільнення має право на отримання грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки. У зв'язку з цим вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за період з 28.08.2010 по 28.06.2015 задоволенню не підлягають. Порядок нарахування та виплати індексації регламентується Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Відповідно до п.3 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація суми середнього заробітку, який нараховується за час вимушеного прогулу не передбачена, оскільки сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється із середньої заробітної плати. Згідно із ст.35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям під час надання щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення також є безпідставними.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.08.2014 у справі №2а-7401/10/0870 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а касаційну скаргу Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, змінено, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 в наступній редакції: Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника інспекції з організації лабораторного контролю Державної інспекції з лікарських засобів у Запорізькій області з 27.08.2010. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 та змінену нею постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 залишено без змін (а.с.9-10).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі №808/2578/14 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Державної служби лікарських засобів в Запорізькій області: стягнуто з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання рішення суду про поновлення на роботі з 05.04.2011 по 08.09.2014 у розмірі 182824 грн. 85 коп.; стягнуто з Державної служби лікарських з засобів у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 21.06.2010 по 27.08.2010 в сумі 795 грн. 10 коп.; зобов'язано Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05.04.2011 по 08.09.2014; в іншій частині адміністративного позову відмовлено (а.с.31-36).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2015 у справі №808/2578/14 апеляційну скаргу Державної служби лікарських з засобів у Запорізькій області залишено без задоволення. Разом з цим, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 змінено, доповнивши четвертий абзац резолютивної частини наступним змістом: зобов'язати Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області провести та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошових коштів (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою своєчасності їх виплат за період з 05.04.2011 по 08.09.2014 в сумі 13326 грн. 74 коп. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.09.2014 залишено без змін (а.с.27-30).

Під час розгляду адміністративних справ №2а-7401/10/0870 та №808/2578/14 судами встановлено, що саме Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області має виконувати судові рішення по цих справах. Нових доводів на спростування викладеного у судових рішеннях в адміністративних справах №2а-7401/10/0870 та №808/2578/14, які б не розглядались судами, у межах даної справи №808/3462/15 відповідачем не наведено.

Також, у п.5 «Положення про Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області», затвердженого наказом Держлікслужби України від 14.10.2011 за №258 (надалі - «Положення про Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області») (а.с.56-59), зазначено, що Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області з метою організації своєї діяльності: (…) 5.2 Забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів; 5.3 Організовує планово-фінансову роботу, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку (…).

Відповідно до п.14 «Положення про Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області» штатний та кошторис Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області затверджує Голова Держлікслужби України.

Згідно з п.16 «Положення про Державну службу з лікарських засобів у Запорізькій області» Державна служба з лікарських засобів у Запорізькій області утворюється у порядку, передбаченому статтею 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», як юридична особа публічного права та має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

З урахуванням наведеного, на думку суду, позивач обґрунтовано звернувся з позовом до Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області.

Судом досліджено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2014 ВП №44079944, складену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, в якій зазначено про те, що за невиконання рішення за виконавчим листом №2а-7401/10/0871 від 07.04.2011 про поновлення ОСОБА_1 на посаді на начальника Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області двічі накладався штраф, а 26.12.2014 відповідно до вимог ст.ст.75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем до правоохоронних органів було направлено подання (повідомлення про злочин в порядку ст.124 КПК України) (а.с.65-66).

Відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо намагання виконати судове рішення в адміністративній справі №2а-7401/10/0870 - поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді або запропонувати йому іншу посаду на яку б його можливо було поновити.

Таким чином, судове рішення в адміністративній справі №2а-7401/10/0870 не виконується через затримку з боку Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області.

Позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням зазначеного вище та виходячи з наступного.

1. У ст.236 Кодексу законів про працю України зазначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Згідно з п.5 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого 08.02.1995 Постановою Кабінету Міністрів України №100 (далі - «Порядок обчислення середньої заробітної плати»), нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як зазначно в абз.1 п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У судових рішеннях по адміністративній справі №808/2578/14 судами встановлено, що середній заробіток за день позивача складає 213 грн. 83 коп.

Час вимушеного прогулу позивача складає: за 2014 рік - 82 роб. дні; за 2015 рік - 168 роб. днів, всього 250 роб. днів (з 09.09.2014 по 07.09.2015).

Звідси, сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 53457 грн. 50 коп. (53457 грн. 50 коп. = 213 грн. 83 коп. х 250 роб. днів).

2. Як зазначено у ст.35 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу щорічної відпустки без виплати допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Таким чином, позовна вимога про стягнення на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення з 28.08.2010 по 28.08.2015 у сумі 27768 грн. 45 коп. є необґрунтованою.

Крім того, позивач просить у позові стягнути 27768 грн. 45 коп. (а.с.97), а у розрахунку зазначає 28042 грн. 75 коп. (а.с.99).

3. Відповідно до п.2 ч.1 ст.82 Кодексу законів про працю України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Вищевказана норма визначає лише час, який зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, але не передбачає права на отримання грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки в період оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням.

Згідно з ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна норма передбачена ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки».

В адміністративній справі №808/2578/14 судами на користь позивача стягнуто 795 грн. 10 коп. компенсації за невикористані до звільнення 5 днів щорічної відпустки за період з 21.06.2010 по 27.08.2010.

З урахуванням зазначеного та враховуючи матеріали справи, суд вважає, що позивачем нормативно не обґрунтована можливість стягнення на його користь компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за період з 28.08.2010 по 28.0.2015 у сумі 48037 грн. 50 коп. Звідси, дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

4. Згідно з п.3 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого 21.02.2001 Постановою кабінету Міністрів України (далі - «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Як зазначено у п.4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Відповідно до п.5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд не погоджується з наведеними позивачем сумою та розрахунком компенсації втрати частини грошових доходів, оскільки розрахунок не відповідає приписам п.4, додатку до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Водночас, суд вважає, що на користь позивача має бути стягнуто 11258 грн. 31 коп. індексації заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів виходячи з наступного.

У вересні 2014 року грошовий дохід позивача дорівнює 3421 грн. 28 коп. (3421 грн. 28 коп. = 213 грн. 83 коп. х 16 роб. днів).

Відповідно, грошовий дохід позивача у жовтні 2014 року складає - 4918 грн. 09 коп. (213 грн. 83 коп. х 23 роб. дні), у листопаді 2014 року складає - 4276 грн. 60 коп. (213 грн. 83 коп. х 20 роб. днів), у грудні 2014 року складає - 4918 грн. 09 коп. (213 грн. 83 коп. х 23 роб. дні), у січні 2015 року складає - 4276 грн. 60 коп. (213 грн. 83 коп. х 20 роб. днів), у лютому 2015 року складає - 4276 грн. 60 коп. (213 грн. 83 коп. х 20 роб. днів), у березні 2015 року складає - 4490 грн. 43 коп. (213 грн. 83 коп. х 21 роб. день), у квітні 2015 року складає - 4490 грн. 43 коп. (213 грн. 83 коп. х 21 роб. день), у травні 2015 року складає - 3848 грн. 94 коп. (213 грн. 83 коп. х 18 роб. днів), у червні 2015 року складає - 4276 грн. 60 коп. (213 грн. 83 коп. х 20 роб. днів), у липні 2015 року складає - 4918 грн. 09 коп. (213 грн. 83 коп. х 23 роб. дні), у серпні 2015 року складає - 4276 грн. 60 коп. (213 грн. 83 коп. х 20 роб. днів), у вересні 2015 року складає - 1069 грн. 15 коп. (213 грн. 83 коп. х 5 роб. днів).

Держкомстатом опубліковані наступні щомісячні індекси споживчих цін: вересень 2014 року - 102,9%; жовтень 2014 року - 102,4%; листопад 2014 року - 101,9%; грудень 2014 року - 103,0%; січень 2015 року - 103,1%; лютий 2015 року - 105,3%; березень 2015 року - 110,8%; квітень 2015 року - 114,0%; травень 2015 року - 102,2%; червень 2015 року - 100,4%; липень 2015 року - 99,0% (а.с.49, 136).

На час винесення постанови по даній справі Держкомстатом за серпень 2015 року індекс споживчих цін не опублікований.

Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу складає: за вересень 2014 року (1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 149,71%; за жовтень 2014 року (1,019 х 1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 146,21%; за листопад 2014 року (1,03 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 143,48%; за грудень 2014 року (1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 139,30%; за січень 2015 року (1,053 х 1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 135,11%; за лютий 2015 року (1,108 х 1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 128,31%; за березень 2015 року (1,14 х 1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 115,80%; за квітень 2015 року (1,022 х 1,004 х 0,99 х 100) - 101,58%; за травень 2015 року (1,004 х 0,99 х 100) - 99,40%.

Сума компенсації за червень 2015 року не нараховується, оскільки індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком за липень 2015 року, не перевищує 100 відсотків.

Величина приросту індексу споживчих цін: за жовтень 2014 року - вересень 2015 року - 49,71%; за листопад 2014 року - вересень 2015 року - 46,21%; за грудень 2014 року - вересень 2015 року - 43,48%; за січень 2015 року - вересень 2015 року - 39,30%; за лютий 2015 року - вересень 2015 року - 35,11%; за березень 2015 року - вересень 2015 року - 28,31%; за квітень 2015 року - вересень 2015 року - 15,80%; за травень 2015 року - вересень 2015 року - 1,58%.

З урахуванням викладеного сума компенсації складає: за вересень 2014 року - 1700 грн. 72 коп. (3421 грн. 28 коп. х 49,71% : 100%); за жовтень 2014 року - 2272 грн. 65 коп. (4918 грн. 09 коп. х 46,21% : 100%); за листопад 2014 року - 1859 грн. 47 коп. (4276 грн. 60 коп. х 43,48% : 100%); за грудень 2014 року - 1932 грн. 81 коп. (4918 грн. 09 коп. х 39,30% : 100%); за січень 2015 року - 1501 грн. 51 коп. (4276 грн. 60 коп. х 35,11% : 100%); за лютий 2015 року - 1210 грн. 71 коп. (4276 грн. 60 коп. х 28,31% : 100%); за березень 2015 року - 709 грн. 49 коп. (4490 грн. 43 коп. х 15,80% : 100%); за квітень 2015 року - 70 грн. 95 коп. (4490 грн. 43 коп. х 1,58% : 100%).

Звідси, загальна сума компенсації складає 11258 грн. 31 коп. (1700 грн. 72 коп. + 2272 грн. 65 коп. + 1859 грн. 47 коп. + 1932 грн. 81 коп. + 1501 грн. 51 коп. + 1210 грн. 71 коп. + 709 грн. 49 коп. + 70 грн. 95 коп.).

Враховуючи приписи п.4, додатку до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», матеріали справи (наявні статистичні дані, тощо), судом вирахувана сума індексації заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів позивача у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 09.09.2014 по 30.06.2015.

У відповідності зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з викладеного вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області (69050, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Складська, буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 37056373) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за невиконання судового рішення про поновлення на посаді з 09.09.2014 по 07.09.2015 у сумі 53457 грн. 50 коп.

Стягнути з Державної служби з лікарських засобів у Запорізькій області (69050, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Складська, буд.4, ідентифікаційний код юридичної особи 37056373) на користь ОСОБА_1 11258 грн. 31 коп. індексації заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 09.09.2014 по 30.06.2015.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 14.09.2015.

Суддя О.О. Прасов